Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Приміщення Рівненського обласного краєзнавчого музею
Пам'ятки. Рівне
Приміщення Рівненського обласног...

Інше





Галерея

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Немає ніяких достовірних фактів, які б стовідсотково свідчили про перебування Кобзаря в конкретних містах та селах Волинського краю, окрім Почаєва, а також губернського центру Житомира. Те, що написано про його волинську подорож, часто носить гіпотетичний характер й переважно ґрунтується на фрагментарних згадках, узятих із повістей Шевченка. І хоча ці повісті мають автобіографічний або частково автобіографічний характер, все-таки до даних згадок варто ставитися з певною долею обережності.
Ця тема залишається й досі дискусійною в сучасному шевченкознавстві, бо існують суперечливі думки про перебування поета в межах сучасної Волинської області.
Те, що великий Кобзар був на Волині, але на терені колишньої Волинської губернії, - до якої входили, як відомо, нинішні Волинська, Рівненська, Житомирська і частини Тернопільської та Хмельницької областей, - заперечень не викликає. Там він подорожував з відповідним науковим дорученням як співробітник Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві (скорочено – Київської археографічної комісії), створеної 1843 р. для збирання і видання історичних документальних матеріалів.
Про поїздку Т. Шевченка на Волинь в 1846 р. є чимало праць. Так, у статті «Подорожі Т. Г. Шевченка на Україну», вміщеній у другому томі «Шевченківського словника», П. В. Жур, перераховуючи місцевості Поділля та Волині, де перебував поет 1846 р. за дорученням Археографічної комісії, називає Кам'янець-Подільський, Почаїв, Кременець, Острог, Дубно, Корець, Новоград-Волинський, Житомир.
Докладні відомості про минуле і сучасне місцевостей, у яких поет побував, подорожуючи за дорученням Археографічної комісії по Волині і Поділлі (в межах колишньої Волинської губернії), можна знайти у республіканському виданні «Історії міст і сіл УРСР» (Волинська, Ровенська, Тернопільська, Хмельницька області).
Про те, які історично-культурні пам'ятки оглядав поет у цих місцевостях, який фольклорно-етнографічний матеріал міг зібрати там, варто прочитати в досить ґрунтовних, цікавих і багатих на бібліографічні джерела працях М. Дубини, П. Жура, Я. Поліщука.
У цих дослідженнях також різні версії про маршрути поїздок Шевченка по Волині (в межах колишньої Волинської губернії). Однак точного маршруту поета нікому з названих авторів встановити не вдалось, бо, як уже згадувалось, з матеріалів Археографічної комісії пропали всі його звіти.
Пропоновані в дослідженнях М. Дубини, П. Жура, Я. Поліщука маршрути гіпотетичні. Вони засновані на географії сюжетів деяких повістей Т. Шевченка, зокрема «Варнак», «Прогулка с удовольствием и не без морали», написаних на засланні (згадка письменника про свої колишні мандрівки по Україні, авторські описи міс-цевостей, де жили і діяли персонажі цих творів). Так, у повісті «Варнак» описано гранітні береги річки Случ біля Новограда-Волинського, залишки тамтешніх великих камінних палат, гайдамацькі підземні льохи між Ізяславлем та Острогом, згадано Кременець, гору Бону, місцевий ліцей, тобто місця, де діяв месник за людські кривди від панів Варнак.
У творі «Прогулка с удовольствием и не без морали» Шевченко відновлює у своїй пам'яті живописні руїни масивних замків і палат в Острозі, Корці (сучасна Рівненщина), пригадує і колишній Житомир з його важкопрохідним осіннім болотом.
Волинський історико-фольклорний та географічний матеріал породив у творчій уяві Т. Шевченка ряд творів: поезію «Ой чого ти почорніло, зеленее поле?», поему і повість «Варнак», повість «Прогулка с удовольствием и не без морали».
Враження від подорожувань по Волині вилились у гіркі роздуми поета про минуле і сучасне цієї землі, про колишні славні традиції визвольної боротьби і тяжке горе закріпачених панством волинських селян.
У Почаєві Тарас Григорович захоплено працював над малюнками Лаври. Він навіть виконав аквареллю не три, як зазначалось у розпорядженні, а чотири малюнки: «Почаївська Лавра з півдня», «Вид на околицю з тераси «Почаївської лаври», «Почаївська Лавра із сходу» і «Внутрішній вигляд Почаївської Лаври».
Після відвідання Почаївської лаври та замальовки її приміщень Шевченко міг вільніше розпоряджатися своїм часом. У приписі Житомирської консисторії, який наводився вище, допомогу Шевченку у вивченні пам'яток старовини повинні були надавати благочинні міських церков Житомира й Кременця, Житомирського та Кременецького повітів, а також керівництво Волинської духовної семінарії та Почаївської лаври. Це дає підстави твердити, що Шевченко сконцентрував свою діяльність на території Житомирського й Кременецького повітів.
Щодо Кременецького повіту, то тут, окрім Почаєва, Кобзар міг відвідати Вишнівець та Кременець.
Хоча немає однозначних свідчень про перебування Шевченка в Кременці, думка про те, що він тут був, не викликає серйозних сумнівів. По-перше, із вищенаведеного офіційного розпорядження Житомирської духовної консисторії випливало, що Шевченко мав би відвідати це місто. По-друге, згадка про Кременець зустрічається в повісті «Варнак». По-третє, в творах Шевченка трапляються згадки про діячів, які були пов'язані з Кременцем та Кременецьким ліцеєм. У повісті «Прогулянка із задоволенням і не без моралі» згадується Тимко Падура – польсько-український поет. Також згадку про нього зустрічаємо у «Щоденнику». По-четверте, Кременець незадовго перед Шевченком відвідав Костомаров. Цілком ймовірно, що той рекомендував Шевченку оглянути це місто.
Для Шевченка оглядини Кременецького ліцею мають більше значення, ніж оглядини Бони. Варто також врахувати, що повість «Варнак» була написана Кобзарем на засланні, коли йому доводилося відбувати солдатську службу. Там він зблизився з польськими революційними діячами. Зокрема, до таких належали Броніслав Залеський та Сиґізмунд Сераковський. Чимало ліцеїстів стали учасниками польського повстання 1830-1831 рр. Не виключено, що подібні погляди на Кременецький ліцей передалися Шевченку, наклавшись у нього на певні враження від волинської подорожі.
У повісті «Художник», яка загалом носить автобіографічний характер й розповідає про життя Кобзаря в Петербурзі, є згадка про викладача Вищої Волинської гімназії, видатного польського історика Йоахіма Лелевеля.
Повість «Художник» дає підстави припустити, що, можливо, до волинської подорожі Шевченко мав якусь інформацію про Кременецький ліцей, зокрема, про його викладачів.
Без сумніву, при написанні повісті «Варнак» Шевченко використовував свої волинські враження. Але, по-перше, варто враховувати, що ця повість не належить до автобіографічних творів Кобзаря. По-друге, головного героя повісті, варнака, аж ніяк не можна ототожнювати з Шевченком.
Немає серйозних підстав сумніватися, що Кобзар, їдучи з Кременця до Житомира, відвідав саме ці населені пункти. Інше питання, наскільки він там затримувався і наскільки вони справили на нього враження.
Напевно, Шевченко недовго перебував у Вербі. У цьому селі (чи то невеликому містечку) не було чогось такого, що б могло серйозно його зацікавити. Принаймні про цей населений пункт згадок у творах Кобзаря більше немає.
Складніше з Дубном – це було одне із найбільших повітових міст Волинської губернії. Проте коли Шевченко в повісті «Прогулянка із задоволенням і не без моралі» пише про волинські замки, він згадує Острог і Корець. Дубно ж випадає із його поля зору. Взагалі про це місто письменник ніде не згадує, окрім повісті «Варнак».
Але під Дубном Шевченко, схоже, на деякий час затримався. У повісті «Варнак» є місце, де дуже реалістично описується якийсь безлюдний хутір біля Дубна. Опис настільки яскравий, що доводиться припустити думку про перебування автора твору в цьому місці.
Цілком ймовірним видається перебування Кобзаря в Острозі. Тут свого часу побував Костомаров, їдучи працювати викладачем у Рівненську гімназію. Він міг розповідати про острозькі пам'ятки старовини Шевченку. Острог згадується як в повісті «Варнак», так і в повісті «Прогулянка із задоволенням і не без моралі». При чому в другому випадку згадка має більш конкретний характер. Там ідеться про магнатський замок у цьому місці. Схоже, його оглядав Шевченко. Також у «Варнаці» є згадка про те, що десь між Острогом і Заславлем (Ізяславом) був погріб, який вирили гайдамаки, а пізніше тут переховувалися селяни-бунтарі.
Не викликає сумнівів факт перебування Шевченка в Корці. У цьому старовинному місті, як і в Острозі, зупинявся Костомаров, який і міг рекомендувати Шевченку оглянути місцеві пам'ятки. У Кобзаря згадка про Корець зустрічається й у «Варнаці», і в «Прогулянці із задоволенням і не без моралі». До того ж у «Прогулянці...» згадується не просто Корецький замок, а й церква, де зберігалися бальзамовані трупи графів Корецьких. За словами Шевченка, вона перетворилася в руїну. Звісно, таке написати могла лише людина, яка це бачила.
Певно, був Шевченко і в Новограді-Волинському. Дане місто не лише згадується в повісті «Варнак». Початково дія твору розгортається неподалік Новограда-Волинського, на берегах річки Случі. Шевченко дуже колоритно малює у повісті місцеві пейзажі. А це наводить на думку, що письменник відвідував ті місця.
Хоча Кобзар міг їхати прямо з Кременця на Вербу, Дубно, Острог, Корець, Новоград-Волинський, як це робить його герой варнак, але й міг відхилятися від цього маршруту.
Перебуваючи в Почаєві й Кременці, він знав, що неподалік знаходиться поле Берестецької битви. Берестечко, як говорилося, Шевченко згадував у містерії «Великий льох». Для нього це був символ козацької звитяги часів Хмельницького.
Про відвідини Шевченком Берестечка писали М. Дубина, П. П. Мах, Я. О. Поліщук, Ю. О. Івакін, П. В. Жур.
Вірогідно, Шевченко, який чув від кобзарів та свого друга Костомарова про Берестечко, захотів побувати в цьому місці.
Очевидно, Шевченко знав і народні пісні про Берестецьку битву. Не випадково у його поемі-містерії «Великий льох», написаній до подорожі на Волинь, в 1845 р., третій лірник співає пісню «Про містечко Берестечко».
Під Берестечком Шевченко оглянув поле битви, козацькі могили в с. Острові, церкву в с. Пляшеві, де сьогодні розміщений музей, одна з експозицій якого відтворює цю битву. Розмовляв з місцевими жителями, записував пісні, перекази, легенди, оповідання, що їх створили волиняни про ці бої. Так писав М. Дубина у дослідженні «Шевченко і Західна Україна».
Під враженням баченого і почутого поет пізніше, вже на засланні, написав вірш «Ой чого ти почорніло, зеленее поле?» (1848 р.), в якому висловив свої думки і настрої з приводу трагічного минулого українського народу.
Також існує версія, ніби Шевченко побував на волинському Поліссі, неподалік від Ковеля. Вважається, ніби він зробив два малюнки чорною тушшю, на яких зображені церква в селі Вербки, де був похований князь Андрій Курбський, а також церква в селі Сакуні.
Якщо це дійсно малюнки Шевченка і на них зображені церкви в зазначених селах, тоді варто визнати, що він був у даних населених пунктах, а також у Ковелі – повітовому місті, розташованому неподалік від цих сіл.
Проте з усіх малюнків, про які йдеться, лише один, саме вид церкви в с. Вербка, був відтворений у літографічному знімку, вміщеному (без зазначення імені художника) у виданій Археографічною комісією книзі «Жизнь князя Андрея Михайловича Курбского в Литве и на Волыни».
Щодо поїздки Кобзаря на волинське Полісся, то виникає ряд питань. Шевченку як співробітнику Київської археографічної комісії не ставилося завдання побувати в цьому регіоні. Перебуваючи у Волинській губернії, він мав би обмежити свою діяльність Житомирським та Кременецьким повітами. Хоча, звісно, йому давалося право виявляти певну ініціативу.
Також не зовсім зрозуміло, чому в творах Шевченка немає згадок ні про Ковель, ні про навколишні села. Правда, є фрагментарна згадка про Луцьк у повісті «Варнак».
Можна припустити, що Шевченко міг поїхати з Кременця чи Дубна на Берестечко, звідти на Луцьк, а вже далі на Ковель. Повертаючись із Полісся, він знову відвідав Луцьк, а звідти вже подався до Житомира. Але таке припущення базується виключно на здогадах.
Що могло покликати Кобзаря на волинське Полісся? Єдино можлива відповідь – особа князя Андрія Курбського й пам'ятки, пов'язані з його діяльністю. Можна припустити, що Шевченко отримав усну рекомендацію замалювати пам'ятки, які мали відношення до князя Курбського. П. Жур висловлює таке припущення: Чи був Шевченко чи ні на Волинському Поліссі – схоже, це питання так і залишиться відкритим. Одні автори відстоюватимуть цю думку, інші – заперечуватимуть.
Десь близько 10 листопада Кобзар опинився в Житомирі є згадка про це місто у повісті «Варнак».
Дійсно, в робочому альбомі Шевченка є цілий ряд записів народних пісень, їхніх фрагментів, які не мають конкретної дати й місця фіксації. Але вони відносяться до 1846 р. й, очевидно, записувалися на Волині й Поділлю. До речі, серед цих записів є фрагмент народної пісні про Кармелюка.
Незважаючи на те, що Житомир був старовинним містом (заснованим ще в XI ст.), в ньому не було вартих уваги пам'яток старовини. Сучасники Шевченка, в т.ч. і його знайомі (наприклад, Аполлон Миколайович Мокрицький), відзначали непривабливий вигляд цього губернського центру. Бідним було місто на будівлі. Найкращим готелем тут був заїжджий двір, де, певно, й зупинився Кобзар.
Судячи з усього, Шевченко в Житомирі довго не затримався й подався до Києва, де він вже був 13 листопада. А 31 грудня 1846 р. відзвітувався перед Бібіковим про свою поїздку на Поділля й Волинь.

Ймовірні шляхи Шевченка на Волині // Кралюк П. Волинь у житті та творчості Тараса Шевченка : монографія / П. Кралюк. – Луцьк : Твердиня, 2006. – С. 47-58.
Сірак І. Т. Г. Шевченко і Волинь / І. Сірак // Волинь у житті та творчості письменників : зб. наук. пр. – Луцьк : Твердиня, 2007. – С. 39-47.


Фото з сайту:http://www.museumshevchenko.org.ua/
Дата: 15 лютий 2014 13:31
Переглядів: 6979
Завантажень: 0