Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Посудина
Етнографія Волині
Посудина "Ведмідь" рожево-фіолет...

Інше





Галерея

Пастернак Ярослав Іванович (1892–1969)
Дослідник української старовини. Діапазон наукової творчості вченого охоплював антропологію, етнологію, етнографію, музеєзнавство, історичне краєзнавство, педагогіку, фольклористику, практично всі спеціальні історичні дисципліни.
Народився 2 січня 1892 року в м. Хирові, що на Львівщині, у родині священика. Упродовж навчання в Українській класичній гімназії в Перемишлі (1902-1910) та у Львівському університеті (1910-1914) під впливом провідних учених С. Вітовського, К. Гадачека, М. Грушевського, Б. Кручкевича, Я. Чекановського формуються наукові погляди Я. Пастернака. Співпраця студента з відомими діячами науки В. Гнатюком та І. Свєнціцьким, експедиції, здійснені за складеними ними планами, поглибили його краєзнавчу, музеєзнавчу, фольклорно-етнографічну і мистецтвознавчу освіту. Ерудиція дослідника І. Раковського позначилася на зацікавленні Я. Пастернака антропологічною наукою.
Як студент Львівського університету, брав активну участь у проведенні культурно-громадських заходів. Науковий талант Я. Пастернака проявився повною мірою публікаціями статей з проблем історичного краєзнавства в “Ілюстрованій Україні” (1913). Перша світова війна перекреслила на певний час наукові плани молодого вченого. Водночас саме в цей період намітився магістральний напрям його досліджень в галузі антропології. Про це засвідчила публікація, зроблена на основі антропометричного вивчення населення Жовківщини, в авторитетному виданні НТШ “Матеріали до української етнології” (1919). Сформована суспільно-політична позиція Я. Пастернака виразилася в його участі у Листопадовій національно-демократичній революції 1918 року та бойових діях Галицької армії.
Другий етап життя і діяльності вченого припадає на 1920-1928 роки. Його особливістю є зосередження науковця, що перебував у вимушеній еміграції, переважно на археологічних дослідженнях. Цей етап включає навчання у Карловому університеті в Празі у всесвітньовідомого славіста Л. Нідерле, підготовку і захист докторської дисертації (1925), вивчення старовинних пам’яток, які здійснювали Чеський Національний музей і Державний археологічний інститут у Празі (1923-1928). 26 березня 1926 р. одержує звання доктора філософії. Відкриття базиліки і ротонди на місці катедри Святого Віта та єпископської палати ХІ ст. в центрі Праги принесли дослідникові заслужене визнання серед провідних європейських археологів.
Я. Пастернак проводив чималу етнографічну експедиційну і дослідницьку роботу на Закарпатті. Доводячи приналежність місцевого населення до українського народу ще з доби слов’янських городищ, учений вносив тим самим свій вклад у справу політичної та культурної консолідації української нації.
Упродовж третього етапу (1928-1944), коли дослідник повернувся з Чехії до Львова, він зосередив увагу на дослідженні археологічних пам’яток України. З 1928 р. працює в Музї українського мистецтва. З 1929 р. стає дійсним членом НТШ, у 1928-1939 рр. він очолює музей товариства. Я. Пастернак розпочав системне вивчення пам’яток Київської Русі в західному регіоні України, зокрема вивчення пам’яток слов’янської княжої доби Прикарпаття і Волині.
Тоді, насамперед, було охоплено розкопками літописні міста – Белз, Звенигород, Перемишль, Пліснеськ і Теребовля. Науковцю належить честь відкриття Успенського катедрального собору на Крилоському городищі (1936) і, тим самим, остаточне розв’язання проблеми локалізації княжого Галича – столиці Галицько-Волинської держави. У 1944 р. Я. Пастернак результати розкопок узагальнив у монографії «Старий Галич». Крім того, учений досліджує інші міста Галицько-Волинського князівства: Теребовлю (1931), Львів (1930, 1938), Звенигород (1937), Белз (1936, 1938), Пліснеськ (1940), літописні городища Щекотин біля с. Глинське Жовкіського району, Нижній Струтинь на Івано-Франківщині, Страдч на Яворівщині, могильники у с. Валява біля Перемишля та ін. Загалом Я. Пастернак провів розкопки різного масштабу у 72 місцевостях Галичини, Волині, Закарпаття і Чехословаччині.
З наукового доробку цього періоду слід виділити цикл статей, присвячених старовинній історії Закарпаття. Вони заманіфестували суспільно-політичну позицію вченого в справі підтримки державного утворення – Карпатської України (1938-1939). Наукові праці Я. Пастернака про матеріальну і духовну культуру населення Закарпаття, етнодемографічні процеси в краю склали собою важливий аргумент вирішення питання про етнічну і державну приналежність цього регіону України.
Після встановлення радянської влади на західноукраїнських землях Я. Пастернака 3 листопада 1939 р. призначили професором і завідувачем кафедри археології Львівського університету, з 20 січня 1940 р. затвердили директором Львівського державного археологічного музею (колишнього музею НТШ). У 1940 р. на Всесоюзному конгресі дослідників неоліту і доби бронзи у Києві він виступив із доповіддю «Культура лінійно-стрічкової кераміки в Галичині й на Волині та її відношення до трипільської культури».
Влітку 1944 р. він назавжди покинув Україну, а його наукова спадщина була вилучена з радянської історичної науки. Доля закинула вченого до Австрії, де він побував на розкопках у м. Лінц над Дунаєм. Згодом Ярослав Іванович працював науковим співробітником університету в Геттінгені, професором археології Українського вільного університету в Мюнхені, читав лекції на філософському факультеті Боннського університету. З травня 1949 р. Я. Пастернак проживав у Канаді в Торонто.
Четвертий період наукової діяльності Я. Пастернака (1944-1969) характеризується його узагальненнями, що підсумували археологічні дослідження, проведені ним у довоєнні роки на Пліснеському городищі, на теренах княжого Перемишля, а також у Белзі та Львові. Слід виокремити корпус ґрунтовних досліджень, присвячених проблемам етногенезу ранніх слов’ян взагалі й українського народу зокрема. Підсумком багатолітніх археологічних студій Я. Пастернака стала перша комплексна праця «Археологія України» (1961). Повсякчас працюючи для національної справи, вчений прислужився своїми знаннями, проводячи лекційну пропаганду історичних знань для інтелігенції та молоді української діаспори Канади (1949-1969).
Помер 22 листопада 1969 р.

Коваль І. М. Наукова та громадська діяльність Ярослава Пастернака (1913-1969 рр.) : автореф. дис. …к. і. н. спец. 07.00.01 – іст. України / І. М. Коваль ; Прикарпатський нац. ун-т ім. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2007. – 22 с.
Ярослав Іванович Пастернак (1892-1969) // Нариси культури давньої Волині / за заг. ред. к.і.н. Г. Охріменка ; упоряд. : Г. В. Охріменко, С. М. Локайчук. – Луцьк : Обл. друкарня, 2006. – С. 23-26.

Фото з сайту: http://shron.chtyvo.org.ua/
Дата: 16 лютий 2014 13:52
Переглядів: 7278
Завантажень: 0