Визначні події
Модест Левицький (1866–1932) – український письменник і громадський діяч : 160 років від дня народження
25 липня 2026 року виповнюється 160 років від дня народження Модеста Левицького (1866–1932) – українського письменника і громадського діяча
Модест Пилипович Левицький народився 25 липня 1866 р. в селі Вихилівці на Поділлі. Ріс і виховувався в поміщицькій українській демократичній родині, в якій рідна мова була панівною, але шанувалися й іноземні: розмовляли німецькою, французькою, польською; розумілися на музиці, любили літературу. Нахил до літературної творчості виявився у Левицького рано: у 15 років гімназист видав свою першу збірку оповідань «Граф Мотика». Після закінчення Кам’янець-Подільської гімназії вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, 1888 р. перейшов на медичний факультет.
Лікарську практику почав на Волині, в Ковелі, на посаді земського лікаря. Брав участь у боротьбі зі спалахом холери на Волині.
Недалеко від Ковеля, в Колодяжному, жила родина Косачів, з якими Левицькі заприятелювали. Модест Пилипович спілкувався з Оленою Пчілкою, Лесею Українкою, яка потребувала його лікарської допомоги.
1896 р. Левицькі переїхали на Поділля. У містечку Окна Модест Пилипович продовжував працювати земським лікарем. Друкуватися почав 1901 р. в журналі «Киевская старина». Його оповідання виходили також у «Літературно – науковому віснику», «Новій Громаді», «Раді». Видавав популярно – просвітницькі брошури на медичні і мовознавчі теми. 1907 р. вийшла його збірка «Оповідання».
До 1917 р. сім’я Левицьких проживала в Білій Церкві. У роки української державності Модест Пилипович працював урядовцем в апараті Міністерства шляхів УНР на посаді директора культурно-просвітницького департаменту, був головним санітарним лікарем залізниць України. У 1919 – радником, потім головою української дипломатичної місії у Греції. У більшовицьку Україну Левицький не повернувся. Жив у Польщі, в Тарнові; 1922 р. переїхав до Чехії, працював у Господарській Академії в Подєбрадах. 1927 р. з онуком Василем переїхав до Луцька. Оселився спочатку в будинку адвоката Г. Степури по вулиці Квітковій (Красне), згодом переїхав на Яровицю (нині вулиця Івана Франка).
Працювати Модест Пилипович почав у Луцькій українській гімназії з 1927 р.; у той час цей навчальний заклад знаходився на вулиці Сенкевича (нині Богдана Хмельницького). У червні 2003 р. на будинку колишньої Луцької української гімназії відкрито меморіальну дошку (скульптор Ірина Дацюк).
Модест Пилипович Левицький був душею гімназії, її добрим духом. Діти з любов’ю називали його «Дідусь», а земляки-сучасники – «батьком Волині». Крім української мови, він читав етику, учив дітей грі на бандурі, розповідав їм про Лесю Українку. Як гімназійний лікар дбайливо лікував учнів, часто купуючи для них ліки за власні гроші. Організував музей народної творчості і народного мистецтва, для якого зібрав велику колекцію писанок.
1930 р. Луцька українська гімназія змінила адресу, переїхавши у власне приміщення на вулицю Плоцьку, 20 (нині вулиця Гаврилюка). Тут на початку червня 1932 р. Модест Пилипович провів свій останній урок. Лікар широкої кваліфікації (земський!), він сам визначив свій діагноз (заворот кишок), відмовився від операції, бо не витримало б серце, і 16 червня відійшов на вічний спочинок.
Література
Сяйво душі Модеста Левицького : життя і творчість / уклад. Л. Токарчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 298 с. – (Визначні постаті Волині).
Корсак І. Тиха правда Модеста Левицького : повість-есей / І. Корсак. – Київ : Ярославів Вал, 2009. – 166 с.
Доброчинська В. Професійна та громадська праця українських лікарів у Волинському воєводстві (1921–1939 рр.) / В. Доброчинська, Н. Переходько // Наукові записки / Рівн. обл. краєзн. музей. – Рівне, 2013. – Вип. 11. – С. 47–50.
Кучеренко О. Волинь у житті українського письменника, педагога і громадського діяча М. П. Левицького / О. Кучеренко // Волинь у житті та творчості письменників : зб. наук. пр. / упоряд. Н. Г. Сташенко. – 2-ге вид. доп. і перероб. – Луцьк, 2007. – С. 80–85.
Пушкар Н. Письменик, лікар, педагог (Модест Левицький, 1866–1932) / Н. Пушкар // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцька міська громада: історія, традиції, люди : матеріали XXVI Волин. обл. наук.-іст.-краєзн. конф., присвяч. 16-й річниці Незалежності України, 510-ій річниці надання м. Луцьку Магдебурзького права і 390-ій річниці створення Луцького православного братства, м. Луцьк, 9–10 листоп. 2007 р. – Луцьк, 2007. – Вип. 26. – С. 208–211.
Новини
Всеукраїнська науково-практична конференція «Історичні студії пам’яті професора Богдана Прищепи»
Робота конференції планується за такими напрямами:
· Богдан Прищепа : життєвий шлях і творча спадщина.
· Давньоруські пам’ятки Волині/Рівненщини.
· Археологічні дослідження середньовічних міст Погориння.
· Археологічні дослідження Волині.
· Музейна справа Волині: історія та сучасність.
· Актуальні питання краєзнавства та волинезнавства.
Початок конференції:
27 травня 2026 року, 10:00 у Рівненському державному гуманітарному університеті (м. Рівне, вул. Пластова, 31)
Новини
Відкриття виставки «Богдан Прищепа: шлях в археології»
Виставка присвячена вшануванню пам’яті відомого українського археолога, дослідника історії погоринських міст в добу Київської Русі та литовсько-польського періоду, доктора історичних наук Богдана Анатолійовича Прищепи (1957–2025).
В експозиції представлено археологічні знахідки з фондів музею, виявлені під час розкопок під керівництвом Б. А. Прищепи. До виставкового комплексу увійшли наукові звіти, польові щоденники, документи із особистого архіву дослідника, а також банери із поданням інформації про віхи його біографії та трудової діяльності.
Відкриття виставка:
26 травня 2026 року,14:00
м. Рівне, вул. Драгоманова, 19
Новини
Запрошуємо на публічну лекцію «Автобусне сполучення у Рівному та околицях. 1910-1939 рр.»
Запрошуємо 20 травня о 14:00 на публічну лекцію краєзнавця Василя Гудзія «Автобусне сполучення у Рівному та околицях. 1910-1939 рр.», присвячену історії автобусного руху в нашому місті.
Під час зустрічі поговоримо про те, яким було транспортне сполучення у місті та його пригородах в різні історичні епохи, як змінювалися маршрути, транспорт і міський простір. Частково захопимо період Російської імперії та міжвоєнний час, коли Рівне активно розвивалося й формувало свою транспортну інфраструктуру.
На вас чекають цікаві історичні факти, рідкісні фото, маловідомі сторінки міського життя та захоплива подорож у минуле Рівного через історію його автобусного руху.
Місце проведення:
Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека
м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 6
«Світлиця» (4-й поверх).
Вхід вільний. Запрошуємо!
Нові надходження
2026-07-07 11:09:27
Каліщук О. Українські січові стрільці і розбудова шкільництва на Волині (1916 – початок 1918 рр.)
Каліщук О. Українські січові стрільці і розбудова шкільництва на Волині (1916 – початок 1918 рр.) / О. Каліщук // Українське державотворення: проблеми і сучасність : зб. наук. праць. Вип. 12. – Луцьк, 2016. – С. 15–24.
Анотація. Стаття присвячена аналізу формування мережі українських шкіл на Волині у роки Першої світової війни. Особлива увага приділена ролі у цьому легіоні Українських січових стрільців та Бюра культурної помочі для окупованих земель.
Стаття надіслана ВОУНБ імені Олени Пчілки
2026-06-17 14:15:57
Собчук В. Степанська волость та її власники (до кінця 60-х років ХVІ ст.)
Собчук В. Степанська волость та її власники (до кінця 60-х років ХVІ ст.) / В. Собчук. Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Історичні науки. – 2011. – Вип. 18. – С. 14-41.
Анотація: Автор досліджує один із комплексів володінь, з яких складалися магнатські латифундії Волині, у хронологічних межах від першої згадки в кінці XIII ст. в історичних джерелах до кінця 60-х років XVI ст. У центрі уваги формування волості, її статус у територіальному устрої Волині, причини й механізми переходу від одних господарів до інших, службове населення, яке тут проживало.
Джерело: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
2026-06-17 10:52:58
Кралюк П. М. Образ козацтва в поемі Симона Пекаліда «Про Острозьку війну…»
Кралюк П. М. Образ козацтва в поемі Симона Пекаліда «Про Острозьку війну…» / П. М. Кралюк. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія : Філологічна. – 2016. Вип. 61. – С. 156-160.
Анотація: У статті розглянуто, як у латиномовній поемі Симона Пекаліда «Про Острозьку війну…» («De bello Ostrogianо…»), котра була написана на замовлення князів Острозьких, був представлений образ козацтва – наскільки цей образ поданий тенденційно, а наскільки він відповідав реаліям.
The article examines how in the Latin-language poem of Simon Pekalid «About Ostroh war… («De bello Ostrogianо…»), written on the request of the Princes Ostrogski, was presented an image of the Cossacks, how tendentious this image was and how it matched with the realities.
Key words: Simon Pekalid (Szymon Pękala, Simone Pekalidis), Ostroh, Princes Ostrogski, cossacks, poem, rebellion, Kszysztof Kosiński.
Джерело: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
2026-06-17 10:25:41
Кралюк П. Князі Острозькі як легітимні зверхники Русі (інтерпретації Олександра Гваньїні та Іоанна Домбровського)
Кралюк П. Князі Острозькі як легітимні зверхники Русі (інтерпретації Олександра Гваньїні та Іоанна Домбровського) / П. Кралюк // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Історичні науки. – 2008. Вип. 13. – С. 4-8.
Анотація: «У ХVІ ст. значно зросла роль князів Острозьких у суспільному й політичному житті руських (українських і білоруських) земель, що входили до складу Польщі та Великого князівства Литовського. Завдячуючи військовим заслугам, Костянтин Іванович Острозький не лише прославив цей рід, а й значно розширив земельні й матеріальні володіння князівського дому. Його син, Василь-Костянтин, зумів не лише зберегти, а й розширити ці володіння, ставши од-ним із найбагатших магнатів Речі Посполитої та Європи. Маєтності князя виступали фактично як автономна структура зі своєю внутрішньою економічною, релігійно-культурною та кадровою політикою. Навіть можна вести мову про певні елементи політики зовнішньої. У таких умовах князі Острозькі, звертаючись до розуміння самостійності князівської влади, яке існувало в тогочасному руському суспільстві, намагалися в плані ідеологічному обґрунтувати свою «суверенність». Це обґрунтування знайшло вияв у прагненні довести давність роду Острозьких, його походження від києво-руської династії Рюриковичів, представники якої були суверенами. Предками Острозьких вважалися Володимир, хреститель Русі, та Данило Романович (Галицький), який був коронований римським папою.»
Джерело: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
