Фотоколекція
Аптека-музей Фрідріхсона
Розділ: Пам'ятки Волині
Рік: 1799
Аптека-музей Фрідріхсона (1799)
м. Ковель, Волинська область
Аптека-музей Фрідріхсона – будинок старої аптеки в місті Ковель, збудований на межі XVIII та XIX століть. На будівлі розміщена табличка з назвою «Архітектурна пам’ятка місцевого значення, 1900 рік». Деякі історичні джерела вказують дату спорудження – 1799 рік.
В архітектурному відношенні будинок Г-подібний в плані, цегляний, кутовий. Кут будинку зрізаний і відсічений еркером, який завершується чотиригранним куполом. Будинок старої аптеки має безперечну архітектурну цінність і складає важливий елемент фонової забудови.
Відкрив аптеку провізор Фрідріхсон. Установа пережила Першу світову війну, революційні бурі, громадянську війну. Успішно працювала і в польські часи, і за німецької окупації. Династія Фрідріксонів утримувала аптеку аж до 1939 року. Проте з початком Другої світової війни та розподілом Польщі, у Ковель увійшли радянські війська. З приходом радянської влади аптека була націоналізована. Припускаємо, що родина Фрідріксонів емігрувала, так як і більшість видатних та знакових еліт міста. У повоєнний період установа зберегла своє цільове призначення і використовувалась, як аптека Клінгера (провізором був пан Клінгер). З часом була здійснена невелика перебудова, але практично свій первинний вигляд будівля зберегла. Послугами цієї аптеки не могли не користуватись Косачі, коли жили в селі Колодяжному (Ковельський район Волинська область). Аптеку відвідував також видатний український письменник, культурний діяч, сімейний лікар і приятель родини Косачів Модест Левицький, який у 1894 р. працював у Ковелі повітовим лікарем. Ймовірно, що бував у аптеці Андроник Лазарчук – самобутній художник-реаліст, один із засновників художньої освіти в Україні кінці ХІХ – першої третини ХХ ст., який у 1901–1904 рр. жив у Ковелі й працював у Ковельському міському училищі вчителем малювання, креслення і чистописання.
Наразі у будівлі аптеки Фрідріксона розміщується Ковельський міський культурно-просвітницький центр з галереєю мистецтв, а також аптека, у залі якої розміщенні музейні експонати фармації старої аптеки, які збереглися до нині.
Джерела:
Текст та ілюстрації взято:
Аптека Фрідріксона, Ковель [Електронний ресурс] // Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України: [сайт]. – Режим доступу: https://travels.in.ua/en-/object/4453/apteka-fridriksona. – Назва з екрану.
Миронюк А. Однією з культових будівель у Ковелі є аптека Фрідріксона / А. Миронюк [Електронний ресурс] // Ковель media: [сайт]. – Режим доступу: https://kovel.media/odniyeyu-z-kultovyh-budivel-u-koveli-ye-apteka-fridriksona/. – Назва з екрану.
Єзуїтський колегіум (раніше Волинська гімназія, Кременецький ліцей)
Розділ: Пам'ятки Волині
Рік: 1731
Єзуїтський колегіум (ХVІІІ ст.)
м. Кременець, Кременецький район Тернопільська область
Єзуїтський колегіум (раніше Волинська гімназія, Кременецький ліцей) – комплекс пам’яток архітектури національного значення пізнього бароко, середина 18 ст.
Єзуїтський колегіум та костел у місті Кременець знаходиться у центрі міста, збудований у стилі бароко на кошти князів Вишневецьких для отців-єзуїтів упродовж 1731–1743 рр. за проектом архітекторів Павла Гижицького і відомого італійського архітектора Паоло Фонтана. Єзуїтський колегіум та костел св. Ігнатія Лойоли з келіями належать до найвизначніших пам’яток Кременця, вони домінують у архітектурі міста. У складі ансамблю переплітаються два архітектурні стилі – химерне бароко і витончене рококо, про що засвідчують численні фактурні прикраси на його фасаді; а також сходи, що прилягають до корпусу колегіуму. До складу комплексу належали монастирські келії, костел та два учбові корпуси, які прилягають до притвору костелу з північної та південної сторін. Єзуїтський колегіум функціонував до 1772 р. Після того, як західноукраїнські землі внаслідок першого поділу Польщі увійшли до складу австрійської імперії Габсбургів, у 1773 р. орден єзуїтів було скасовано. У 1805 р. у стінах колишнього колегіуму за ініціативою польських освітніх діячів Тадеуша Чацького та Гуго Коллонтая була відкрита славнозвісна Волинська (Кременецька) гімназія, яка в 1818–1831 рр. функціонувала у статусі Волинського ліцею. У Варшаві було придбано особисту бібліотеку польського короля Станіслава Августа Понятовського, деякі екземпляри якої датувалися періодом до 1500 р. Крім того, на пожертви благодійників у гімназії було облаштовано нумізматичний кабінет, колекцію мінералів і навіть строномічну обсерваторію. У цьому навчальному приміщенні функціонувала власна метеорологічна станція з мережею метеопунктів. Крім того, на початку XІX ст. архітектором-садівником Д. Міклером біля колегіуму було закладено парк з ботанічним садом площею 200 га. Сад зберігся і функціонує до сьогодні. У 1831 р. учні ліцею взяли участь у Польському повстанні проти Російської імперії, тому через два роки російський цар Микола І наказав ліквідувати цей навчальний заклад. У результаті славетну бібліотеку, а також колекцію картин і скульптур було конфісковано і передано імператорському університетові св. Володимира у м. Києві. У приміщенні ліцею розмістили православну духовну семінарію, яка діяла з 1834 по 1902 роки. Наступним було Волинське Віталіївське єпархіальне жіноче училище, яке існувало з 1881 року у приватних будинках, а з 1902 до 1920 року, після закриття семінарії, – у її приміщеннях. У 20-тих роках XX ст. місто опинилося під владою Польщі. З 27 травня 1920 року по вересень 1939 року в історичних корпусах колишнього єзуїтського колегіуму, Волинської гімназії та Волинського ліцею діяв їх новий освітянський спадкоємець – Кременецький ліцей, який маючи багатофункціональну навчально-виробничу структуру, став помітним явищем у соціально-культурному житті краю. У 1940 р. було започатковано Кременецький державний учительський інститут. Учительський інститут діяв до початку окупації Кременця фашистськими військами. Його роботу було відновлено після звільнення міста. У 1950 р. учительський інститут реорганізовано в педагогічний з тими ж факультетами, лише було відкрито факультет фізичного виховання, але ліквідовано історичний факультет. У 1969 р. інститут переведено до Тернополя, де на сьогодні він функціонує в статусі Національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, а в його навчальних корпусах відкрито Кременецьке педагогічне училище, якому в 1989 р. було присвоєне ім’я Тараса Шевченка. 5 червня 1991 р. освітянську естафету від педагогічного училища прийняв педагогічний коледж, який проіснував до 26 липня 2002 р., коли на його базі було утворено гуманітарно-педагогічний інститут. 6 березня 2012 року 43-я сесія Тернопільської обласної ради п’ятого скликання прийняла рішення щодо зміни типу та перейменування Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка в Кременецьку обласну гуманітарно-педагогічну академію ім. Тараса Шевченка. Офіційна частина процесу реорганізації інституту шляхом перетворення його в академію завершилася 18 листопада 2014 року – день реєстрації Статуту академії.
Споруди Колегіуму Єзуїтів у Кременеці нині поділені між різними установами, а костел використовується релігійною громадою УПЦ КП. Завдяки оригінальності архітектурних форм, вигідному розміщенню на схилі перед центральною площею, навпроти комплексу Францисканського монастиря навчальні корпуси разом з костелом домінують серед інших споруд міста. Об’єкт взято під охорону на основі постанови Ради Міністрів Української РСР від 24 серпня 1963 р. № 970. Знаходиться на балансі Кременецько-Почаївського ДІАЗу. Використовується для навчально-виховних закладів, службових приміщень.
Джерела:
Текст та ілюстрації:
Ричков П. А. Товариство Ісуса в Україні : архітектурно-історична спадщина : монографія / П. А. Ричков. – Рівне : Формат А, 2021. – 353 с.
Єзуїтський колегіум (монастир, м.Кременець, Тернопільська обл.): карта, фото, опис [Електронний ресурс] // Дримба: [сайт]. – Режим доступу: https://drymba.com/uk/1032648-yezuyitskyy-kolehium-monastyr-kremenets-ternopilska. – Назва з екрану.
Кременець. І знову єзуїти [Електронний ресурс] // Україна Інкогніта: [сайт]. – Режим доступу: https://ukrainaincognita.com/ternopilska-oblast/kremenetskyi-raion/kremenets/kremenets-i-znovu-ezuity. – Назва з екрану.
Пам’ятки історії краю Кременецького [Електронний ресурс] // Бібліотека ім. Юліуша Словацького: [сайт]. – Режим доступу: http://bibliokrem1.blogspot.com/p/blog-page_89.html. – Назва з екрану.
Ікона «Свята Параскева»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Свята Параскева» (кін. XVII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Свята Параскева наділена земною привабливістю, яка підкреслена світлим вохренням лику, делікатним, неяскравим рум’янцем, червоно-рожевим кольором губ. У правій руці Свята тримає посріблений уквітчаний хрест, у лівій – розгорнутий білий сувій. Текст на сувої гласить про наречення Святої іменем Параскева (грец. п’ятниця) у знак пошанування п’яти ран Спасителя, розіп’ятого на хресті. Урочистості образу надають сліпучо-білий колір мереживної сорочки, яскраво-червоний та синій кольори верхніх одеж, золото багато різьбленого тла.
Розмір: 92,5 х 70
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення
Походить з церкви Архістратига Михаїла с. Пілганів Луцького району
Джерела:
Карпюк Л. Ікона «Великомучениця Параскева-П’ятниця» [Електронний ресурс] / Л. Карпюк // Волинська єпархія Православної Церкви України: [сайт]. – Режим доступу: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/147-ikona-velykomuchenytsia-paraskeva-piatnytsia/. – Назва з екрану.
Текст та ілюстрація з книги:
Свята Параскева // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 156–157 ; іл.
Див. також:
Ікона «Богородиця Одигітрія»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Богородиця Одигітрія» (кін. XVII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Іконописець своєрідно трактує традиційний іконографічний тип Богородиці Одигітрії. У характеристиці образів Марії та Ісуса автору вдалося подолати прийоми умовності, персонажам він надає реальних рис, що робить Матір і Дитя дуже схожими. Молитовний стан Богоматері демонструє її погляд, спрямований до небес. Гіматій Христа написаний червоно-коричневою вохрою і суцільно вкритий тонкими темними лініями складок. Яскраво-червоний мафорій Богородиці промальований темними крупними драперіями. На чолі і правому плечі – ювелірно виписані золотом зірки. Три зірки (третя – закрита постаттю Ісуса) символізують чистоту і непорочність Діви Марії до народження, у народженні і після народження Ісуса Христа, а також Святу Трійцю. Вишуканий срібний орнамент прикрашає горловину і рукави хітону Богоматері.
Розмір: 94 х 64
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, золочення
Походить з церкви Казанської ікони Богородиці с. Буцин Старовижівського району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Богородиця Одигітрія // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 154–155 ; іл.
Див. також:
Ікона «Богородиця Одигітрія»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Богородиця Одигітрія» (друга пол. XVII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Своєрідність ікони – у ліризмі і м’якій жіночності образу Богородиці. Плавні лінії силуету, шляхетна палітра рожево-вохристих, смарагдово-зелених і червоно-бордових відтінків, гра світла і тіней у пластичному ліпленні обличчя вродливої жінки створюють особливий настрій. Автор намагається розкрити внутрішній світ персонажів: вираз карих очей Марії ніжний і спокійний, лик Ісуса випромінює світле умиротворення. Майстерно, з відтворенням матеріальності, модельовані відливи складок бордового оксамиту у мафоріі Богородиці і золота асисту на гіматії Спаса.
Розмір: 100 х 80,5
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення
Походить з церкви Святого Симеона с. Суходоли Володимир-Волинського району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Богородиця Одигітрія // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 150–153 ; іл.
Див. також:
Ікона «Христос Вседержитель»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Христос Вседержитель» (перша пол. XVII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Ікона демонструє найвищий рівень професійного малярства Волині першої половини XVII ст. Все у іконі переплелося у гармонійній єдності: делікатне живописне ліплення вродливого лику, вишуканий колорит, багатство легких прозорих тіней, які дають лесування кольоровим лаком, ювелірна довершеність у візерунку різьбленого тла. Ікона вражає неосяжною духовною глибиною образу. Головний акцент іконописець робить на виразних очах Спаса. У відведеному у бік погляді – глибинна мудрість, знання долі людства і кожної людини, усвідомлення власної сили і безкінечна печаль.
Розмір: 92 х 70,5
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення
Походить з церкви Святого пророка Іллі м. Камінь-Каширського
Джерела:
Обухович Л. Ікона «Христос Вседержитель» [Електронний ресурс] / Л. Обухович // Волинська єпархія Православної Церкви Київського Патріархату: [сайт]. – Режим доступу: https://arkhiv.pravoslaviavolyni.org.ua/gazeta/stattja/?newsid=2927. – Назва з екрану.
Текст та ілюстрація з книги:
Христос Вседержитель // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 146–149 ; іл.
Див. також:
Ікона «Свята Варвара з житієм»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Свята Варвара з житієм» (кін. XVII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Про святу великомученицю Варвару, яка жила в Малій Азії у ІІІ ст., оповідає «Золота легенда» (ХІІІ ст.).
Образ Святої Варвари наділений поетичністю трактувания, красою і гармонією рис обличчя, м’якою пластикою і невимушеністю природного руху у поставі. Іконописець ретельно прописує прекрасний лик Святої з темним волоссям, укладеним у зачіску, витончені з довгими пальцями руки. У правій руці Варвара тримає меч – знаряддя мученицької смерті, у лівій – зелену пальмову гілку – символ незламної віри і безсмертя серед святих. Шість житійних клейм об’єднані темою страстей Святої: «Варвара у намісника римського імператора», «Варвара біля башти з трьома вікнами», «Зцілення Святої Варвари у темниці після тортур», «Переховування Варвари у печері», «Катування Святої Варвари», «Страта Святої Варвари».
Розмір: 84 x 69
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення
Походить з церкви Святого Миколая с. Колмів Горохівського району
Джерела:
Вигоднік А. Ікона «Свята Варвара з житієм» [Електронний ресурс] / А. Вигоднік, Л. Карпюк // Волинська єпархія Православної Церкви Київського Патріархату: [сайт]. – Режим доступу: https://arkhiv.pravoslaviavolyni.org.ua/gazeta/stattja/?newsid=1364. – Назва з екрану.
Гнатюк А. Подія тисячоліття : Волинь прийняла святі мощі великомучениці Варвари [Електронний ресурс] / А. Гнатюк, В. Собко, К. Олексюк // Волинська єпархія Православної Церкви Київського Патріархату: [сайт]. – Режим доступу: https://arkhiv.pravoslaviavolyni.org.ua/gazeta/stattja/?newsid=167. – Назва з екрану.
Текст та ілюстрація з книги:
Свята Варвара з житієм // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 144–145 ; іл.
Див. також:
Ікона «Собор Архістратига Михаїла»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Собор Архістратига Михаїла» (серед. XVII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Іконографія сюжету склалася у Візантії ІХ ст. у зв’язку з відновленням шанування ікон після перемоги над іконоборцями. Головна ідея образу – прославлення небесними чинами Ісуса Христа, об’єднання сил добра навколо Божества.
На іконі представлені вищі чини ангельської ієрархії на чолі з Архістратигом Михаїлом, який зображений з мечем у центрі ікони. Два архангели з жезлами, шанобливо схиливши голови, підтримують небесну сферу, яка покоїться на крилах вогненного серафима. У сфері на невидимому небесному престолі сидить Ісус Еммануїл. Еммануїл (євр. з нами Бог) – одне з пророчих імен Ісуса Христа, яке згадується у пророцтві: «Ось Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл» (Іс. 7,14). Чистоту помислів і діянь Спасителя підкреслюють його білі одежі, а владу – держава з хрестом. Стиль і манера письма автора більш характерні для попередньої епохи. Площинне трактування форми з елементами стилізації поєднано з прозорими і ясними фарбами.
Розмір: 92 х 64
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення
Походить з Волині
Джерела:
Єлісєєва Т. Ікона «Собор Архістратига Михаїла» [Електронний ресурс] / Т. Єлісєєва // Волинська єпархія Православної Церкви України : [сайт]. – Режим доступу: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/161-ikona-sobor-arkhistratyha-mykhaila/. – Назва з екрану.
Текст та ілюстрація з книги:
Собор Архістратига Михаїла // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 140–143 ; іл.
Див. також:
Ікона «Святий Миколай»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Святий Миколай» (поч. XVII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Святий Миколай (260–343 р.р.) – архієпископ міста Міри в Лікії, учасник першого Вселенського собору у 325р., один із найшанованіших християнських святих.
У стилі ікони присутня деяка архаїчність. Рельєф лику Святого Миколая побудований покладенням на темний червонуватий санкир великих за площею світло-вохристих висвітлень. Зморшки на чолі, перенісся, ніс, повіки, очі виділені коричневим кольором, який виявляє об’єм і надає формам певної скульптурності. Майстерно прописані волосся, борода і вуса. Суворість образу Святого пом’якшується завдяки витонченості ліній малюнка і манері письма. Червоний колір тла ікони, як символ Божої любові і благодаті, підкреслює її святковість. Написи на іконі філігранно виконані білою фарбою. У письмо вплетений рослинний орнамент, завдяки якому літери нагадують заголовні червоні рядки стародруків.
Розмір: 103,5 х 77
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, сріблення
Походить з церкви Собору Богородиці с. Микуличі Володимир-Волинського району
Джерела:
Єлісєєва Т. Ікона «Святий Миколай» [Електронний ресурс] / Т. Єлісєєва // Волинська єпархія Православної Церкви України : [сайт]. – Режим доступу: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/347-ikona-sviatyi-mykolai/. – Назва з екрану.
Текст та ілюстрація з книги:
Святий Миколай // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 138–139 ; іл.
Див. також:
Ікона «Воскресіння – Зішестя до аду»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Воскресіння – Зішестя до аду» (серед. XVII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Іконографія Воскресіння Христового як Зішестя до аду склалася на основі апокрифічного Євангелія від Никодима, а також текстів Псалтиря, Послания апостола Петра.
Багатофігурна композиція вирізняється урівноваженістю відносно символічного центру – Спаса у мандорлі. Мандорла (італ. мигдаль) – своєрідна «слава» або світло у вигляді овалу, що оточує божество. Спаситель стоїть на воротах аду і подає руку Адаму. Обабіч зображені предки Христа – царі Соломон і Давид, пророк Мойсей зі скрижалями, позаду – старозавітні праведники. Важливою особливістю ікони є присутність Єви і старозавітних жон, що втілює ідею спасіння всього людства. Кольори на іконі зелені, червоні, сині, фіолетові, жовті. Автор досконало володіє темперною технікою, яка дає широкі рівні непрозорі поверхні, виявляючи насиченість і глибину тону.
Розмір: 95 х 68
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення
Походить з каплиці Покладення риз Пресвятої Богородиці с. Прохід Ратнівського району
Джерела:
Обухович Л. Ікона «Воскресіння Господнє – Зішестя до аду» [Електронний ресурс] / Л. Обухович // Волинська єпархія Православної Церкви України : [сайт]. – Режим доступу: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/287-ikona-voskresinnia-hospodnie-zishestia-do-adu/. – Назва з екрану.
Текст та ілюстрація з книги:
Воскресіння – зішестя до аду // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 136–137 ; іл.
Див. також:
