Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Апостол Петро. Друга пол. XVII ст.
Волинська ікона
Апостол Петро. Друга пол. XVII с...

Інше





Галерея

«Христос Боремельський». XVIII ст. Походить зі Свято-Троїцького кафедрального собору м. Луцька
Дерево, полотно, олія, золочення. Зберігається у фондах Музею волинської ікони.
Поряд із традиційним «Несенням хреста» у храмах нашого краю трапляються ікони, основа сюжету яких – євангельська оповідь про хресний шлях Ісуса Христа на Голгофу, але з деталями, що наповнюють сюжет новим символічним змістом. Такі лики називають «Христос Боремельський».
Назва цього цікавого іконописного сюжету пов’язана з містечком Боремель (тепер Млинівського району Рівненської області). І досі побутує переказ: одного разу князеві Чацькому приснився сон, у якому він побачив ікону Спасителя, Який ішов серед тридцяти трьох хрестів, ступаючи по хресту, і ніс на плечах Свій хрест. Князь був вражений тим, що йому наснилося, тому замовив маляреві бачений уві сні образ, який згодом стає чудотворним.
Але це лише легенда. Дещо по-іншому висвітлює цю історію видатний краєзнавець і церковний діяч Волині ХІХ ст. Микола Теодорович у дослідженні «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии».
Він згадує, що неподалік від палацу князів Чацьких – власників Боремля – знаходилась православна замкова церква Святої Трійці. Вона існувала ще в XVI ст. У ній славилася чудами ікона із зображенням Ісуса Христа, Який несе хрест на тлі 33-х хрестів. На той час існувало твердження, що ікона походить із Боремельського православного монастиря, який був ущент розорений татарами, і вцілів лише цей чудотворний образ. Православну Троїцьку церкву Чацькі-католики зруйнували, ікону ж було перенесено у церкву на околиці Боремля. Але в 1773 році лик чудесним способом знову явився на місці зруйнованого храму. Зворушений чудом, князь ставить на місці з’явлення ікони на кам’яному постаменті скульптуру Спасителя (її можна побачити у Боремлі й сьогодні), а чудотворний образ велить розмістити у місцевому костелі. Пізніше, у 1786 році, його перенесли до Свято-Троїцької церкви, яку відбудували на пожертви паломників.
Чутки про «боремельське чудо» швидко розходились поміж людей і почали збирати велику кількість прочан, які приходили просити милості Божої перед образом. Згодом ікона дістала назву «Ісус Христос Боремельський». У хатах Боремля й околиць часто можна було зустріти її паперові гравюри. Вони друкувалися в Почаївській лаврі. Титул із сюжетом «Христа Боремельського» використовувався нею для оздоблення книг. Сюжет почали застосовувати і в карбуванні – на окладах Євангелій. Із чудотворного образа «Христос Боремельський» створювалися копії (списки) для волинських парафіяльних церков. Їх можна і сьогодні побачити у храмах Луцького та Горохівського благочинь, на Козацьких могилах у Пляшевій, у Дубні, Кременці, на Тернопіллі, у самому Боремлі.
Один із таких списків під назвою «Несення хреста» поповнив фонди Волинського крає­знавчого музею ще у 1988 році. На потемнілому від часу тлі ледь проглядалася велика кількість хрестів. На передньому плані виднілася темна постать Спасителя, голова Якого була увінчана металевою карбованою короною з хрестом (XIX ст.). Внизу читаємо: «Сия икона написана в 1776 году и отновлена в 1886 году при священ. о. Петре Огибовском». На звороті – ще один напис: «Сию икону становил ико Иван Демъянов Маркевич» (іконописець, який працював на Волині у 80-х рр. ХІХ ст.). Весною цього року образ відреставрувала художник-реставратор Волинського краєзнавчого музею Лариса Обухович. Вона зняла шар потемнілої згрибленої оліфи та пізній запис XIX ст., у результаті чого відкрився живопис волинського іконописця XVIІІ ст. Йому притаманні відчуття кольору, плавність і м’якість ліній, певний психологізм.
Центр композиції займає одинока постать Христа, Який несе на Голгофу Свій хрест. Руками Він притримує поперечину, під безмірною вагою зігнувся і припав на коліно. Чоло зранене терновим вінцем, смиренний і страдницький лик укритий потом, сльозами і кривавими патьоками. Босими ногами Спаситель ступає по хресту, що являє Його хресну дорогу, призначення. Христос іде серед маси дерев’яних хрестів, що перехрещують один одного.
За сюжетом їх мало б бути тридцять три – кількість, яка вказує на вік Ісуса Христа. Однак марно рахувати їх у хаотичному нагромадженні: вони закрили землю, небо, весь простір, нагнітаючи тривогу, створюючи загальний настрій трагічності й невідворотності. І лише яскраво-червоний хітон Спасителя, відтінений м’якими бганками темно-синього гіматію, та золото німба, виконаного асистом, уселяє надію на спасіння, нагадує, що жертва Христа недаремна, що слідом за смертю настане воскресіння.

Ангеліна ВИГОДНІК, провідний науковий співробітник Музею волинської ікони

Фото з сайту: http://www.pravoslavia.volyn.ua/
Дата: 30 травень 2014 15:15
Переглядів: 1076
Завантажень: 0