Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Яблоновський Олександр Валер’ян (1829-1913)
Видатні діячі
Яблоновський Олександр Валер’ян ...




Галерея

Великомучениця Параскева-П’ятниця. Кінець ХVІІ ст., с.Верхнів Іваничівського деканату.
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера.
Ще у ранньохристиянські часи на території європейських країн значного розвитку досягло шанування великомучениці Параскеви П’ятниці, обезглавленої за римського імператора Діоклетіана.
Під іменем Параскеви у візантійсько-слов’янському світі було відомо кілька святих мучениць. На Русі особливо шанувалися Параскева Іконійська та Римська, але життя та подвиги обох Параскев часто змішувались, у результаті чого виник єдиний образ, популярний в українському іконописному мистецтві.
Важливий аспект шанування св. Параскеви пов’язаний з її іменем, що по-грецьки означає день тижня – п’ятницю. Згідно з легендою, свята народилась у п’ятницю, тому і названа так батьками, які довго були бездітні. Її ім’я асоціюється зі Страсною п’ятницею і хресною жертвою Ісуса Христа, водночас вона шанується і як мучениця, адже перенесла страждання за християнську віру.
У народній свідомості свята вважалася захисницею домашнього вогнища, родючості, шлюбу і торгівлі, а також покровителькою хатньої жіночої праці. Вона добра, мудра господиня, яка приносить у дім достаток і щасливу долю. В усному фольклорі Параскеву пестливо називають «П’ятюнка», про неї кажуть: «Свята П’ятниця дари давала, бо господиня добра була».
Образ угодниці був одним з найбільш популярних в українському релігійному малярстві. Ікону св. Параскеви з села Верхнів виконав народний майстер. Він зберігає знання іконографії й розуміння духовної значності образу, проте живописна майстерність досить спрощена. Параскева зображена у вигляді молодої дівчини з великими очима, ніжним рум’янцем на щоках, пишним густим волоссям, розсипаним за спиною. У її правій руці довгий чотириконечний хрест, обвитий пагонами квітів, у лівій – довгий сувій з текстом: «Парасковея мині імя нарицаєтся, іже єсть пятниця, понеже пять ран Господа моєго на кресті пропятого всегда во сердці моєм имію, і того ради муки вся терплю, яко да с Ним і царствую».
Невідомий маляр з дивовижною легкістю окреслює кожну живописну деталь. Бганки одягу – білої туніки, синього далматика та червоного плаща – прописано широкими смугами більш темного відтінку. Тонкий рисунок орнаменту прикрашає краї рукавів і горловину сорочки, квітковий декор оздоблює плащ. Червоний колір плаща святої є обов’язковим при її зображенні. Згідно з іконографічною традицією, це – божественна енергія, яка дає життя творінню, а в образах мучеників – символ страждань, вказівка на кров Христову, символ Божої любові і спасіння. Образ вражає яскравою колірною гамою – теплою і водночас насиченою.
Тло ікони золочене, покрите багатим різьбленим орнаментом, в основі якого лежать стилізовані рослинні пагони.

Карпюк Л. - провідний науковий співробітник Музею волинської ікони

Волинська єпархія Української православної церкви Київського патріархату - офіційний сайт
Дата: 22 лютий 2013 14:10
Переглядів: 903
Завантажень: 0