Фотоколекція

Церква Різдва Богородиці (1889)

м. Рівне, (раніше с. Тинне)

Церква Різдва Богородиці – пам’ятка архітектури, чинна дерев’яна церква в місті Рівному.

Перший дерев’яний храм у с. Тинне був побудований у XVI-му столітті. Через незадовільний стан його було розібрано. В архівних документах 1834 р., церква охарактеризована як міцна, вимагає лише нових підвалин, нового даху і нової підлоги. Згідно з наявними джерелами на місці існуючої тепер церкви знаходилася стара дерев’яна тризрубна, трибанева церква, побудована ще в 1754 р. відповідно до волинської традиції дерев’яного греко-католицького храмобудування, а при ній міцна дзвіниця. Очевидно, зображення саме цієї церкви віднайдене і опубліковане В. Завадою.

У 1884 р. почалося будівництво нової дерев’яної церкви на мурованому фундаменті з дзвіницею. Роботами керував священик Юрій Костецький. Богослужіння розпочалися з 1889 р. Храм побудовано в єпархіальному стилі з елементами українського бароко. Хрещатий у плані, одноповерховий. Центральна і вівтарна частини одновисотні. З обох сторін до вівтаря прилягають захристії. З півночі та півдня до бічних рамен є додаткові входи. До західної стіни бабинця прибудована вежа-дзвіниця в традиційному для ХІХ-го століття московському стилі. Куполи храму і дзвіниці виконані в українському стилі. Споруда неодноразово ремонтувалася, найбільш серйозно – після Другої світової війни, оскільки в 1944 р. під час воєнних дій від попадання артилерійського снаряду пошкоджена була баня церкви. Значні ремонтні роботи проведені в 1990-і роки на кошти парафіян. Об'ємно-розпланувальна композиція дерев’яного храму належить до одноверхого п'ятизрубного типу з прибудованою з боку головного входу дзвіницею. Центральна нава помітно перевищує суміжні зруби, накрита чотирисхилим дахом і завершена приплюснутою грушоподібною банею на світловому восьмигранному барабані. Над бічними прибудовами та вівтарем встановлені декоративні маківки. Триярусна дзвіниця завершується наметовим верхом із декоративною маківкою. Зрубна конструкція храму ззовні захищена шалівкою з вертикальних (в нижній частині стіни) і горизонтальних дерев'яних дощок. Основне поле стіни почленоване кутовими пілястрами, завершене профільованим карнизом із «сухариками». Вікна, що мають півциркульне завершення, прикрашені кілеподібними сандриками. Храм має ознаки так званого «єпархіального стилю», популярного на Волині в другій пол. ХІХ на поч. ХХ ст. Сучасне колористичне рішення (2015 р.) грунтується на характерному для Волині поєднанні білого та різних відтінків голубого кольорів. Покрівля дахів оцинкована жерсть сірого кольору, покрівля бань і маківок – з імітацією позолоти.

За всі роки існування церкву жодного разу не закривали. На місці давнього, знесеного храму (XVI ст.) зведено поклінний хрест.

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 119.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Тинне) [Електронний ресурс] // Вікіпедії: вільної енциклопедії : [сайт]. – Режим доступу: http://surl.li/yspzyc. – Назва з екрана.

Церква Успіння Богородиці (1756)

м. Рівне

Церква Успіння Богородиці (Свято-Успенська церква) – найстаріша дерев’яна церква зі збережених сакральних споруд міста Рівне. Датується 1756 р. по напису, який зберігся на лиштві західних дверей. Нині є діючим храмом.

Церква споруджена в 1756 р. за кошти парафіян на кам’яному фундаменті без жодного металевого цвяха. Поруч з церквою – дерев’яна дзвіниця з п’ятьма дзвонами. Дерев’яний іконостас храму у стилі бароко виготовлений у 1784 р. Первісно церква була одноглава. Святиня пережила війни, пожежі, зміни влади, але жодного разу не була поруйнована. Храм відноситься до творінь волинської школи дерев’яного зодчества. Ця церква є не лише перлиною стародавньої Волинської дерев’яної архітектури, але й своєрідною візитівкою старого міста. Із давніх церковних книг, які дійшли до наших днів, відомо, що храм завжди був осередком українських православних традицій, мав велику пошану в народі.

Спочатку храм мав колористику натуральної деревини (шалювання стін, гонтова покрівля). Храм тризрубний, одноверхий, з рівновисокими зрубами. Головна нава має восьмигранний план, бабинець квадратний, абсида шестигранна. Довша вісь нави розташована перпендикулярно до повздовжньої вісі церкви. Стіни нави через залом переходять у невисокий восьмигранний підбанник із двома вікнами від півночі та півдня, котрий зберігає пропорції самої нави. Підбанник накритий зімкнутим склепінням, у верхній частині якого влаштовано світловий ліхтар з шоломовидним завершенням. Бабинець і вівтар мають пласкі перекриття. Ззовні стіни опоряджені вертикальними дошками з нащільниками. За композиційними ознаками храм належить до рідкісних творів дерев'яного храмобудування Волині. В 1883 р. церква та дзвіниця були покриті жерстю і пофарбовані. Своєрідним прикладом локального формотворення є також двоярусна дзвіниця типу «четверик на четверику», котра первісно виконувала роль надбрамної. Тепер зруб нижнього ярусу обшитий вертикальними дошками з нащільниками. Перехід від нижнього ярусу до верхнього відзначений крутим і високим заломом. Верхній ярус дзвіниці, призначений для дзвонів, із кожної сторони має прорізи арочної форми, тепер зашиті зсередини. Завершується дзвіниця у незвичний спосіб, поєднуючи чотиригранний намет, восьмигранний підбанник та восьмигранне шатро. На поч. ХХІ ст. храм зазнав реновації зовнішнього вигляду з використанням нових опоряджувальних матеріалів, на шкоду його архітектурній автентичності.

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 114.

Калько С. Збудували без жодного цвяха – зіпсували без жодних наслідків. Найстаріший храм Рівного втрачає свою автентичність [Електронний ресурс] / С. Калько // РівнеРетроРитм : [сайт]. – Режим доступу: https://retrorivne.com.ua/zbuduvali-bez-zhodnogo-cvjaha-zipsuvali-bez-zhodnih-naslidkiv-najstarishij-hram-rivnogo-vtrachaie-svoju-avtentichnist/. – Назва з екрана.

Церква Успіння Богородиці [Електронний ресурс] // Управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради : [сайт]. – Режим доступу:  https://culture-rivne.com.ua/monument/czerkva-uspinnya-presvyatoyi-bogorodyczi/. – Назва з екрана.

Церква св. Трійці (1904)

м. Рівне (раніше с. Басів Кут)

Церква св. Трійці (Свято-Троїцька церква) – діючий храм ПЦУ, який споруджений 1904 р., відповідає панівним архітектурним уподобанням кін. ХІХ – поч. ХХ ст.

Історія будівництва церкви давня. Спочатку на тому місці за припущенням істориків стояв храм, але він був зруйнований, чи то від пожеж, чи від військових дій. Жителі тоді ще села Басів Кут вирішили відбудувати святиню. У 1719 р. розпочалося будівництво храму. Це була дерев’яна споруда, зведена за типовим проєктом на кошти парафіян і одного шляхтича, який пожертвував доволі значну суму. Церква діяла довгі роки. В 1834 р. стара Троїцька церква характеризується як дерев'яна, міцна, однак така, що потребує нових підвалин. Через такий загрозливий для храму стан власнику м. Рівного князю Ф. Любомирському було висунуто вимогу протягом трьох років збудувати на цьому місці нову муровану церкву, яка не була виконана.

У 1904 р. почалося будівництво нової кам’яної церкви, яка збереглася донині. Зведення храму завершилося у 1906 р. і на свято Трійці відбулося освячення. Тоді ж поруч посадили дуб, який і досі височить біля храму. Стиль храму загалом відповідає панівним архітектурним уподобанням кін. XIX – поч. ХХ ст. Храм відіграє роль виразної вертикальної домінанти в навколишньому міському середовищі, сформованому переважно малоповерховою садибною забудовою. Об’ємно-розпланувальна композиція дерев’яного храму належить до п’ятизрубного типу з прибудованою з боку головного входу дзвіницею. Центральна нава помітно перевищує інші суміжні зруби, перекрита чотирисхилим дахом і має завершення у вигляді головної цибулястої бані на восьмигранному барабані та чотирьох декоративних маківок по кутах. Двоярусна дзвіниця завершується наметовим верхом із цибулястою маківкою. Дерев’яні стіни з брусу облицьовані ззовні шалівкою з горизонтальних дерев’яних дощок. Основне поле стіни почленоване кутовими пілястрами, горизонтальними гуртами в рівні верху та низу віконних отворів, завершене профільованим карнизом із «сухариками». Північний та південний зруби мають ззовні трикутні фронтони. Вікна мають півциркульне завершення, обрамлені фігурними лиштвами. Наявне колористичне рішення ґрунтується на чотирьох основних кольорах – світло-кремове поле стіни, коричневі членування (пілястри, лиштви та ін.), синя покрівля дахів з металопрофілю та покрівля бань і маківок з імітацією позолоти. До 100-річного ювілею у 2006 р. церкву було відреставровано. Сьогодні це є діючий храм Православної церкви України та є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 117–118.

Свято-Троїцька церква [Електронний ресурс] // Управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради : [сайт]. – Режим доступу: https://culture-rivne.com.ua/monument/svyato-troyiczka-czerkva/. – Назва з екрана.