Фотоколекція

Альма Кар (Іванова Лідія) – польська кіноактриса, танцівниця, уродженка Волині.

Альма Кар народилася 14 листопада 1903 (1908) року в дворянській сім’ї Волинської губернії. Одним із ймовірних населених пунктів, де могли проживати батьки Альми Кар вважається місто Острог, проте ця версія ще вимагає документального підтвердження.

Альма Кар – це псевдонім, який волинянка собі обрала, бо він на її думку був коротким, лаконічним та пізнаваним. Немає сумніву, що метою Альми Кар був Голлівуд. Яким було справжнє прізвище та ім’я акторки? У різних джерелах подано Лідія Іванова та Лідія Пікард, проте є і версія Іванова-Пікард. 

Батьком акторки був волинський православний священик Микола Іванов. Матір звали Ольга Павловська, вона була родом із Острога. Вона була другою із чотирьох дітей. Освіту Лідія Іванова здобувала в стінах острозького монастиря. Вимоги до дівчинки змалку були дуже суворі. Батько виховував її в християнських традиціях. В 1920-х роках Лідія переїхала із Волинського воєводства до міста Варшави. Там вийшла заміж за чоловіка на прізвище Пікард. Імені його не відомо… Проте, шлюб не склався, бо Лідія хотіла стати акторкою, а чоловік бачив її домогосподаркою. Пізніше Альма Кар вийшла вдруге заміж, її чоловіком став Адам Шимонович.

Цікаво, що своєю кар’єрою в кіно Альма Кар повинна завдячувати одному волинському меценату, а саме Стефану Ґуланіцькому, адже саме він профінансував кілька фільмів, де головну роль зіграла Альма Кар. Свою акторську майстерність Альма Кар покращувала у відомого режисера Костянтина Станіславського. Досить продуктивними для акторки з Волині були 1930-ті роки. Саме тоді вона знялась в таких кінострічках, як «Іграшка», «Десять відсотків мене», «Таємниця міс Брінкс». Відомо, що дебют в кіно відомої волинянки відбувся у 1929 році.

Померла Альма Кар 13 липня 1992 р. в місті Кенштин, що знаходиться на території Польщі.

Джерела:

Фото та текст:

Котис О. «Чи я фотогенічна?» / О. Котис // На Сході Європи: міжвоєнний розквіт Волині / О. Котис. – Луцьк : Синя папка, 2020. – С. 64–65.

Яцечко-Блаженко Т. (Не)відомі волиняни: загадкова танцівниця та акторка Альма Кар [Електронний ресурс] / Т. Яцечко-Блаженко // Хроніки Любарта : [сайт]. – Режим доступу: https://www.hroniky.com/news/view/18763-ne-vidomi-volyniany-zahadkova-tantsivnytsia-ta-aktorka-alma-kar. – Назва з екрана.

Вашинський Михайло (справжнє ім’я Мойсей (Моше) Вакс) – один із найвідоміших режисерів, монтажерів та сценаристів Польщі, за походженням волинянин.

Народився 29 вересня 1904 р. в місті Ковелі на Волині в єврейській родині Вакс. Родина проживала за адресою вулиця Луцька, 26. Батько Петро був ковалем, а мати Цецилія продавала птицю. Вже в дитинстві в Міхала помітили артистичні здібності, правда, хлопець не був дисциплінованою дитиною, чим не раз заслужив покарання у своїх вчителів. В 1918 р. Моше був відрахований з Ковельської єшиви (єврейського вищого релігійного навчального закладу) за погану поведінку. В 1919 р. хлопець переїжджає до Києва, де стає учнем акторської школи польської актриси Софії Висоцької. В 1922 р. Моше Вакс з’являється в Варшаві. Там за порадою польського актора та режиссера Віктора Бєганського, він змінює своє ім’я та прізвище на Міхал Вашинський. Вперше в титрах фільму Віктора Бєганського «Заздрість» глядачі бачать нове ім’я актора, а в майбутньому режисера. У 1937 р. Вашинський дебютував як режисер з фільмом «Диббук» на єврейську релігійну тематику. Навіть сьогодні картина вважається однією із найвідоміших на мові ідиш. З початком війни 1939 р. Міхал Вашинський евакуюється з Варшави в місто Білосток. Під час війни він побував в Іраці, Ірані та Італії, спочатку як капрал польського війська, а потім як керівник кіностудії при війську. Після війни Міхал Вашинський залишається жити в столиці Італії, що кардинально змінює його життя. Саме там він одружується з графинею, яка помирає після шлюбу і заповідає чоловіку віллу в місті Анкона та білий з позолотою кадилак. Дякуючи дружині він увійшов в коло римської знаті і грав роль посередника між Голлівудом і римським лейблом Cinecitta. Саме Вашинський в 1951 р. помітив статистку Софію (Шиколоне) Лорен на зйомках фільму «Камо грядеш» в Римі, яка пізніше стала всесвітньовідомою актрисою. Також той же Вашинський відкрив світу кіно Одрі Хепберн, і обрав її на головну роль у легендарних «Римських канікулах» Вільяма Вайлера. Протягом свого життя він співпрацював з такими відомими акторами як Ава Гарднер, Клавдія Кардінале, Грегорі Пек.

Саме Вашинський поставив найбільше польських повнометражних художніх фільмів в міжвоєнний період в Польщі. Найвідоміші його роботи: «Буде краще» (1936), «Болек і Льолек» (1936), «Знахар» (1937), «Дуббик» (1937), «Жінки над прірвою» (1938), «Волоцюги» (1939). У фільмі «Волоцюги» головні персонажі виконали популярну дотепер пісню «Тільки ві Львові». Під керівництвом продюсера Семюеля Бронстона Міхал Вашинський як виконавчий директор фірми Samuel Bronston Productions, відповідальний за роботу з артистами, був причетний до появи таких всесвітньовідомих фільмів як: «Джек Пол Джонс» (1959), «Цар царів» (1960), «Ель Сід» (1961), «55 днів у Пекіні» (1963), «Падіння Римської імперії» (1963) і «Казковий світ цирку» (1964). В 1982 р. Єжи Гоффман зняв ремейк фільму Вашинського – мелодраму «Знахар», яка стала дуже популярною в Європі. А в 2006 р. Самюель Блюменфельд описав біографію Міхала Вашинського в книзі «Людина, яка хотіла бути принцем».

Помер Вашинський Михайло в 1965 р. в м. Рим (Італія), там і похований.

Джерела:

Фото та текст: 

Котис О. Моше Вакс / О. Котис // На Сході Європи: міжвоєнний розквіт Волині / О. Котис. – Луцьк, 2020. – С. 59–63.

Грицюк Н. Як єврейський хлопчик із Волині «запалив» зірок Голлівуду : уродженець міста Ковеля Міхал Вашинський (Моше Вакс) «запалив» дві суперзірки світового кіно – Софі Лорен та Одрі Гепберн / Н. Грицюк // Твій вибір [Луцьк]. – 2024. – 28 листоп. – С. 10.

Яцечко-Блаженко Т. (Не)відомі волиняни: Моше Вакс, або людина, яка відкрила світу Софі Лорен [Електронний ресурс] / Т. Яцечко-Блаженко // Хроніки Любарта : [сайт]. – Режим доступу: https://www.hroniky.com/news/view/20082-rezhyser-mykhailo-vashynskyi-kino-tse-moia-prystrast. – Назва з екрана.

Наполеон Орда (Наполеон Матеуш Тадеуш Орда) – білоруський і польський літератор, композитор, музикант, художник, скульптор, педагог.

Народився 11 лютого 1807 р. в родовому маєтку Вороцевичі Пінського повіту Мінської губернії. Початкову загальну й музичну освіту отримав удома, далі навчався у Свіслоцькій гімназії. У 1823 р. вступив на фізико-математичний факультет Віленського університету, але завершити навчання йому не судилося. У студентські роки став членом підпільного студентського товариства, котре влада викрила в 1827 р. За участь у ньому понад рік перебував у в’язниці. Був учасником Листопадового повстання 1830–1831 рр. Стрілець корпусу кінної гвардії Литовського полку Наполеон Орда перейшов на бік повстанців. За мужність, проявлену в боях, його нагороджено золотим хрестом ордена «Virtuti Militari», а Російською імперією засуджено до смертної кари. Змушений був під чужим ім’ям утікати за кордон. Унікальні малюнки Наполеона Орди літографував Алоїз Місерович у майстерні Варшави. Художник видав їх власним коштом в останній чверті XIX ст. та зібрав у Альбом краєвидів Гродненської, Ковенської, Віленської, Волинської, Подільської, Київської, Вітебської та Могильовської губерній у трьох серіях. До прикладу, у фондах Волинського краєзнавчого музею зберігаються літографії Наполеона Орди із зображенням пам’ятних місць України (зокрема Волині), Білорусі, Литви, Польщі. Переважна більшість цих пам’яток тепер має інший вигляд, а деякі з них, на жаль, назавжди втрачено, тому малюнки художника часто – єдині ілюстрації об’єктів, що є свідками минулих часів. 

Друзями художника були Адам Міцкевич, Тадеуш Костюшко, Фредерік Шопен, Ференц Ліст, Джоакіно Россіні, Джузеппе Верді, Шарль Гуно, Гектор Берліоз, Оноре де Бальзак, Стендаль, Іван Тургенєв, співачка Поліна Віардо.

Наполеона Орду вважають своїм визначним діячем Білорусь, де він народився і де похований, та Польща, де виходили друком його твори, де він жив і помер. Йому належить одна з найбільших літографічних колекцій Східної Європи ХІХ ст., яка нараховує понад 1000 рисунків й акварелей (а ще майже стільки ж робіт не збереглося).

Помер Наполеон Орда 26 квітня 1883 р.

Джерела: 

Текст:

Нестерук І. Літографії Наполеона Орди / І. Нестерук // Волинський Монітор [Луцьк]. – 2015. – 25 черв. – С. 7.

Ілюстрація: 

Наполеон Орда [Електронний ресурс] // Хроніка Любарта : [сайт]. – Режим доступу: https://www.hroniky.com/dossiers/view/213-napoleon-orda. – Назва з екрана.

Учні та викладачі Рівненської української гімназії під час подорожі до Острога.

Рукописний напис: «Памятка з шкільних часів у Рівному. Прогулька Української Рівенської Гімназії до Острога в 1927 р.».

В 1-му ряду (зверху) 6-й зліва - Гуцуляк Михайло Васильович (15 липня 1894 р. - 28 вересня 1976 р.) - український історик та географ, доктор географічних наук, громадський діяч, член ВУАН та Українського історичного товариства, голова осередку Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка у Ванкувері. З жовтня 1926 викладав історію та географію в Рівненській українській гімназії, яку згодом очолив. На цій посаді перебував до 1939 року. Улітку 1948 року емігрував разом з родиною до канадського Ванкувера.

У 2-му ряду 4-й праворуч - Волошин Ростислав Павлович (інколи Березюк-Волошин, псевдо: «Павленко», «Горбенко», «Борисенко», «Левченко», «Чепіга») - український студентський діяч, військовик, полковник Української Повстанської Армії, командант запілля УПА, заступник Головного командира УПА, Генеральний Секретар Внутрішніх Справ УГВР, Голова СУСОП, Лицар Золотого Хреста Заслуги УПА (посмертно). Народився 3 листопада 1911 р. в с. Озеряни, нині Дубенський район, Рівненська область. Загинув 22 серпня 1944 р. в с. Гаї Бійничі, нині Дрогобицький район, Львівська область.

Зворотня сторона фото:

Місце зйомки:

м. Острог, Рівненська область

На фото (зліва направо):

1-й ряд (зверху): Ворник (Ворнік) Степан (конфідент поліції, доля невідома); Ярмак Юрій (емігрував); Торобій Олександр (загинув); Бляхарчук Михайло (загинув); невідома; 6-й зліва - Гуцуляк Михайло Васильович (15 липня 1894 р. - 28 вересня 1976 р.); невідомий; невідома; Ніна Павлівна Прокопович-Річинська (можливо); Невідома; 11-й зліва - Річинський Арсен Васильович (12 (25) червня 1892 р. — 13 квітня 1956 р.) невідома; Голенкіна Євгенія - в 1942 р. вчителювала в торговельній школі Рівного (подальша доля невідома); невідома; Нестеренко Дмитро (емігрував); 16- зліва (3-й праворуч) Горохович Ростислав – в 1942 р. викладав хімію в Березному Тижук Федір – емігрував, став доктор медичних наук в Канаді; Мельничук Олександр (загинув);

2-й ряд: Бондарчук Арсеній (загинув); невідомий; 3-й зліва - Робітницький Теодосій - емігрував в Австралію; 4-й зліва - Данилюк Павло Іванович (1909-1991) був репресований; троє невідомих; 8-й зліва (4-й праворуч) Волошин Ростислав Павлович (1911-1944) невідомий; невідомий; 11-й зліва (1-й праворуч) Іллюк Сергій – (репресований, емігрував до США);

З-й ряд: Оболонська Катерина – вчителювала в Україні; Зброжек Ольга – в Україні; Шевчук Людила – доля невідома; 4-та зліва – Горохович Антоніна Тихонівна (2 березня 1913 р. – 3 квітня 1997 р. м. Торонто, Канада) Якимчук Галина – доля невідома; Аксьонова Євгенія – доля невідома; Ковбаса Анна – в Україні; Тижук Лідія – вчителювала в Україні;

4-й ряд: Робітницький – доля невідома; невідомий; невідомий; невідома дівчинка.

Правове регулювання:

Оригінал зберігається в архіві родини Данилюка Володимира Павловича

Джерело: Проєкт РОУНБ «Рівне та рівняни у фотографіях. Цифрова пам'ять Рівного»