Всеукраїнська науково-практична конференція «Історичні студії пам’яті професора Богдана Прищепи»
Робота конференції планується за такими напрямами:
· Богдан Прищепа : життєвий шлях і творча спадщина.
· Давньоруські пам’ятки Волині/Рівненщини.
· Археологічні дослідження середньовічних міст Погориння.
· Археологічні дослідження Волині.
· Музейна справа Волині: історія та сучасність.
· Актуальні питання краєзнавства та волинезнавства.
Початок конференції:
27 травня 2026 року, 10:00 у Рівненському державному гуманітарному університеті (м. Рівне, вул. Пластова, 31)
Відкриття виставки «Богдан Прищепа: шлях в археології»
Виставка присвячена вшануванню пам’яті відомого українського археолога, дослідника історії погоринських міст в добу Київської Русі та литовсько-польського періоду, доктора історичних наук Богдана Анатолійовича Прищепи (1957–2025).
В експозиції представлено археологічні знахідки з фондів музею, виявлені під час розкопок під керівництвом Б. А. Прищепи. До виставкового комплексу увійшли наукові звіти, польові щоденники, документи із особистого архіву дослідника, а також банери із поданням інформації про віхи його біографії та трудової діяльності.
Відкриття виставка:
26 травня 2026 року,14:00
м. Рівне, вул. Драгоманова, 19
Запрошуємо на публічну лекцію «Автобусне сполучення у Рівному та околицях. 1910-1939 рр.»
Запрошуємо 20 травня о 14:00 на публічну лекцію краєзнавця Василя Гудзія «Автобусне сполучення у Рівному та околицях. 1910-1939 рр.», присвячену історії автобусного руху в нашому місті.
Під час зустрічі поговоримо про те, яким було транспортне сполучення у місті та його пригородах в різні історичні епохи, як змінювалися маршрути, транспорт і міський простір. Частково захопимо період Російської імперії та міжвоєнний час, коли Рівне активно розвивалося й формувало свою транспортну інфраструктуру.
На вас чекають цікаві історичні факти, рідкісні фото, маловідомі сторінки міського життя та захоплива подорож у минуле Рівного через історію його автобусного руху.
Місце проведення:
Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека
м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 6
«Світлиця» (4-й поверх).
Вхід вільний. Запрошуємо!
Трембіцький А. Андрій Хойнацький (1837–1888): історик, краєзнавець, етнограф, педагог, богослов, просвітник : монографія
Трембіцький А. Андрій Хойнацький (1837–1888): історик, краєзнавець, етнограф, педагог, богослов, просвітник : монографія / А. М. Трембіцький. – Хмельницький : Стрихар А. М., 2025. – 538 с.
Анотація: Монографії є першою спробою в українській історичній науці систематизувати та узагальнити життєві шляхи, діяльність і творчу спадщину маловідомого талановитого українського історика, краєзнавця, етнографа, педагога, богослова, просвітника, викладача і професора Волинської духовної семінарії (1863–1871), законовчителя – професора Закону Божого Ніжинського юридичного ліцею князя О. Безбородька (1871–1875), професора богословʼя Ніжинського історико-філологічного інституту князя О. Безбородька (1875–1888), протоієрея Андрія Федоровича (Феодоровича) Хойнацького (16.07.1837, Полонне – 27.08.1888, Ніжин).
Зі збереженням стилістики і характеру мови у розділі «Збірні праці», в перекладі з російської, частково упорядковано праці Андрія Хойнацького з історії України, історії храмів м. Полонне, етнографії та богослов'я.
Видання розраховане на істориків, краєзнавців, етнографів, усіх тих, кому не байдужа історія рідного краю. Може бути використане як підручник з історії рідного краю – Полонщини.
Матеріал наданий ВОУНБ ім. Олени Пчілки
Нові надходження
Собчук В. Степанська волость та її власники (до кінця 60-х років ХVІ ст.)
Собчук В. Степанська волость та її власники (до кінця 60-х років ХVІ ст.) / В. Собчук. Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Історичні науки. – 2011. – Вип. 18. – С. 14-41.
Анотація: Автор досліджує один із комплексів володінь, з яких складалися магнатські латифундії Волині, у хронологічних межах від першої згадки в кінці XIII ст. в історичних джерелах до кінця 60-х років XVI ст. У центрі уваги формування волості, її статус у територіальному устрої Волині, причини й механізми переходу від одних господарів до інших, службове населення, яке тут проживало.
Джерело: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Кралюк П. М. Образ козацтва в поемі Симона Пекаліда «Про Острозьку війну…»
Кралюк П. М. Образ козацтва в поемі Симона Пекаліда «Про Острозьку війну…» / П. М. Кралюк. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія : Філологічна. – 2016. Вип. 61. – С. 156-160.
Анотація: У статті розглянуто, як у латиномовній поемі Симона Пекаліда «Про Острозьку війну…» («De bello Ostrogianо…»), котра була написана на замовлення князів Острозьких, був представлений образ козацтва – наскільки цей образ поданий тенденційно, а наскільки він відповідав реаліям.
The article examines how in the Latin-language poem of Simon Pekalid «About Ostroh war… («De bello Ostrogianо…»), written on the request of the Princes Ostrogski, was presented an image of the Cossacks, how tendentious this image was and how it matched with the realities.
Key words: Simon Pekalid (Szymon Pękala, Simone Pekalidis), Ostroh, Princes Ostrogski, cossacks, poem, rebellion, Kszysztof Kosiński.
Джерело: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Кралюк П. Князі Острозькі як легітимні зверхники Русі (інтерпретації Олександра Гваньїні та Іоанна Домбровського)
Кралюк П. Князі Острозькі як легітимні зверхники Русі (інтерпретації Олександра Гваньїні та Іоанна Домбровського) / П. Кралюк // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Історичні науки. – 2008. Вип. 13. – С. 4-8.
Анотація: «У ХVІ ст. значно зросла роль князів Острозьких у суспільному й політичному житті руських (українських і білоруських) земель, що входили до складу Польщі та Великого князівства Литовського. Завдячуючи військовим заслугам, Костянтин Іванович Острозький не лише прославив цей рід, а й значно розширив земельні й матеріальні володіння князівського дому. Його син, Василь-Костянтин, зумів не лише зберегти, а й розширити ці володіння, ставши од-ним із найбагатших магнатів Речі Посполитої та Європи. Маєтності князя виступали фактично як автономна структура зі своєю внутрішньою економічною, релігійно-культурною та кадровою політикою. Навіть можна вести мову про певні елементи політики зовнішньої. У таких умовах князі Острозькі, звертаючись до розуміння самостійності князівської влади, яке існувало в тогочасному руському суспільстві, намагалися в плані ідеологічному обґрунтувати свою «суверенність». Це обґрунтування знайшло вияв у прагненні довести давність роду Острозьких, його походження від києво-руської династії Рюриковичів, представники якої були суверенами. Предками Острозьких вважалися Володимир, хреститель Русі, та Данило Романович (Галицький), який був коронований римським папою.»
Джерело: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Секо Я. Богослужбові практики Волинсько-Кременецької єпархії Православної Церкви в Польщі у 1920-х рр. та їхній вплив на формування національної ідентичності українців
Секо Я. Богослужбові практики Волинсько-Кременецької єпархії Православної Церкви в Польщі у 1920-х рр. та їхній вплив на формування національної ідентичності українців / Я. Секо, Б. Жулковський // Сторінки історії : збірник наукових праць. – 2026. – Вип. 62. – С. 258–283.
Анотація. Реформування православного літургійного життя в міжвоєнній Польщі стало ключовим інструментом розриву з російською імперською спадщиною. Проблема дослідження полягає у суперечливості впровадження українізації на рівні парафій через опір консервативних церковних кіл і державний тиск. Гіпотеза ґрунтується на тому, що трансформація богослужбових практик Волинсько-Кременецької єпархії стала одним з визначальних чинників формування української національної ідентичності. Доводиться, що боротьба за рідну мову і збереження старого стилю літургійного життя була невід’ємним елементом протистояння асиміляційній політиці Другої Речі Посполитої.
Джерело: Сторінки історії



