Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Фаддей Архієпископ (1872–1937)
Видатні діячі
Фаддей Архієпископ (1872–1937)...

Інше





Галерея

«Собор Архістратига Михаїла» Середина XVІІ ст. Походить із Волині.
Дерево, левкас, темпера, сріблення.
У календарі Східної Церкви, поряд із христологічними та маріологічними святами та днями вшанування угодників, окрему увагу відведено вшануванню ангелів. 21 листопада відзначається головне з усіх торжеств на честь ангелів – Собор Архістратига Михаїла та інших небесних сил безплотних.
Історія цього свята сягає часів становлення Християнства, коли серед християн з’явилися єретики, які поклонялися ангелам як богам і вчили, що видимий світ створений ангелами, а не Богом. Це вчення було настільки небезпечним, що на початку IV ст. святі отці були змушені скликати в Лаодикії помісний собор, на якому засуджено і відкинуто єретичне поклоніння ангелам як творцям і правителям світу та утверджено благочестиве шанування ангелів як служителів Божих, охоронців людського роду.
Дату святкування вибрали невипадково. Листопад – дев’ятий місяць після березня (який вважався першим після створення світу), існує ж дев’ять ангельських чинів. Восьме число (за старим стилем) символічно вказує на день Страшного Суду, коли ангели будуть свідчити про життя людей та їх справи – праведні або неправедні.
Іконографія сюжету «Собор Архістратига Михаїла» склалася у Візантії після перемоги над іконоборством та відновлення на VII Вселенському Соборі 787 р. шанування ікон. В українському іконописі тема «Собору» є рідкісною, а для XIV-XVІІ ст. – унікальною. Інколи цей сюжет трапляється на образах із зображенням Архістратига Михаїла серед сцен його діянь. Ідейний зміст іконографії –згуртування Архістратигом небесних сил довкола Христа як іпостасі Єдиного Бога. Одним зі зразків такої іконографії є волинський образ «Собор Архістратига Михаїла» середини XVII ст. На ньому представлено вищі чини ангельської ієрархії, серед яких по центру традиційно зображено Михаїла з мечем у руці. Два архангели із жезлами, шанобливо схиливши голови, підтримують небесну сферу, яка покоїться на крилах вогняного серафима. У сфері на невидимому престолі сидить Ісус Еммануїл. Еммануїл (євр. «з нами Бог») – одне з імен Христа, яке згадується у пророцтві: «…Ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл» (Іс. 7:14). Чистоту помислів і діянь Спасителя підкреслюють Його білі одежі, а владу – кулястий предмет, т. зв. держава, з хрестом. На державі написано монограму Божого Сина: «Іс Хс».
Автор цієї ікони вирізняється добрим декоративним смаком, чуттям кольору та індивідуальною творчою стилістикою. Він обмежується лише синіми, біло-блакитними, вохристими та червоно-цеглястими тонами. Лики усіх ангелів моделює однаково – з високим чолом, виразними карими очима, прямими носами та маленькими вустами. Фарби прозорі і ясні. Складки одягу стилізовані й виконані темнішим тоном. Майстер уміло орнаментує тло і поля обрамлення квітковими візерунками. Посріблення німбів, меча архангела, фону надає урочистості образу. Це свідчення того, що українські іконописці були не лише тонкими богословами, але й непересічними творчими особистостями.

Тетяна ЄЛІСЄЄВА, завідувач Музею волинської ікони


http://www.pravoslavia.volyn.ua/
Дата: 06 грудень 2013 09:01
Переглядів: 760
Завантажень: 0