Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Чоловік з Ковельського повіту Волинської губернії. 1934 р.
Етнографія Волині
Чоловік з Ковельського повіту Во...

Інше





Галерея

Лютеранська кірха. 1906-1907 рр. м. Луцьк
Автором проекту Луцької кірхи був архітектор Християн Бойтельспахер (Christian Beutelspacher). Розробляючи план нової церковної споруди, він звернувся до давнього стилю готики, доволі вдало надавши кірсі характерний готичний силует стрункою і високою вежею над центральним входом і двома меншими з боків, а також використовуючи контрфорси для фасадів, стріловидні форми прорізів для перспективного порталу головного входу та вікон, кольорові вітражі і т. п. Але це не було відвертим копіюванням давніх витончених зразків, а лише певна гра на тему готики в межах вимог замовників початку XX ст. Тому цей стиль і назвали неоготикою. Так в архітектурному краєвиді Луцька з’явився неповторний фрагмент готики.
Пропорційно й гармонійно прикрасили церкву і всередині. На середньому вікні вівтаря було видно зображення Христа із Торвальдсена. У храмі змонтували орган з 16-ма регістрами – творіння відомої органної фабрики «Брати Рігер» із Єгерндорфа, що в Моравській Сілезії, вартістю 3000 рублів. До дня освячення на центральній вежі було встановлено великий, майже в людський зріст, дзвін зі стального литва, привезений із німецького міста Бохума. Ходили чутки, що через деякі вади зовнішнього вигляду його вдалося купити за досить низькою ціною – всього за 1000 рублів.
Ентузіазм та різнобічна допомога прихожан були настільки великими, що на будівництво доволі великої церковної споруди пішло неповних 15 місяців. Багато колоністів нерідко безоплатно допомагали під час будівництва, виконуючи різні підсобні роботи. Деякі будівельні елементи нової споруди були дарунками місцевих заможних німців.
На початок вересня 1907 р. будівництво нової кірхи в Луцьку було практично завершено. Освячення призначили на 19 вересня. Цей день став незабутнім святом не лише для задіяних у підготовці й самому процесі будівництва, але й для всіх парафіян Луцької ад’юнктури, для багатьох гостей, що приїхали на торжество, і для жителів інших конфесій, які проживали у повітовому центрі. Побудова тут нового храму стала своєрідним знаком волевиявлення, дієздатності, впливовості та значимості лютеранської общини як в житті міста, так і всього повіту.
Відкриття храму не означало завершення всіх необхідних робіт. Завершення потребував внутрішній інтер’єр. Тому протягом наступних трьох років (1908-1911) у храмі проводились оздоблювальні роботи, зокрема художником Яковом Штерном.
Із всіх культових споруд Луцька в роки Першої світової війни найбільше постраждала саме лютеранська кірха. В ній розташовувались російські військові частини. Під час обстрілів міста був пошкоджений фасад, розбито більшість стільців і лавок, знищено орган, кольорові вікна вівтаря та інші елементи інтер’єру. Після закінчення Першої світової війни Луцька ад’юнктура була пере підпорядкована Варшавській консисторії і отримала статус окремої та самостійної церковної парафії. Протягом 1923-1924 рр. було проведено основні відновлювальні роботи для ремонту кірхи. У 1937 р. відремонтували дах. З середини 20-х і майже до кінця 30-х років ХХ ст. Луцька євангелічно-лютеранська кірха знову стала впливовим центром не лише релігійного, але й духовного та громадського життя колоністів Луцька і Луцького повіту. Після виселення волинських німців у 30-40-х рр. ХХ ст. на територію Польщі кірха була закрита і довгий час стояла пусткою. Вона знову постраждала під час бойових дій 1941-1944 рр. Після війни будівля була взята на баланс Луцького міського житлового управління, але ж знову ж таки тривалий час практично не використовувалась. Храм почав повільно руйнуватися. Лише у березні 1951 р. кірху передано Волинському обласному держаному архіву для використання під службове приміщення. У травні 1960 р. ураганом знесло центральний 24-метровий шпиль дзвіниці, частково зруйновані щипцеві завершення її стін. Дзвіницю тоді так і не відновили у первісному вигляді, а лише захистили невисоким двосхилим дахом. Це завдало значної шкоди не лише будівлі, але й силуету всього старого міста. У 1965 р. обговорювалась пропозиція реконструювати кірху під музей. Пожежа 1972 р. знищила дерев’яну стелю і дах, пошкодила бокові шпилі, після чого їх розібрали зовсім.
Лише 1974 р. почався капітальний ремонт кірхи, щоб використати будівлю для потреб Волинського обласного державного архіву. Двосхилий дах відновили і покрили бляхою. Тоді ж були ліквідовані цегляні парапети, які органічно завершували бічні фасади нави. У зв’язку з цим кірха втратила свою попередню монументальність і величавість, оскільки зменшилась висота її стін. Замість попереднього склепіння інтер’єр отримав плоске дерев’яне перекриття, яке розділило внутрішній простір храму на поверхи і зовсім спотворило його первісний вигляд.
У 1981 р. місцевою владою кірха була визнана пам’яткою архітектури місцевого значення і отримала спеціальний паспорт.
У середині 80-х років, коли архів переїхав в іншу будівлю, почала розроблятися ідея реорганізації кірхи під органний зал. Незабаром розпочалися підготовчі заходи, під час яких були виявлені залишки фундаментів колишнього кармелітського монастиря. Їх розібрали остаточно. У 1988 р. кірха стояла у будівельних риштуваннях. Протягом 1989-1990 рр. обговорювалось питання про передачу напівзруйнованої кірхи луцькій общині євангельських християн-баптистів. У результаті цих перемовин 23 липня 1990 р. рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів за № 157 приміщення колишньої кірхи було передано в орендне управління луцької общини євангельських християн-баптистів. Нові власники відразу ж приступили до підготовчих робіт. До кінця 1990 р. була розроблена проектна документація. Проект мав на меті максимально зберегти первозданний вигляд кірхи. З 1991 р. розпочалися масштабні ремонтно-реставраційні роботи. Було перекрито апсиду, почалося спорудження каркасу шпилів. У грудні того ж року готову верхівку центрального шпиля підготували для монтажу хреста і підняли її на необхідну висоту. Паралельно проводились необхідні роботи й з оновлення внутрішнього інтер’єру. Особливої урочистості та піднесеності вівтарній частині храму додали нові вітражі. Було відновлено частину втрачених елементів декору. Це дозволило відтворити первозданну красу храму. 12 червня 1994 році відбулось урочисте посвячення кірхи під назвою «Дім Євангелія».
Незважаючи на масштабні ремонтно-реставраційні роботи у 1990-1994 рр., Луцька кірха, первісно збудована у традиційному для лютеранських церков стилі, і донині зберегла більшість ознак, притаманних для такого типу культових споруд. Зокрема, храм чітко орієнтований із заходу на схід. Він має характерний для більшості лютеранських церков поділ на такі частини: нартекс, хори, неф і апсиду (вівтарна частина). Нартекст, або ж притвор, розташований у передній частині храму. В ньому знаходиться головний вхід до церкви та допоміжні приміщення. Над ним споруджена башта-дзвіниця з високим 24-метровим шпилем і позолоченим хрестом на його вершині. По обидва боки від неї – дві менші башточки, також увінчані шпилями. Хори розташовані над входом в основне приміщення. Неф, або ж нава, складає основну поздовжню частину кірхи. В апсиді розташована вівтарна частина храму. Традиційно для лютеранських церков вівтар звернений на схід. Найбільших змін зазнали декоративно-оздоблювальні елементи інтер’єру кірхи, на що вплинуло як використання сучасних будівельних матеріалів і технологій, так і намагання нових власників надати внутрішньому простору будівлі рис, характерних для сучасних протестантських храмів.
На початку 90-х років XX ст. місцева євангелічно-лютеранська община та міське німецьке товариство «Відродження» підняли питання про передачу кірхи у своє користування. Але місцеві органи влади небезпідставно залишили будівлю общині євангельських християн-баптистів, яка провела величезну роботу з відновлення церкви, вклавши в неї значні кошти. Можна без перебільшення сказати, що після таких масштабних ремонтно-відновлювальних робіт кірха пережила своє відродження і зараз перебуває у зразковому стані.
Звичайно, час і ремонтні роботи різних періодів спричинили втрату багатьох фрагментів первісного інтер’єру церкви. Порівнюючи нинішній зовнішній вигляд кірхи з її фотознімками попередніх років неважко помітити існування деяких цікавих елементів у структурі та декорі пам’ятки.
В архітектурному середовищі старої частини древнього Луцька євангелічно-лютеранська кірха – своєрідна і особлива споруда. Вона органічно вписується в архітектурне обличчя Старого міста і дуже вдало замикає західний напрям важливої просторової осі «захід-схід», зі східного боку якої знаходиться В’їзна вежа Луцького середньовічного замку. Кірха і нині залишається унікальним куточком готики Старого міста, єдиним пам’ятником протестантської архітектури початку XX ст., а також рідкісною матеріальною пам’яткою історії німецької національної меншини не лише Луцька, але й усієї Волині.

Костюк М. Євангелічно-лютеранська кірха в Луцьку. Іст.-архітектурний нарис / М. Костюк. – Луцьк : Твердиня, 2010. – 68 с.

Фото з сайту: http://polona.pl/
Дата: 22 червень 2015 16:01
Переглядів: 675
Завантажень: 0