Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Собор св. Юрія Переможця, 1908 р.
Пам'ятки
Собор св. Юрія Переможця, 1908 р...

Інше





Галерея

Боцяновський Володимир Теофілович (1869-1943)
Володимир Теофілович Боцяновський народився 27 червня 1869 року в с. Скоморохи Житомирського повіту Волинської губернії в родині священника. 1878 року поступив до підготовчого класу Житомирської чоловічої гімназії, яку закінчив в 1888 році. Під час навчання жив на квартирі настоятеля св. Михайлівської церкви Ф.І. Храповича на Михайлівській вулиці. Ще в гімназичні роки виявив літературні здібності і почав з 1885 року друкуватися на сторінках Житомирської губернської газети «Волинь» (нарис «Живі мощі»). В 1888 році В. Боцяновський стає студентом історико-філологічного інституту в Петербурзі, згодом переходить на історичне відділення Петербурзького університету. Ще до закінчення навчання, скориставшись літніми канікулами і перебуваючи на Батьківщині, В. Боцяновський написав нарис про історію Житомирської публічної бібліотеки, присвячений її 25-річчю. Вперше цей нарис був надрукований в журналі «Киевская старина» (1891, т. 34), а пізніше був виданий окремою книжкою. Через рік після виходу книжки «Публичная бібліотека в Житомире (по поводу её 25-летия)» її автор закінчив університет. Він залишився у Петербурзі, де працював майже весь час аж до 1917 року в імператорській канцелярії по прийняттю прохань. До речі, Володимир Теофілович місце своєї служби приховував від колег-літераторів, як врешті, і свої заняття літературою – від колег-чиновників. На початку 90-х років під впливом пожвавлення, внесеного в громадсько-літературне життя М. Горьким, - писав сам В.Т. Боцяновський, - він «повністю … скоро перейшов до сфери літературно-публіцистичних інтересів» і став одним із засновників і перших президентів (1904 - початок 1905) Російського бібліографічного товариства. Його перу належить багато книгознавчих та бібліографічних праць. Протягом 7 років (1903-1910) він друкував у «Руси» рецензії на нові книги під загальним заголовком «Критические наброски». В 1907-1908 роках В. Боцяновський був редактором сатиричного журналу «Серый волк» (видавець - А.С. Суворін) і в той же час продовжував друкувати статті і замітки з літературно-мистецької тематики в таких виданнях, як «Современник», «Театр и искусство», «Биржевые ведомости». В 1910-1913 роках Володимир Теофілович видає журнал «Свободным художникам». На цей час припадають і його перші спроби з драматургії. Всього їм було написано 9 п2єс. Після Жовтневої революції Володимир Теофілович працював в бібліотеці Академії наук СРСР, був на лекторській та викладацькій роботі. В.Т. Боцяновський жваво цікавився життям рідної Волині, не поривав зв2язків з містом своєї юності. Його ім2я стоїть під проектом Статуту Товариства дослідників Волині. Ряд своїх праць Володимир Теофілович присвятив нашому краю: «Про походження назви Волинь». «Вчителі В.Г. Короленка», «Купрін і Житомирські жандарми». Мешкаючи в Петербурзі-Петрограді-Ленінграді, В.Т. Боцяновський популяризував українську літературу і мистецтво, досліджував українсько-російські літературні зв2язки («Нариси з історії українського театру», у співавторстві - стаття про М. Заньковецьку, 1908; «Шевченко і український театр», 1911; «М. Коцюбинський і Л. Толстой», 1913; «Шевченко - скульптор», 1939). У 1939 році Володимир Теофілович опублікував повість про Т.Г. Шевченка «Петербурзькі зустрічі», що разом з іншими його публікаціями 1938-1941 років мала увійти до широкого біографічного полотна «Тарасові університети» (рукопис загинув під час Ленінградської блокади). В.Т. Боцяновський на замовлення однієї з драматичних труп переклав українською мовою комедію М.В. Гоголя «Ревізор»; російською мовою він переклав гуморески Остапа Вишні; 1927 року видав книжку перекладів українських гумористів «Український гумор». Перу В.Т. Боцяновського належить класичне, як на той час, дослідження (у співавторстві з Є. Геллербахом) «Русская сатира Первой революции 1905-1906» (1925), в якому є відомості про українські сатиричні та гумористичні журнали й російськомовні часописи, що виходили на Україні; наукові праці про творчість О. Пушкіна, М. Горького, Л. Андрєєва, В. Вересаєва, О. Грибоєдова, М. Некрасова, В. Короленка. Коли розпочалася війна, 72-річний старійшина ленінградських письменників відмовляється покинути місто, якому загрожував ворог. Але літа й хвороби взяли своє. Володимира Теофіловича евакуювали до Москви де він незабаром помер. Сталося це 16 липня 1943 року.
Дата: 17 березень 2009 08:56
Переглядів: 6804
Завантажень: 0