Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Почаївська Свято-Успенська лавра, м. Почаїв Тернопільська область
Пам'ятки
Почаївська Свято-Успенська лавра...




Галерея

Левицький Модест Пилипович (1866-1932)
Народився в с. Вихилівка Проскурівського повіту на Поділлі (нині Ярмолинецький район Хмельницької області) в сім`ї інспектора народних шкіл, що тоді працював у Кам`янці-Подільському. Закінчив Кам’янець-Подільську гімназію. Вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира (1884). 1888 року вступає на медичний факультет Київського університету. У студентські роки (1892) добровільно брав участь у боротьбі з епідемію холери на Волинському Поліссі. Після закінчення університету (1893) отримав призначення на Волинь і разом з дружиною Зінаїдою і сином Віктором переїхав до Ковеля.
Приятелював з родиною Косачів, відвідував їх Колодяжному, консультував і лікував Лесю Українку. У наступні роки (1901-1917) М. Левицький працював лікарем у селі Будаївка, неподалік від станції Боярка, біля Києва, в Києві – директор фельдшерської школи і завідувач Лук’янівського притулку для покинутих дітей.
1901 року на сторінках журналу «Киевская старина» з’явилось його перше оповідання «За Коліївщини». З того часу його твори постійно друкувалися у «Літературно-науковому віснику», «Раді», «Світлі», «Новій громаді» та інших часописах під псевдонімами Виборний, Макогоненко, Модест Пилипович, Дід Модест.
Разом з дружиною Зінаїдою здійснював переклади творів зарубіжної літератури. Опікувався роботою книгарні Наукового товариства імені Шевченка, писав музику на слова Лесі Українки і Бориса Грінченка.
В січні 1907 року його разом з Лесею Українкою та іншими представниками української інтелігенції було заарештовано й ув’язнено в Києві за участь у протесті проти розгону соціал-демократичної фракції I Державної думи.
Пізніше родина Левицьких переїхала до прикордонного міста Радзивіллова на Волині, де працює лікарем південно-західних залізниць.
Під час перебування у Радзивіллові Модест Левицький допоміг здійснити подорож Волинню відомому українському громадському діячеві Дмитру Дорошенкові і молодому вченому з Галичини І. Зелинському, які з захопленням тоді займались вітчизняною історією, етнографією і краєзнавством. Відвідали вони Берестечко, Острог, Здолбунів, Городок, побували в Рівному і знайшли багато цікавого й пізнавального матеріалу.
Продовжуючи займатись літературою, він працював у Міністерстві шляхів директором культурно-освітнього департаменту, українізував залізниці, зокрема технічні школи, книжкові та газетні кіоски.
Після поразки УНР письменник опинився за межами Батьківщини. У Греції він працював у складі дипломатичної місії, працював у Відні (Австрія), Тарнові (Польща), де одержав посаду міністра здоров’я українського емігрантського уряду, а також на викладацькій роботі у Подєбрадах (Чехословаччина). З 1927 М. Левицький разом із сім`єю сина мешкав у Луцьку, працював лікарем і вчителем української мови Луцької української приватної гімназії, займався громадсько-культурною, просвітницькою роботою. Добре граючи на піаніно, бандурі, кобзі, гітарі, вчитель організував гурток бандуристів, де вчив дітей основ гри на старовинному музичному інструменті. Йому належала ініціатива у створенні в цьому навчальному закладі музею Лесі Українки і музею народної творчості, в якому експонувались зібрані учнями під час великодніх вакацій цінні етнографічні матеріали. Належав до членів Товариства імені Петра Могили.
16 червня 1932 року на 66-ому році життя зупинилося серце цієї благородної людини, патріота України, який все своє життя словом і ділом боровся за незалежну, соборну Українську державу.


Кучеренко О. Волинь у житті українського письменника, педагога і громадського діяча М. П. Левицького / О. Кучеренко // Волинь у житті та творчості письменників : зб. наук. пр. - Луцьк : Твердиня, 2007. - С. 80-85.
Дата: 02 липень 2014 15:25
Переглядів: 1134
Завантажень: 0