ІСТОРИЧНА ВОЛИНЬ

Ян Марек Антоній Ґіжицький – польський історик, дослідник історії церкви на Волині та історії шкільництва і чернечих орденів у Литві, Білорусі, Польщі, Україні : 180 років від дня народження

7 травня 2024 року виповнюється 180 років від дня народження Яна Марека Антонія Ґіжицького – польського історика, дослідника історії церкви на Волині та історії шкільництва і чернечих орденів у Литві, Білорусі, Польщі і Україні (псевдоніми: Волиняк, Марек Ґоздава, Кристин Мазовєцкі, Смора, Теофілополітанус).

Народився Ян Ґіжицький 7 травня 1844 року в с. Михнівка Старокостянтинівського повіту Волинської губернії (нині Хмельницький район Хмельницька область) у відомій на Волині польській поміщицькій родині. Дитячі роки провів у батьківському помісті в с. Богданівці. Навчався в Чорноострівській повітовій дворянській школі, Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії. Завершив гімназичну освіту в м. Рівному Волинської губернії. Далі Ґіжицький вступив на юридичний факультет Новоросійського (Одеського) університету. Проте згодом перевівся на філологічний факультет Дерптського (Тартуського) університету, який успішно закінчив у 1870 році зі ступенем кандидата слов'янської філології. Після навчання працював вчителем в освітніх закладах Тарту, Мітави, згодом вихователем у сім'ї магнатів Чарторийських. Водночас Ґіжицький активно опрацьовував матеріали Вільнюського та Львівського архівів давніх актів. З 1895 року переїхав до Кракова, де вчителював, підробляв у різних установах, часто публікувався у часописах. До 1918 року Ґіжицький майже щоліта відвідував рідні місця на Старокостянтинівщині (села Сковородки, Круглики, Новоселицю, Михнівку, Богданівці та ін.), розшуковував на Волині приватні архіви і використовував їх оригінальні документи у своїх працях. На початку ХХ ст. Ян Ґіжицький, став більш відомим сучасникам під прізвищем Волиняк, сформувався як авторитетний вчений-українознавець. Останні роки життя він провів у злиднях й хворобах. Помер 25 червня 1925 року. Похований у Кракові.

Ян Ґіжицький є одним із відомих польських дослідників, зокрема, Південно-Східної Волині другої половини XIX – початку ХХ ст., але мало поміченою особою в українській історіографії. Йому належить понад 10 ґрунтовних книг і близько сотні публікацій у польській науковій періодиці. Серед різноманітних наукових інтересів Ґіжицького в галузі дослідження Волині варто визначити три головних напрями: історія католицької і уніатської конфесій, історія освіти та загальна історія краю, його міст і сіл. Зокрема, як історик проримської християнської церкви Ґіжицький головну увагу звертав на вивчення процесу становлення, діяльності та еволюції на Волині католицьких і уніатських орденів, роль їх монастирів, костьолів, шкіл, друкарень. Праці Яна Ґіжицького були покликані боронити на початку XX ст. католицьку конфесію на Волині від наступу православ'я, вони містять досить насичений фактичний матеріал, в тому числі й по Старокостянтинівщині, що є цінним надбанням для дослідників історії Волині ХІV–XIX cт. Також Ян Ґіжицький вивчав систему польської освіти на Волині, її нищення російським самодержавством у зв'язку з польськими повстаннями 1830–1831 і 1863–1864 років. Найбільш вартісним дослідженням Яна Ґіжицького стала його фундаментальна книга «Опис найважливіших місцевостей в Старокостянтинівському повіті на Волині», яку видано на кошти волинських меценатів 1910 року в Кракові. В цій книзі, що займає майже 800 сторінок тексту та ілюстрацій, подана історія Старокостянтинова, містечок і сіл, змальовані пам'ятки природи, життя і побут населення, його культура. В основу написання книги автор поклав маловідомі тоді джерела й архівні документи, взяті з Краківського, Варшавського, Львівського та монастирських і приватних поміщицьких архівів Волині, здобутки польської історіографії ХVIII – поч. XX ст. З-під його пера світ побачив книги видані польською мовою, як «Список уніатських монастирів Василіанів у Волинському воєводстві» (1905), «Тринітари на Волині, Поділлі і Україні» (1909), «З минулого кармелітів у Литві і Русі» (1918) та інші.

Література

Баженов Л. В. Історія Волині й Поділля в дослідженнях польських науковців-україністів ХХ – початку ХХІ ст. // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: іст. науки. – Кам’янець-Подільський : Оіюм, 2015. – Т. 15. – С. 252–265.

Іван Мусійович Маєвський – український письменник, лікар : 100 років з дня народження

1 травня 2024 року виповнюється 100 років з дня народження Івана Мусійовича Маєвського – лікаря, українського письменника, автора історичної повісті «Черепки:  історична повість до 900 річчя Острога».

Народився Іван Маєвський 1 травня 1924 року у с. Собківці Волочиського району Хмельницької області в селянській сім’ї. У 1933 році його батька, голову колгоспу, який рятував односельців від голодомору, репресували. Під час Другої світової війни жив на окупованій німцями території, двічі його вивозили до Німеччини, але дорогою він утікав. За третім разом, у 1943 року, потрапив у німецький концтабір для військовополонених у м. Ковелі Волинської області, врятувався втечею. З цього часу розпочав активну партизанську діяльність у загоні А. З. Одухи. Після розформування партизанського загону у червні 1944 року був направлений на роботу у внутрішні війська на Тернопільщину. У 1945 році його засудили на 7 років. Після звільнення закінчив середню школу та вступив до Львівського медичного інституту, після закінчення якого у 1958 році отримав направлення на роботу в м. Острог.

В Острозі упродовж 40 років працював лікарем, був заступником головного лікаря, головним лікарем, брав активну участь у житті міста. Керував літературним об’єднанням, був членом «Просвіти», незмінним учасником конференцій, долучався до випуску бюлетенів науково-краєзнавчого товариства «Спадщина» імені Князів Острозьких. Роботу в медицині поєднував із літературою. Написав п’ять повістей: «Хрещаті дороги», «Шкіпер», «Зимовий кальвін», «Нездужала». Єдина повість, яка була опублікована за життя Маєвського «Черепки: історична повість до 900-річчя Острога». Ця повість присвячена подіям другої половини ХVІ ст. на теренах історичної Волині. В той час напади на острозьку фортецю були частими. Згадується про напад численної татарської орди на Острог в 1578 року, коли в замку відбувалося весілля княжни Катерини, доньки князя Василя-Костянтина Острозького. В книзі висвітлено, що князь Острозький з повагою відносився до інших релігій, хоч був поборником і захисником православ’я. Повість написана на фоні історичного антуражу. Ще одне оповідання «Стефка» було опубліковано в журналі «Жовтень» у 1966 р. У творчому доробку Івана Мусійовича понад сотня оповідань, новел і роман-дилогія «Савли». За радянських часів збірка «Дуб-нелинь» була в тематичних планах двічі, але книги так і не надрукували. Помер Іван Маєвський 28 вересня 2000 р. в Острозі. Тут похований. Після його смерті завдяки старанням вдови, Раїси Федорівни Маєвської, у світ вийшла більша частина доробку письменника.

Література

«Культурна спадщина Волині XVIII століття»: ХІ наукові читання присвяченні пам'яті Героя України Бориса Возницького

У Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбулися ХI наукові музейні читання пам’яті Героя України Бориса Возницького. Тема цьогорічних читань «Культурна спадщина Волині XVIII століття».

В заході взяли участь музейники Рівного, Кременця, Почаєва, Острога, Тернополя, викладачі університетів Рівного. Вони вшанували пам’ять Бориса Григоровича Возницького –  Патріарха українського музейництва ХХ–ХХІ століть, поділилися своїми науковими напрацюваннями, презентували унікальні музейні колекції, дотичні до теми читань.

Публічна лекція «Корецька порцеляна. Історія мануфактури»

24 квітня об 14:00 в приміщенні Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки відбудеться публічна лекція знаних українських музейників Ольги Морозової та Віктора Луца на тему «Корецька порцеляна. Історія мануфактури: до 240-ої річниці від початку діяльності виробництва Корецької порцеляни».

Витончені вироби з відомого Корецького порцелянового виробництва впродовж сотню років функціонували у містечку Корець. До сьогодні цей витончений посуд зберігається у фондах Рівненського та Острозького краєзнавчих музеїв, в музеях Кракова, Вроцлава та Варшави, є окрасою приватних колекцій, передається з покоління в покоління. Про блискучу історію та занепад знаменитого виробництва будемо розмовляти у найближчу середу.

Запрошуємо усіх, хто любить історію краю!

Адреса:

м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 6

Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека

4-й поверх, Світлиця