Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Старозавітна Трійця. 1694 р.
Волинська ікона
Старозавітна Трійця. 1694 р....




Галерея

Каргер Михайло Костянтинович (1903-1978)
Визначний спеціаліст у галузі слов’яно-руської археології та історії давньоруської культури і мистецтва, доктор історичних наук, професор Ленінградського університету, директор Інституту історії матеріальної культури у Ленінграді (з 1964).
Народився Михайло Костянтинович 30 травня 1903 року в Казані. У 1923 році закінчив Петроградський університет і надалі працював на кафедрі історії мистецтв цього вишу спочатку доцентом, а з 1949 р. завідувачем. Під час війни як доброволець брав участь у боях за Ленінград і в прориві блокади. З 1943 р. продовжує роботу в Ленінградському університеті та в Інституті археології АН СРСР.
Досліджував історію та археологію давньоруських міст, зокрема, пам’ятки архітектури та живопису. Під його керівництвом проведено розкопки в Києві, Переяславі-Хмельницькому, Вишгороді, Зарубі, Борисполі, Галичі, Вітебську, Ізяславі, Новгороді, Володимирі-Волинському та ін. Відкрив 30 кам’яних споруд княжої доби.
Перші у XX ст. архітектурно-археологічні дослідження волинських міст княжої доби проводились експедицією під керівництвом М. К. Каргера. Як зауважує С. Терський, однією з причин зацікавлення Ленінградської школи археологів до Волині був історико-географічний момент. Волинь і Володимир зокрема, в різні часи мали значний культурний вплив на інші землі Західної Русі. Частина цих західноруських земель у певні періоди перебувала у безпосередній залежності від Галицько-Волинської держави. Саме тому при Ленінградському відділенні ІА АН СРСР була створена відповідна археологічна експедиція, яка з перервами досліджувала міста Володимир та Лучеськ аж до самого розпаду Радянського Союзу.
Археологічно-архітектурні роботи дослідників Ленінградської школи розпочались з відвідання Володимира у 1954 р. М. К. Каргером, тодішнім "грандом" не лише ленінградської, але й союзної археології. За сприяння О. Цинкаловського йому одразу ж вдалося віднайти відповідний об’єкт для розкопок. Ним стали рештки монументальних споруд в урочищі Михайлівщина – руїни храму-ротонди Михайлівського монастиря середини – другої половини XIII ст. Протягом двох наступних польових сезонів експедиції вдалося дослідити добре збережені фундаменти кількох споруд. 1955–1956 pp. у м. Володимирі-Волинському неподалік від Василівського храму-ротонди були розкопані руїни чотиристовпного храму другої половини XII – початку XIII ст.
Певне значення для вивчення княжих старожитностей Волині мали розкопки М. К. Каргера на городищі ХІІ–ХІІІ ст. у с. Городище Шепетівського р-ну Хмельницької обл. До сьогодні ця пам’ятка є якнайповніше вивчена для свого періоду у Східній Європі.
Із середини 1950-х років минулого століття ленінградський учений керував експедиціями у сусідній Білорусі: Полоцьку, Вітебську, Турові, Навогрудку, Вовковийську та ін.
Перу М. К. Каргера належить низка наукових статей, в яких віддзеркалено результати його археологічних досліджень волинської землі: “Зодчество Галицко-Волынской земли в ХІІ–ХІІІ вв.” (1940), “Вновь открытые памятники Волынского зодчества ХІІ–ХІІІ вв.” (1958), “Древнерусский город Изяславль в свете археологических исследований 1957–1964 гг.” (1965), “Новый памятник зодчества XII века в Турове” (1965), “Раскопки храма Бориса и Глеба в Новогрудке” (1966),” “К вопросу о памятниках зодчества XII в. в Волковыске” (1968) та ін.
Помер М. К. Каргер 26 серпня 1978 року в Ленінграді.
За свою багаторічну і плідну працю вчений нагороджений Державною премією СРСР (1952) та орденом Леніна.


Охріменко Г. 30 травня 110 років від дня народження М. К. Каргера (1903–1978) – археолога і мистецтвознавця, дослідника Волині княжої доби, лауреата Державної премії СРСР / Г. Охріменко, С. Локайчук // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2013 рік / упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк : Твердиня, 2012. – С. 72–73.

Фото з сайту:
http://history.spbu.ru/
Дата: 31 травень 2013 09:39
Переглядів: 861
Завантажень: 0