Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Церква Святого Миколая с. Лудин Володимир-Волинського району Волинської області
Пам'ятки
Церква Святого Миколая с. Лудин ...

Інше





Галерея

Горбачевський Іван Якович (1854-1942)
Біохімік, гігієніст, епідеміолог, громадсько-політичний та освітній діяч.
Народився 15 травня 1854 року в с. Зарубинцях, нині Збаразького району, у родині священика. Навчався в Тернопільській гімназії, де входив до гуртка «Громада». У 1872 році закінчив її та вступив на медичний факультет Віденського університету. Ще студентом розпочав наукові дослідження з медичної хімії й у 1874 році опублікував свою першу наукову працю «Про вестибулярні нерви». З 1875 pоку — демонстратор, згодом — асистент кафедри медичної хімії в Інституті професора Людвіга при Віденському університеті. Під час навчання займався й громадською працею: у 1875-1877 pоках двічі був головою студентського товариства «Січ».
У 1877 році І. Горбачевський із відзнакою закінчив університет і почав займатися науковими дослідженнями в Хімічному, а згодом у Фізичному інститутах м. Відня. У 1882 році він зробив велике наукове відкриття — уперше у світі синтезував сечову кислоту, а в подальших дослідженнях встановив джерела й шляхи її утворення в людському й тваринному організмах. У 1883 році на запрошення ректорату Празького німецького Карло-Фердинандового університету очолив кафедру фармакології, де продовжив досліди, розпочаті в м. Відні. У 1885 році йому вдалося одержати метилсечову кислоту з метилгідантоїну та карбаміду (або біурету). У 1886 році він запропонував новий метод синтезу креатину, а в 1889-1891 роках відкрив фермент ксантиноксидазу. І. Горбачевський одним із перших відзначив, що амінокислоти є складовою частиною білків.
У Празькому університеті І. Горбачевський працював надзвичайним, звичайним професором медичної хімії, багаторазово обирався деканом медичного факультету, а в 1902-1903 pоках — ректором університету. Він став також засновником і першим директором Інституту медичної хімії при університеті, який працює й дотепер. Багато уваги надавав роботі над університетськими підручниками з медичної хімії, у 1904—1908 pоках видав такий підручник чеською мовою в 4 томах. У 1898 році його наукова діяльність відзначилася найвищою нагородою Австро-Угорщини — орденом Залізної Корони. Його призначили головою Ради здоров’я в Чехії, а з 1906 pоку — головою найвищої Ради здоров’я Австро-Угорської монархії.
Він став членом Палати Панів Віденського сейму, радником цісарського двору та членом Королівського чеського наукового товариства (згодом — Чеської академії наук).
Під час Першої світової війни І. Горбачевський займався влаштуванням українців у м. Празі. У 1917 році увійшов до австрійського уряду й створив перше у світовій практиці міністерство народного здоров’я та був призначений його міністром. Тут став одним з організаторів Українських університетських курсів, які згодом були реорганізовані в Український вільний університет. Офіційне відкриття його відбулося 17 січня 1921 року в м. Відні, а в жовтні університет переведено до м. Праги. І. Горбачевський багаторазово обирався ректором цього університету, а також почесним доктором права та почесним професором. Завідував кафедрами хімії в УВУ та Українському вищому педагогічному інституті ім. Драгоманова, був також професором Українського технічно-господарського інституту, Української господарської академії в м. Подєбрадах, головою номенклатурної хімічної комісії при цій академії. Працю, присвячену питанню української хімічної термінології, учений опублікував в «Українському медичному віснику» 1923 року. Підготував також два томи підручника органічної й неорганічної хімії українською мовою, з яких перший том — «Органічна хімія» опубліковано в м. Празі в 1924 pоці, а другий залишився в рукопису.
Наукова діяльність І. Горбачевського була надзвичайно різноманітною.
Крім описаних наукових відкриттів, він працював як біохімік-гігієніст, епідеміолог, зробив свій внесок у питання судової медицини, токсикології.
Загалом є автором понад 60-ти наукових праць переважно експериментального характеру з ділянки біологічної хімії, понад 100 наукових розробок у галузі санітарії, які характеризуються новим підходом до розв’язання різних медичних проблем і багато з яких було впроваджено в Австро-Угорщині. Опублікував оригінальні методи визначення пуринових основ, азоту, розробив методику визначення білків, досліджував пелагру та багато інших проблем.
А ще важливою працею вважав І. Горбачевський участь у роботі Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Ще з 1899 року був дійсним його членом, згодом — почесним членом математично-природничо-лікарської секції, у 1911—1918 pоках — її головою. Займався організацією лікарської комісії НТШ. У 1900 році очолював делегацію на Всесвітньому лікарському конгресі в м. Парижі, де його обрали віце-президентом та президентом хімічної секції. З 1910 pоку — почесний президент Українського лікарського товариства, був також організатором першого (1926) і другого (1932) українських наукових з’їздів у м. Празі. У 1925 році вчений був обраний академіком Всеукраїнської Академії наук і запрошений викладати хімію в Харківському університеті, але через похилий вік відмовився.
І. Горбачевський завжди був у центрі українського громадського життя.
У 1924 році як ректор Українського вільного університету за участю професорів він організував у м. Празі Музей визвольної боротьби України.
На пожертвування української громадськості в 1938 році було куплено триповерховий будинок під музей, де розміщено величезну колекцію експонатів з української історії. У 1945 році її вивезли з м. Праги радянські спецслужби.
Помер І. Горбачевський 24 травня 1942 року, похований на малому цвинтарі Святого Матея у Шарці під м. Прагою. Ім’я його носять Тернопільський державний медичний університет і школа в рідному селі.

Фото з сайту: http://che1.lf1.cuni.cz/
Дата: 15 травень 2014 14:49
Переглядів: 1797
Завантажень: 0