Фонове зображення для блоку новин

Новини

Новини

Круглий стіл «Археологічні дослідження найбільшої битви українського козацтва»

10 липня 2026 року о 11:00 у Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбудеться круглий стіл «Археологічні дослідження найбільшої битви українського козацтва», присвячений 375-й річниці Берестецької битви 1651 року.

Берестецька битва стала однією з наймасштабніших сухопутних битв XVII століття в Європі та однією з найважливіших подій Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Протягом 30 червня – 10 липня 1651 року на території сучасної Рівненської області відбувалися драматичні події, які назавжди увійшли до історичної пам’яті українського народу.

Упродовж десятиліть поле Берестецької битви було об’єктом масштабних археологічних досліджень, результати яких суттєво розширили уявлення про перебіг бойових дій, військове спорядження, побут козацького війська та матеріальну культуру середини XVII століття. Особливе місце серед цих досліджень посідають експедиції Рівненського обласного краєзнавчого музею, які у 1970–1990-х роках очолював відомий археолог Ігор Свєшніков, а також дослідження Національного заповідника «Поле Берестецької битви», проведені у 2003 році під керівництвом Богдана Прищепи.

Під час круглого столу науковці проаналізують результати багаторічних археологічних досліджень, їхній внесок у вивчення Берестецької битви та окреслять можливі перспективи подальшого дослідження однієї з найважливіших пам’яток української воєнної історії.

У роботі круглого столу візьмуть участь дослідники Рівненського обласного краєзнавчого музею, Національного заповідника «Поле Берестецької битви» та Маріупольського державного університету. Захід проходитиме у змішаному форматі, що дасть можливість долучитися до дискусії як безпосередньо в музеї, так і дистанційно.

Запрошуємо істориків, археологів, музейників, краєзнавців, викладачів, студентів та всіх, хто цікавиться історією України, взяти участь у заході.

Доєднатися до круглого столу можна за посиланням: https://us05web.zoom.us/launch/jc/83894979534

Визначні події

Модест Левицький (1866–1932) – український письменник і громадський діяч : 160 років від дня народження

25 липня 2026 року виповнюється 160 років від дня народження Модеста Левицького  (1866–1932) – українського письменника і громадського діяча

Модест Пилипович Левицький народився 25 липня 1866 р. в селі Вихилівці на Поділлі. Ріс і виховувався в поміщицькій українській демократичній родині, в якій рідна мова була панівною, але шанувалися й іноземні: розмовляли німецькою, французькою, польською; розумілися на музиці, любили літературу. Нахил до літературної творчості виявився у Левицького рано: у 15 років гімназист видав свою першу збірку оповідань «Граф Мотика». Після закінчення Кам’янець-Подільської гімназії вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, 1888 р. перейшов на медичний факультет.

Лікарську практику почав на Волині, в Ковелі, на посаді земського лікаря. Брав участь у боротьбі зі спалахом холери на Волині.

Недалеко від Ковеля, в Колодяжному, жила родина Косачів, з якими Левицькі заприятелювали. Модест Пилипович спілкувався з Оленою Пчілкою, Лесею Українкою, яка потребувала його лікарської допомоги. 

1896 р. Левицькі переїхали на Поділля. У містечку Окна Модест Пилипович продовжував працювати земським лікарем. Друкуватися почав 1901 р. в журналі «Киевская старина». Його оповідання виходили також у «Літературно – науковому віснику», «Новій Громаді», «Раді». Видавав популярно – просвітницькі брошури на медичні і мовознавчі теми. 1907 р. вийшла його збірка «Оповідання».

До 1917 р. сім’я Левицьких проживала в Білій Церкві. У роки  української державності Модест Пилипович працював урядовцем в апараті Міністерства шляхів УНР на посаді директора культурно-просвітницького департаменту, був головним санітарним лікарем залізниць України. У 1919 – радником, потім головою української дипломатичної місії у Греції. У більшовицьку Україну Левицький не повернувся. Жив у Польщі, в Тарнові; 1922 р. переїхав до Чехії, працював у Господарській Академії в Подєбрадах. 1927 р. з онуком Василем переїхав до Луцька. Оселився спочатку в будинку адвоката Г. Степури по вулиці Квітковій (Красне), згодом переїхав на Яровицю (нині вулиця Івана Франка). 

Працювати Модест Пилипович почав у Луцькій українській гімназії з 1927 р.; у той час цей навчальний заклад знаходився на вулиці Сенкевича (нині Богдана Хмельницького). У червні 2003 р. на будинку колишньої Луцької української гімназії відкрито меморіальну дошку (скульптор Ірина Дацюк). 

Модест Пилипович Левицький був душею гімназії, її добрим духом. Діти з любов’ю називали його «Дідусь», а земляки-сучасники – «батьком Волині». Крім української мови, він читав етику, учив дітей грі на бандурі, розповідав їм про Лесю Українку. Як гімназійний лікар дбайливо лікував учнів, часто купуючи для них ліки за власні гроші. Організував музей народної творчості і народного мистецтва, для якого зібрав велику колекцію писанок.

1930 р. Луцька українська гімназія змінила адресу, переїхавши у власне приміщення на вулицю Плоцьку, 20 (нині вулиця Гаврилюка). Тут на початку червня 1932 р. Модест Пилипович провів свій останній урок. Лікар широкої кваліфікації (земський!), він сам визначив свій діагноз (заворот кишок), відмовився від операції, бо не витримало б серце, і 16 червня відійшов на вічний спочинок.

Література

Сяйво душі Модеста Левицького : життя і творчість / уклад. Л. Токарчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 298 с. – (Визначні постаті Волині). 

Корсак І. Тиха правда Модеста Левицького : повість-есей / І. Корсак. – Київ : Ярославів Вал, 2009. – 166 с. 

Доброчинська В. Професійна та громадська праця українських лікарів у Волинському воєводстві (1921–1939 рр.) / В. Доброчинська, Н. Переходько // Наукові записки / Рівн. обл. краєзн. музей. – Рівне, 2013. – Вип. 11. – С. 47–50.

Кучеренко О. Волинь у житті українського письменника, педагога і громадського діяча М. П. Левицького / О. Кучеренко // Волинь у житті та творчості письменників : зб. наук. пр. / упоряд. Н. Г. Сташенко. – 2-ге вид. доп. і перероб. – Луцьк, 2007. – С. 80–85.

Пушкар Н. Письменик, лікар, педагог (Модест Левицький, 1866–1932) / Н. Пушкар // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцька міська громада: історія, традиції, люди : матеріали XXVI Волин. обл. наук.-іст.-краєзн. конф., присвяч. 16-й річниці Незалежності України, 510-ій річниці надання м. Луцьку Магдебурзького права і 390-ій річниці створення Луцького православного братства, м. Луцьк, 9–10 листоп. 2007 р. – Луцьк, 2007. – Вип. 26. – С. 208–211.

Фонове зображення для блоку нових надходжень

Нові надходження

2026-07-10 11:21:34

Кучинко М. Поселенський комплекс Луцька та його околиць XIV-XVII століть

Кучинко М. Поселенський комплекс Луцька та його околиць XIV-XVII століть / М. Кучинко, О. Златогорський // Старий Луцьк: Науково-інформаційний збірник. Вип.VI. – Луцьк, 2010. – С.223-232.

Анотація: Важливим аспектом вивчення поселенської структури Луцька та його околиць є середньовічні замки. Вони були як державними, так і приватними, тобто перебували у володінні великих феодалів. Попри двоїсту природу, замки-фортеці виконували важливі функції оборони краю від ворогів.

Пізньосередньовічні замки часто споруджувалися на місцях городищ і міст попереднього часу. Традиції будівельної техніки давньоруських дерево-земляних фортець з елементами кам’яної архітектури, знайшли своє продовження у замках ХІV-ХVІІ ст. Слід зауважити, що загалом трансформація старих і розбудова нових міст відбувалася на засадах взаємодії  в рамках життєво зумовленої пари «замок-місто». Це яскраво помітно на прикладі Луцька. 

Джерело: СУ «Волинські старожитності»       

 

2026-07-09 15:39:50

Конопля В. Нові мезолітичні пам'ятки Західної Волині

Конопля В. Нові мезолітичні пам'ятки Західної Волині / В. Конопля // Волино-Подільські археологічні студії. Пам'яті І.К. Свєшнікова (1915-1995). – Львів, 1998. – Вип. 1. – С.18-49.

Анотація:

Під час проведення автором археологічних розвідок у 1989-1990 рр. у басейні середньої течії Стиру були відкриті мезолітичні поселення поблизу села Носачевичі Рожищенського та сіл Домашів, Журавичі, Клубочин і Суськ Ківерцівського районів Волинської області. Вони знаходяться на території, що відокремлює Волино-Подільську височину від Поліської низовини. Її сучасний ландшафт сформувався у четвертинному періоді внаслідок пов'язаних із дією льодовика денудаційних процесів. Материкові зледеніння, центр яких був розміщений далеко на півночі, на так званому Балтійському щиті, не досягли меж згаданого регіону. Спочатку, під час окського зледеніння (500 тисяч років тому), льодовик охопив західну частину Волині, а згодом, у дніпровське зледеніння (200 тисяч років тому) –  її північну частину до лінії Любомль – Ковель –  Старий Чорторийськ. Водно-льодовикові відклади останнього у місці локалізації відмічених вище мезолітичних пам'яток репрезентують піщано-супіщані товщі (зандри) потужністю, здебільшого, 4-5 м і окремі ділянки алювію у долинах Стиру та його правобережних допливів.

Джерело: СУ «Волинські старожитності»