Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Вид на місто. 1916 р.
Пам'ятки. Рівне
Вид на місто. 1916 р.




Галерея

Кольберґ Оскар (1814–1890)
Відомий польський етнограф, фольклорист і композитор. Народився в м. Пшисуха, тепер Келецького воєводства. Член Краківської Академії наук. На ранньому етапі своєї наукової діяльності звернувся до народної творчості, цікавився фольклором та етнографією польського народу та найближчих сусідів, зокрема, українців. За життя опублікував 38 томів монументальної праці “Народ, його звичаї, спосіб життя, мова, перекази, прислів’я, обряди, пісні, ігри, музика і танці” (“Lud. Jego zwyczaje, spos?b ?ycia, mowa, podania, przys?owia, obrz?dy, zabawy, pie?ni, muzyka і ta?ce”, 1857–1890), куди ввійшли дослідження про українську народну творчість та матеріальну культуру: “Покуття”, “Холмщина”, “Перемишлянщина”, “Волинь”, “Казки з Полісся”, “Поділля”, “Русь Червона” і “Русь Карпатська”. Повне зібрання творів О. Кольберґа становить понад 80 томів.
Народознавча спадщина Оскара Кольберґа (1814-1890) представлена матеріалами з усіх західних регіонів України – Волині, Поділля, Полісся, Холмщини і Підляшшя, Гуцульщини та Покуття.
Крім традиційної культури польського населення, О. Кольберґ вивчав народнопоетичну творчість й інших етнічних груп, зокрема, українців, білорусів, литовців, лужичан, чехів і словаків, південних слов’ян.
Перші зразки української народнопоетичної творчості О. Кольберґ записав ще в 30-х роках ХІХ ст. у Варшаві від українських кріпаків, яких поміщики вивезли до Польщі. Однак систематичне збирання фольклорно-етнографічного матеріалу на українських територіях розпочалося в 60-х роках ХІХ ст. Мандрівки українськими етнографічними землями давали багаті ужинки. Учений не тільки занотовував, а й вивчав зібраний матеріал, коментував його, а з 1880-х років почав публікувати.
За період від 1856 до 1880 рр. О. Кольберґ здійснив 11 “етнографічних експедицій” в Україну: у Східне і Західне Поділля, Карпати і Прикарпаття, Волинь. Під час цих подорожей було зібрано величезний етнографічний і фольклорний матеріал, який пізніше дослідник опублікував у чотиритом-ному збірнику “Pokucie” (“Покуття”, 1882, 1883, 1888, 1889), тритомному – “Sanockie-Kro?nie?skie” (“Сянощина-Кроснянщина”, 1972–1974), двотомних – “Che?mskie” (“Холмщина”, 1890–1891), “Ru? Karpacka” (“Русь Карпатська”, 1970–1971) і “Ru? Czerwona” (“Русь Червона”, 1976, 1979); фольклорно-етнографічних монографіях “Przemyskie” (“Перемишльщина”, 1891), “Wo?y?. Obrz?dy, melodie, pie?ni” (“Волинь. Обряди, мелодії, пісні”, 1907), “Tarnowskie-Rzeszowskie” (“Тарнівщина-Жешівщина”, 1967), “Bia?oru?–Polesie” (“Білорусь–Полісся”, 1968) і “Podole” (“Поділля”, 1994). Правда, значна частина з яких з’явилася друком уже після смерті О. Кольберґа, однак їх дослідник підготував ще у 60-х–80-х роках ХІХ ст., а упорядники видали без власного редакторського втручання.
Збираючи і вивчаючи фольклор на українських землях, найбільше уваги О. Кольберґ приділив Покуттю, однак інші райони України не залишилися на маргінесі його досліджень. Зокрема, це стосується Волині – етнографічного району, який польський учений відвідав лише один раз, однак зібраний там матеріал, залишається неоціненним внеском в історію української фольклористики.
Велику територію Волині О. Кольберґ відвідав лише раз, у 1862 р. Однак до того часу він записував українські народні мелодії та пісні в різних місцевостях Польщі, де проживали вихідці з України.
фольклорно-етнографічні матеріали з Волині не були опубліковані за життя польського вченого. Тому невідомо, що вкладав сам О. Кольберґ у поняття “Волинь”. Зазвичай визначення етнографічних меж району він робив у вступі, коли вже готував монографію до друку. Ознайомлення з реґіональними записами О. Кольберґа, його нотатками, листами і видавничими планами дає змогу не тільки визначити межі району, а й з’ясувати місцевості, які, як вважав дослідник, туди входили.
Збірник “Волинь” складається з двох розділів. У першому міститься три описи весільного обряду (із с. Туличів біля Ковеля, а також сіл Висоцьк і Турчин), тут же подано тексти 627 різножанрових пісень із музикою, п’ять мелодій, які записав сам О. Кольберґ. Другий розділ стосується “казок люду руського” (25 українських казок), які зібрав на Волині у 1835 р. і подарував О. Кольберґу невідомий житомирянин. На папці, яка містила цей матеріал, був напис: “Пану Оскарові Кольбергу як бездарний подарунок 25 серпня (6 вересня) 1862. Житомир”.
Отже, до збірника “Волинь” увійшла найбільша кількість матеріалів з таких місцевостей: сіл Туличів, Туричани, Тагачин, Купичів (Турійський район), с. Набруска (Маневицький район), с. Суховоля (Луцький район), с. Висоцьк (Любомльський район), с. Обзир (Камінь-Каширський район), міст Любомль, Ковель та Луцьк Волинської області; сіл Більче і Берестечко (Демидівський район), с. Межиріч (Острозький район), с. Дубно (Рокитнянський район), міст Рівне та Корець Рівненської області; смт Любар (Любарський район), міст Житомир, Овруч і Чуднів Житомирської області; с. Піщатинці (Шумський район) Тернопільської області; с. Овсянники (Козятинський район) Вінницької області. Та поодинокі записи з міст Броди та Золочів Львівської області; смт Торчин (Луцький район), с. Грудки (Камінь-Каширський район), м. Володимир-Волинський Волинської області; с. Пустомити (Гощанський район), с. Забара (Корецький район), м. Остріг Рівненської області; смт Брацлав (Немирівський район) та с. Комсомольське (Махнівка) (Козятинський район) Вінницької області; с. Зубковичі (Олевський район), міст Новоград-Волинський, Радомишль, Бердичів Житомирської області; м. Кам’янець-Подільський, с. Ожигівці (Волочиський район) Хмельницької області; міст Київ, Васильків, Канів Київської області.
У рукописних матеріалах О. Кольберґа є чимало нотаток, у яких зазначено імена інших осіб та назви населених пунктів на Волині, де гостював фольклорист. Зокрема, це села Пустомити, Седлище біля Рівного, де О. Кольберґ записав близько тридцяти пісень та, ймовірно, сам відвідав ці місцевості або безпосередньо спілкувався з мешканцями цих населених пунктів.
У рукописних матеріалах О. Кольберґа є чимало нотаток, у яких зазначено імена інших осіб та назви населених пунктів на Волині, де гостював фольклорист. Зокрема, це села Пустомити, Седлище біля Рівного, де О. Кольберґ записав близько тридцяти пісень та, ймовірно, сам відвідав ці місцевості або безпосередньо спілкувався з мешканцями цих населених пунктів.
Однак у 1863–1865 рр. у фольклориста зароджується гігантський проект усебічної документації народної культури територій давньої Речі Посполитої у формі панорамної серії реґіональних монографій “Lud”, які загалом створюють образ народної культури ХІХ ст.
Монографія “Волинь” мала складатися з двох частин з таким поясненням: “Том 26 – “Західна Волинь” (“Wo?y? zachodni”) (Луцьк, Ковель, Володимир)” і “том 43 – “Східна Волинь” (“Wo?y? wschodni”)” [13, s. 303, 304]. Другу назву подано без назв головних осередків району. Упродовж наступних років О. Кольберґ готував матеріали з Волині до друку. Пісні, які він зафіксував у районі, переписував, зіставляючи їх варіанти і редагуючи мелодії та тексти. Польський фольклорист упорядковував описи весіль, залучаючи до обряду пісні та мелодії. Шукав варіанти пісень у записах своїх попередників, зокрема В. Залеського та Жеґоти Паулі. О. Кольберґ також збирав відомості про Волинь у різних періодичних виданнях, окремих дослідженнях тощо.
Робота над цим збірником тривала до кінця життя дослідника.

Збир І. Історія написання збірника “Волинь. обряди, мелодії, пісні” Оскара Кольберґа* / І. Збир // Мандрівець. – 2013. – №3. – С. 54-58.
Збир І. Постать Оскара Кольберга на тлі народознавчої науки другої половини XIX століття / І. Збир // Вісн. Львівського ун-ту. – 2007. – Вип. 41. – С. 102-109. – (Філологічна).

Фото з сайту: http://www.muzeum-radom.pl/
Дата: 21 лютий 2014 09:28
Переглядів: 3748
Завантажень: 0