Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Юзевський Ян Генрик (1892-1981)
Видатні діячі
Юзевський Ян Генрик (1892-1981)...

Інше





Галерея

Надія Андріївна Дурова (1783-1866)
Перша жінка-офіцер, перша жінка, нагороджена Георгіївським хрестом. Проходила службу вона і у Луцьку. Народилася Н.Дурова у вересні 1783 року. Її батько – Андрій Васильович Дуров - гусарський офіцер, власник одного невеликого села у В'ятській губернії. Мати, Надія Іванівна, походила із сім'ї заможних українських поміщиків Александровичів. Від дня царського прийому – 31 грудня 1807 року – Дурова, віднині іменована Олександром Андрійовичем Александровим, ім'я, яке зберегла до своєї смерті, була зарахована 1808 року корнетом у Маріупольський гусарський полк, що дислокувався у Луцьку (на передмісті Красному). Полк був одним з найкращих у російській армії і перебував на Волині у складі дивізії під командуванням графа Аркадія Суворова. За особистим наказом імператора Олександра І Надія Дурова під ім’ям корнета Олександра Александрова прибула до Луцька у 1808 році. До Луцька Дурова добиралася через Ковель і Голоби. У своїх споминах вона писала: «Приїхавши у це місто, я зупинилася за звичаєм усіх приїжджих у корчмі, вдягнулася у форму і з’явилася до батальйонного начальника майора Димчевича. Останній направив “корнета Александрова” у 4-й ескадрон, що квартирував у Рожищах. Під час навчань Дурова впала із коня, і за це направлена була до Турійська (тепер смт Волинської області) для навчання у полкового берейтора поручика Віхмана. Відслуживши три роки у гусарах на Волині, безліч разів відвідувала і Луцьк, Дурова переводиться у Литовський уланський полк. Вже будучи підпоручиком Литовського полку, під час Вітчизняної війни 1812 року вона проходить весь шлях російської армії до Тарутіно. У битві під Бородіном Дурова отримує контузію від гарматного ядра. 19 серпня 1812 року їй надають чин поручика. Після залишення Москви нетривалий час служить ад'ютантом у головнокомандуючого російської армії М.І.Кутузова. У 1816 році, відслуживши 10 років, Дурова виходить у відставку, у чині штабс-ротмістра. Напевно, протягом всього свого життя кавалерист-дівиця вела щоденника. Але лише у 1835 році вона наважується опублікувати свої записки. Сприяє їй у цьому сам Олександр Пушкін. "Записки кавалерист-дівиці", вперше видані у 1836 році, мали великий успіх, щоправда мало хто із сучасників вірив, що Дурова - це реальна, а не видумана героїня. Померла Н.А.Дурова у Єлабузі (нині Татарстан, Росія) у 1866 році. Її ховали із воїнськими почестями, як Георгіївського кавалера.
Дата: 22 січень 2009 13:51
Переглядів: 5446
Завантажень: 0