Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Старе місто на острові
Мапи Волині
Старе місто на острові...

Інше





Галерея

Образ «Стрітення Господнє». Кін. XVIII – поч. ХІХ ст. Походить із храму Мучеників благовірних князів Бориса і Гліба с. Романів Луцького районного деканату.
Матеріали й техніка: дерево (липа), левкас (ґрунт із крейди і клею), олія, різьблення, золочення. Зберігається у Музеї волинської ікони.
Стрітення Господнє – одне з дванадцяти найбільших свят Православної Церкви. Воно було встановлене церквою як урочисте нагадування про принесення до храму Пресвятою Богородицею Ісуса Христа на 40-й день після народження. Слово «стрітення» означає «зустріч». Це зустріч Дитяти Христа з праведником Симеоном, це і символічна зустріч Нового і Старого Заповітів. У цей день у церквах традиційно освячують і запалюють свічки як нагадування про слова Симеона Богоприїмця: «...світло на просвітлення язичників...».
Іконографія Стрітення склалась на основі розповіді євангеліста Луки. На іконах, фресках, мініатюрах основа зображення – як передає Богородиця Дитя на руки Симеону. За плечима Богоматері традиційно зображають Йосифа Обручника, який тримає в руках голубів. Позаду Симеона зображають пророчицю Анну. Є два варіанти зображення місця дії: Симеон зустрічає Святе Сімейство на порозі храму або ж Стрітення відбувається перед престолом.
На багатьох іконах цього празника можна побачити червону завісу, яка нагадує про влаштування старозавітного єрусалимського храму: вона відділяла вхід у Святая Святих. Пізніші ікони (ХІХ ст.) іноді доповнюються новими деталями, які часто мають повчальний характер. У нижній частині зображають майбутнє спасіння тих, хто прийняв Християнство, і пекельні муки тих, хто не признав Христа. У лівому нижньому куті вміщають Симеона за написанням пророцтва, а в правому – ангела, який вказує на його здійснення. У верхній частині зображають ангела, який сповіщає про страждання, що чекають на Богородицю. Часто завершує композицію Бог-Отець, Який возсідає на херувимах.
В іконографії відображено і богословський зміст Стрітення – зустріч Старого і Нового Заповітів: Богоматір та Йосифа зображають у русі зліва направо, а праведних Симеона й Анну – справа наліво. Там, де вони зустрічаються, Богоматір передає Божу Дитину на руки Симеону, і той приймає Його на руки, покриті пеленами, як приймають тільки Велику Святиню.
В Україні найдавнішим зразком сцени Стрітення є фреска ХІІ ст. у Кирилівській церкві Києва. У волинському іконописі цей сюжет мало поширений. Іноді він трапляється у стінописі храмів, празничних рядах іконостасів і використовується для написання храмових ікон Стрітенських церков. У колекції Музею волинської ікони зберігається фрагмент іконостасу, у круглій живописній частині якого вміщено композицію Стрітення. Дійство відбувається на порозі храму. На тлі біло-вохристих стін храму з колонами та східців входу зображено сцену зустрічі Ісуса Христа з Симеоном Богоприїмцем. На першому плані – Богородиця та Симеон, який щойно прийняв від неї Богодитину. Маленький Ісус у білій сорочечці та білих пеленах напівлежить на руках старця, склавши на грудях рученята. Сивочолий праведник, схиливши голову, уважно дивиться на Дитя. З Сина не зводить очей і Богоматір, нахилившись і простягаючи руки до Нього. Позаду Неї – обручник Йосиф, він з цікавістю й очікуванням споглядає на Симеона Богоприїмця, тримаючи перед грудьми кошичок з двома голубами для жертвоприношення. Спостерігає за дійством і пророчиця Анна, виглядаючи з-за спини Симеона. Захоплена побаченим, одну руку вона тулить до грудей, іншу – підняла, розкривши долоню, у пророчому жесті. Лики персонажів просвітлені. Загальний радісний настрій події творять і яскраві кольори вбрання учасників дійства: вохристі, зелені, розбілений жовтий, червоний і серед них білий колір одеж і пелен Ісуса Христа, Який є смисловим центром колірної композиції. Художник старається передати відчуття великої радості, світлого свята чекання зустрічі з Господом, донести це почуття до кожного віруючого. І дуже важливо, щоб кожна людина зустріла в душі своїй Бога з чистим серцем, з великим благоговінням, із вдячністю Господу і надією на Нього.

Волин. єпарх. відом.– 2010.– № 2 (63)

Вигоднік А., провідна наукова співробітниця Музею волинської ікони


Волинська єпархія Української православної церкви Київського патріархату - офіційний сайт
Дата: 25 лютий 2013 14:42
Переглядів: 1705
Завантажень: 0