Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Будинок взаємного кредиту (міська рада), 1900, 1949 р. Корольова майдан, 4/2 м. Житомир
Пам'ятки. Житомир
Будинок взаємного кредиту (міськ...

Інше





Галерея

Олена Пчілка, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач (1849-1930)
Українська письменниця етнограф, фольклорист, перекладач, публіцист, редактор, видавець, громадський діяч, член кореспондент Української Академії Наук з 1924 року. Сестра М. П. Драгоманова, мати Лесі Українки.
Вона була однією з найосвіченіших жінок свого часу, а її творчий доробок – значний внесок і розвиток української літератури, науки та культури.
Олена Пчілка жила в с. Колодяжному з 1882 року до кінця XIX століття, неодноразово приїжджала сюди і пізніше. Саме в Колодяжному почалася її активна літературна творчість та видавнича діяльність. В "Автобіографії" Олена Пчілка писала: "До часу проживання нашого в Колодяжному припадають перші мої спроби в поезії, але ніде я тих поезій не друкувала і вже геть пізніше зібрала їх і видрукувала окремою книжечкою "Думки-мережанки". Та в Колодяжному проте ж оддала я вперше мій белетвір до друку".
Свої твори почала друкувати на початку 80-х років XIX століття у львівському журналі "Зоря" під придбаним іменем Олени Пчілки. Її найменша дочка Ізидора Петрівна Косач-Борисова писала: "Олена Пчілка – псевдонім, що мама придбала собі, як була ще зовсім молода. Тоді молоде подружжя (наші батьки) жили в Звягелі на Волині, там часом Ольгу звуть Олена, а що мама дуже захопилася збиранням етнографічного матеріалу (вишивки, тканини), то батько наш казав, що вона як тая пчілка працює. Та й все життя мама любила пчіл – ці комахи подобалися їй як символ невсипущої праці для загалу".
Свої твори Ольга Петрівна друкувала під псевдонімами та криптонімами, яких у неї було більше сорока, серед них К., O.K., О.П., П., К-ч, О-а П-ка, Ол. П., Бабуся Олена, Колодяжинська, Кочубеївна, Оленя, П., Полтавенко, найбільш відомий псевдонім Олена Пчілка та ін.
Олена Пчілка брала активну участь в громадській роботі та культурному житті. Разом із Наталією Кобринською видала в 1887 році у Львові жіночий альманах "Перший вінок", в якому друкувалися твори жінок і на теми виключно з жіночого життя. Іван Франко назвав альманах одним з найкращих і найбагатіших змістом наших видань.
"В дітей мені хотілося перелити свою душу й думки, - із певністю можу сказати, що мені це вдалося. Не знаю, чи стали б Леся й Михайло українськими літераторами, коли б не я? Може б стали, але хутчій, що ні... Власне я наважила й завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою, - щоб вони змалку пізнавали її якнайбільше. Життя зо мною та посеред волинського люду сприяло тому", - писала Олена Пчілка.
Саме матері завдячує Леся Українка любов'ю до світової історії та літератури, знанням багатьох іноземних мов. Під її впливом розвивався поетичний талант дочки. Леся Українка щиро любила і шанувала матір, була їй вдячна за материнські турботи, радилася з нею і ділилася літературними задумами, вважала її найкращою, найрозумнішою найталановитішою жінкою світового рівня і з великою повагою до неї писала: "Шкода тільки, що всі ми – і поети, і не поети – по більшій часті буваєм не варті своїх матерів".
Олена Пчілка з любов'ю згадувала Волинь, в її пам'яті назавжди вкарбувалася "Волинь незабутня, країна славутня" з її мальовничими краєвидами, з рідною мовою, "українською вдачею'", усім минулим і сучасним. Про це писала вона в своїй поезії "Волинські спогади".
Вперше зустрілася Олена Пчілка з Волинню незабутньою, країною славутною в 1868 p. у Новоград-Волинському (Звягелі), де після закінчення університету П. А. Косач одержав посаду голови з'їзду мирових посередників. В Новограді-Волинському Олена Пчілка народила троє дітей, тут робила перші кроки у вихованні їх; звикала і впивалася волинською природою; тут вперше спробувала себе в літературі та етнографії; тут формувались її громадсько-політичні погляди.
Яку ж роль зіграла Волинь у житті цієї талановитої жінки, і який слід залишила вона у нашому краї?
Не лякають Олену Пчілку ні "болота ковельські" (з листа Людмили Драгоманової), ні те, що на селі "самообразования дуже дорога річ" (з листа Лесі Українки). "Нам вообще здесь хорошо, мы устроились очень удобно и думаем даже зимовать без страху деревенской скуки. Нас так много, к тому же мы запаслись книгами, выписали газету – будем себе заниматься каждый своим. А в доме все так хорошо, как никогда не было в квартирах. Звісно, своя хата – есть охота делать улучшения", – пише Олена Пчілка до матері в Гадяч 7 вересня 1883.
Та як би не склалося особисте життя Олени Пчілки, на Волині пройшла значна його частина, в роботі, клопотах, радощах і розчаруваннях. Так, потрапивши в Звягель, почала збирати етнографічні матеріали, записувати народу усну творчість – пісні, казки, приказки, замальовувати узори. Захопилась цим на все життя.
Дітям здавалось, що мама вивозила їх в села Волині розважитись. А вона тими піснями і вишивками їх виховувала, вчила любити Україну. А ще турбувалась, щоб ця творчість людей не пішла в небуття, а залишилась для майбутніх поколінь. Перші фольклорні записи Олени Пчілки використали Михайло Драгоманов та Володимир Антонович в "Исторических песнях малорусского наречия" (1876), "Малорусских народных преданиях и рассказах" (1876), "Очерках звуковой истории малоруского наречия" (1876). Текстами народних пісень та мелодій постачала Гната Житецького, Михайла Комарова, Миколу Лисенка, Климента Квітку. Разом з Лисенком записала волинське весілля і мала намір видати його в двох томах. З невідомих причин ця робота не надрукована. А в 1876 р. в Києві вийшла оригінальна дослідницька праця Олени Пчілки "Украинский народный орнамент. Вишивки, ткани, писанки". Ця робота витримала ще декілька доповнених видань вже під назвою "Українські узори".
Вплив народної творчості на Олену Пчілку був настільки сильним, що слухання, запис, видання! фольклорних матеріалів стали для неї постійною необхідністю. Так, наприклад, в 1903 р. на основі етнографічних матеріалів, зібраних в 70-80-хх рр. на Волині Оленою Пчілкою написана робота, "Українські колядки і текст волинський", опублікована в журналі "Киевская старина".
На Волині Олена Пчілка займалася навчанням і вихованням своїх дітей. А зробила це так, що її син Михайло міг з певністю сказати: "коли я став тим, чим єсть, коли в мені є що-небудь доброго, то се дякуючи тобі, мамочко".
Олена Пчілка була проти "казенної "науки, і, як могла, відтягала вступ дітей до гімназії надалі. Звичайно, вона не могла дати ґрунтовної освіти вдома сама, тому запрошувала додому вчителів. І.Косач-Борисова в спогадах пише: "Читати ми мали що! Батьки наші дбали про це: з українських видань, друкованих в межах Росії, мали майже все. Багато було й галицьких видань. Із красного письменства ми мали й західно-європейських класиків в оригіналах або перекладах, також класиків польських і російських".20 Тобто, читання дітей не було спонтанним, а ретельно спрямованим рукою матері - томи трудів Чубинського з казками та піснями, народні думи й пісні в українському перекладі, міфи стародавніх греків. Діти з великим бажанням читали Кулішеві твори, оповідання Марка Вовчка, "Пана Твардовського" знали напам'ять. Великим вкладом до лектури дітей були Андерсенові книжки в перекладі Старицького. Неодмінною умовою виховання дітей були поїздки по селах – Чекни, Жабориця, Бережці, Запруддя, Любитів, Волошки, Уховецьк, Білин, Скулин. За словами Олени Пчілки – "щоб вони проймалися там українським народним духом". Для найталановитішої доньки Лесі – це був початок шляху що "Лісової пісні".
І пізніше Олена Пчілка була для Лесі першим цензором, критиком, організатором, переписувачем, зв'язковим, упорядником, розповсюджувачем...
Олена Пчілка сприяє літературним пробам інших своїх дітей – Михайла і Ольги – Михайла Обачного і Олесі Зірки. Серед молодих киян починає ширитись європеїзм – вчать іноземні мови, цікавляться і перекладають європейську літературу. Ольга Петрівна на Волині перекладає для них, править, сприяє виданню творів дітей. Але править дуже обережно. Не раз в листах Олени Пчілки звучить думка: "Справила дуже мало, бо вважаю, що справлять можна в чужому дуже мало, іначе нема рації".
Сім'я Косачів на Волині веде змістовне духовне життя. Олена Пчілка в "Автобіографії" розповідає, як у Луцьку організувала НГВ (невеликий гурток Волині), видала від його імені "Співомовки" Руданського, "заклала камінчик української культури", зібравши гроші від двох спектаклів, де була головною учасницею, для української клубної бібліотеки. На Волині не так багато було театральних розваг, а коли траплялися, то Косачі їх не пропускали. Так, відомий факт, коли в Ковелі в кінці вересня 1889 року грала трупа Василенка, Олена Пчілка з Оксаною і Миколою, приїхавши з Луцька, зустрілися в Ковелі з Ольгою і Лесею і пішли до театру.
Тому осередок культури (Олена Пчілка спочатку, потім підхопили діти) був створений в Колодяжному. Силами косачівських дітей та селян проводились Шевченкові роковини, різдвяні вертепи. В імпровізованому домашньому ляльковому театрі показано драму Олени Пчілки "Кармелюк".
Взагалі з навколишніми селянами в Олени Пчілки були приязні стосунки. Вона спеціально їх запрошувала, щоб співали їй давніх пісень – найбільше обрядових, весільних, купальських. За спогадами селян, Олена Пчілка робила подарунки дівчатам, які виходили заміж, допомагала одягом, продуктами селянам, у яких були новонароджені діти, рекомендувала трави і давала ліки.
Олена Пчілка з Волині підтримує тісні зв'язки з передовою інтелігенцією України. З цих зв'язків можна судити про особистість цієї жінки. Громадськість високо її цінує.
Олені Пчілці властиве було органічне, бездоганне чуття, висока культура мови, тонкий мовний смак. Великою прихильницею стала вона волинської мови, її своєрідної говірки. Мовна позиція Олени Пчілки яскраво виявилась відносно львівської "Зорі". Вона видавалась історичним правописом. Читати її українцям було важко. Добірною українською мовою Ольга Петрівна переконує редактора журналу О. Борковського в необхідності переходу на фонетичний правопис.
Мабуть, неможливо переоцінити твори Олени Пчілки для дітей, яких вона немало створила на Волині.
Крім віршів, писала Олена Пчілка оповідання, казки, байки для дітей. Цікавість викликають фолькльорні записи. Багато з них зроблено на Волині.
Дуже цікаві є на Волині загадки, шаради у віршованій формі Олена Пчілка презентує себе як прозаїк. Так, в 1886 р. письменниця починає клопотання перед Франком про надрукування оповідання "Світло добра і любові" - твору в стилі народників. Цей твір Олени Пчілки автобіографічний. Світлом добра і любові на Волині стала вона сама. Співставляючи роки перебування письменниці в Луцьку і Колодяжному і дати написання оповідань "Чад" (1886 р.), "Товаришки" (1887 р.), "Соловйовий спів", "Рятуйте" (1898 р.) можна зробити припущення, що написані вони саме тут.
Писала Олена Пчілка на Волині і драми. В противагу ліричним жіночим образам, що вже існували в літературі, письменниця прагнула змалювати постать мужньої жінки-патріотки.
Олена Пчілка знала щонайменше 5 іноземних мов. Серед перекладів письменниці можна зустріти імена Пушкіна ("Анчар", "От знову завітав я"), Лєрмонтова ("Ні, не тебе так щиро я люблю"), Фета ("Я прийшов тебе вітати"), Тютчева, Надсона, Словацького, В. Сирокомлі, Гете, Гейне, Гюго...
Свої твори, твори дітей Олена Пчілка друкує в багатьох журналах, сама є видавцем деякі часописів. Так, в 1883-84 pp. готує і здійснює видання альманаху "Рада". Тут вперше надруковано її оригінальні поезії під псевдонімом Олени Пчілки; поч. 80-х років – одна з найактивніших автор журналу "Зоря".
У 1889 р. Олена Пчілка з сином Михайлом задумали новий проект: "видати, і навіть недалекому часі, волинський збірник, написаний самими волиняками.
Разом з Н. Корбинською в 1887 р. видає жіночий альманах "Перший вінок", ретельно відбирає твори для часопису.
Волинь давала їй тепло, домашній затишок, поле для творчості; письменниця платила «Волині незабутній» постійною турботою про піднесення її культурного життя, збереження духовного багатства волиняків-поліщуків, пропаганду їх мистецтва, побуту, звичаїв, обрядів тощо.

Андреєва Т. Олена Пчілка. Сторінки життя і творчості. На основі матеріалів Волинського краєзнавчого музею та Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки / Т. Андреєва // Олена Пчілка і Волинь. До 150-річчя від дня народж. Л. Пчілки та 50-річчя Колодяжненського літ.-меморіального музею Лесі Українки : матеріали наук.-практ. конф. 29-30 черв. 1999 р. : наук. зб. / Волин. облдержадмін., Волин. обл. управл. культ., Волин. обл. орг-я Нац. Спілки письмен. України, Волин. обл. держ. наук. універс. б-ка ім. Олени Пчілки, Волин. краєзн. музей, Колодяжненський літ.-меморіальний музей Лесі Українки, Волин. обл. т-во краєзнавців. – Луцьк : Надстир’я, 1999. – С. 10-12.
Мержвинська Л. «Волинь незабутня…» у житті і творчості Олени Пчілки / Л. Мержвинська // Олена Пчілка і Волинь. До 150-річчя від дня народж. Л. Пчілки та 50-річчя Колодяжненського літ.-меморіального музею Лесі Українки : матеріали наук.-практ. конф. 29-30 черв. 1999 р. : наук. зб. / Волин. облдержадмін., Волин. обл. управл. культ., Волин. обл. орг-я Нац. Спілки письмен. України, Волин. обл. держ. наук. універс. б-ка ім. Олени Пчілки, Волин. краєзн. музей, Колодяжненський літ.-меморіальний музей Лесі Українки, Волин. обл. т-во краєзнавців. – Луцьк : Надстир’я, 1999. – С. 14-24.


Фото з сайту: http://www.t-skrypka.name/
Дата: 27 червень 2014 10:16
Переглядів: 4367
Завантажень: 0