Фотоколекція

1751 р. Томас Джеффріс (Thomas Jeffreys; 1719–1771) англійський картограф, гравер, «Географ короля Георга III» та  Томас Сальмон (Thomas Salmon) історик. Карта – «Poland Lithuania and Prussia»  (Польща Литва і Пруссія).  Видавництво Лондон. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrain (Україна). Західна Україна – Червона Русь (Red Russia). На карті позначені українські історико-географічні регіони:  Volhyniа (Волинь), Polesiа (Полісся), Podolіа (Поділля). На півночі Україна межує з Росією (Russia).

Джерело: Андрій Байцар. Назви «Волинь» та «Полісся» на європейських картах. XVI-XIX ст.

1750 р. Рігобер Бонн (Rigobert Bonne; 1727-1795) – один з найвидатніших французьких картографів 18 століття. У 1773 р. змінив Жака-Ніколаса Белліна  на посаді Королівського картографа у відділі гідрографії картографічного бюро французького флоту. На цій посаді Бонні створив найбільш детальні і точні карти свого часу. Карта – «ROYAUME DE POLOGNE, ET DUCHE DE LITHUANIE». Київське воєводство на карті - Ukrainе (Україна). На карті позначені українські історико-географічні регіони: Volhyniе (Волинь), Polesiе (Полісся), Podolіе (Поділля).  

Джерело: Андрій Байцар. Назви «Волинь» та «Полісся» на європейських картах. XVI-XIX ст.

1749 р. Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді. Карта «Partie orientale de la Russie Polonoise, où se trouvent la Basse Volhynie et la Basse Podolie» (Східна частина Польської Русі, де розташована Нижня Волинь і Нижнє Поділля)

Джерело: Андрій Байцар. Назви «Волинь» та «Полісся» на європейських картах. XVI-XIX ст.

1720 р. Карта “Poloniae Regnum ut et Magni Ducatus Lithuaniae Accuratiss. Delineatione Reprasentat. Opera et studio Matth. Seutteri, Chalc. August” (Нова докладна карта Польського королівства й Великого князівства Литовського, старанно накреслена працею і стараннями Матеуса Зойтера). Видавець, картограф і редактор Матеус Зойтер. Ця карта є компіляцією карт Ф. де Віта «Regni Poloniœ et Ducatus Lithuaniae...» (Карта Речі Посполитої, князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Прусії, Лівонії та Курляндії; 1670) та Й. Б. Гоманна «Hane Regni Polo- niarvm Magniqve Ducatvs Lithvanice...» (1705).

На карті детально показана територія України від Полтави (Pultawa) до Львова (Lemberg). Центральне Право- і Лівобережжя назване Україною (Ukraпіа). Червона Русь (Russia Rubra) на карті простягається від західних кордонів Польщі на схід, через Дніпро аж до Полтави. Від північної межі Кам’янецького воєводства, через Брацлавщину і Київщину, позначені землі Козаків (COSACKIRA). Написи Ukrainia, Russia Rubra та COSACKIRA позначені на мапі шрифтом великого розміру, що свідчить про увагу автора до цих територій. У межиріччі Дніпра та Інгульця подано написи: Дике поле (Саmрі Deferti alias Dzike Polie) та Чорний Ліс (Czamy Las). Від Великої татарської переправи (Wielka Preprawa Tatarfka), в околицях Кодака, на Дніпрі до Смоленська (Smolensko) проходить Муравський шлях (Morawfki Slak Via quam sequuntur Tartari dum soient intrare in).

1728 р. карта увійшла до видання Матеуса Рота та Йоганна Петера ван Гелена “Atlas novus indicibus instructus...” (Відень). На цьому примірнику було нанесено картографічну сітку. 1731 р. карта була опублікована в атласі “МАТТНАЕО SEUTTER. ATLAS NOVUS...”. Варіант карти 1750 р. Україну (Ukrania) на карті утворює Поділля та Полтавщина. Назва Ukrania частково накладається на назву «Russia Rubra». На північному сході Україна межує з Московією (Moscoviae). На карті відсутні написи – Козаки, Дике Поле.

Матеус Зойтер (George Matthäus Seutter; 1678 —1757), німецький видавець та географ. Матеус Зойтер працював разом з Йоганом-Баптистом Гоманном, перейнявши досвід створив свій власний успішний картографічний бізнес. Разом зі своїм учнем гравером та видавцем Тобіасом Конрадом Лоттером (Tobias Conrad Lotter; 1717-1777) опублікували в 1741 р. «Atlas novus sive tabulae geographicae totius orbis» — колекція планів міст. Мапи М. Зойтера є найкращими зразками «золотого століття» німецької картографії. Видавництво М. Зойтера успадковував (1756) Тобіас Конрад Лоттер, який одружився з дочкою картографа. Після смерті Зойтера (1757) Лоттер разом з найближчим родичем видавця успадкував його підприємство та незабаром отримав повний контроль над ним. На старих картах Зойтера з'явилося ім'я Лоттера. Він перевидав в другій половині XVIII ст. багато карт Зойтера, замінивши ім'я першого видавця на своє. Лоттер видавав атласи й різноманітні листові мапи. Після смерті його справу продовжив син Маттіас Альбрехт Лоттер (1741-1810), який відновив та видав велику частину батькових мап.

Джерело:

Андрій Байцар. Назви «Україна», "Козаки", "Дике Поле" та "Червона Русь" на карті Польщі Матеуса Зойтера. 1720 р.

1613 р. Карта Радзивіла (Карта Великого князівства Литовського) займає важливе місце в українській історичній картографії та одночасно є перше картографічне джерело у XVII ст., де використана назва «Україна».  У Центральному Подніпров’ї між Ржищевом та Каневом (трохи нижче Києва) позначена латиною Volynia Vlteririor quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur (Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом).

Карта видавалася протягом 1613-1643 рр. Назва: "Magni Dvcatvs Lithvaniae, Caeterarumque Regionum Illi Adiacentium Exacta Descriptio Illss mi. ac Excellss mi. Principis et Dni. D.Nicolai Christophori Radziwil D.G.Olijcæ ac in Nieswies Ducis, S. Rom. Imperrii Principis in Szylowiec ac Mir Comitis et S.Sepulehri Hierosolimitani Militis etc. opera.cura et impensis facta ac in lucem editaа. - Amsterodami: excudebat Guilhelmus Janssonius, 1613." ("Князівство Литовське з багатьма краями, що до нього належать, останньо описане. Найсвітлішому і найвищому володареві і панові п. Миколі-Кшиштофу Радзивіллу, Божою Матір’ю князеві на Олиці й Несвіжі, князеві Священної Римської імперії, графові на Шилівці й Мірі, лицареві Св. Гробу у Єрусалимі та ін., чиїм старанням і коштом ця праця вийшла у світ 1613 p., Амстердам").

Укладачем, художником і гравером карти є польський картограф Томаш Маковський (1575 – близько 1620). В її розробці приймали участь: картограф Матвій (Мацей) Струбич (близько 1520–1578), український князь Костянтин Василь Острозький (1526–1608), церковний та суспільно-політичний діяч Речі Посполитої Йосиф Верещинський (близько 1530–1598), діяч католицької церкви, матеметик Якуб Босґрейв (близько 1548–1623), литовські монахи-єзуїти. За версією Я. Дашкевича, до створення карти Великого князівства Литовського, можливо, були залучені українські вчені Острозької школи.

В тій частині карти, що охоплює українські землі, позначені: Полісся (Polesia), Західна Волинь (Wolynia citerior), Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом (Volynia ulteririor, quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur), Підляшшя (Podlachia), Червона Русь (Rufsia rubra), Покуття (Роkutiœ Pars), Поділля (Podolia), частина Ciверськоґо князівства (Severiensis Pars).

На карті напис: «Підлисся (Podlesia), інші називають Полісся (Polesia), місцеві жителі називають Полісся (Polesio), є частиною Литви, і межує з Волинню, лісиста і болотиста, від того і назва отримала. Мед та риба в такому достатку, що всі сусідні краї вживають рибу звідси. Сушать на повітрі і виставляють на продаж».

Джерело: 

Андрій Байцар. Назви «Волинь» та «Полісся» на європейських картах. XVI-XIX ст.

У 1540 р., німецький вчений, автор «Космографії» («Cosmographia», Базель, 1544), Себастьян Мюнстер (Нова карта Польщі та Угорщини). У виданнях 1545 і 1552 рр. заголовок в назві карти має позначення «XX», в інших виданнях – «XV». Формат мапи 14 x 10 дюймів. Мапа регулярно перевидається до 1628 р. (близько 40 видань).

Мапа цікава тим, що на ній чи не вперше присутні регіональні назви українських земель: Volhinia (Волинь), Rvssia (Русь) зі Львовом (Leopol), Podolіa (Поділля), Pokutze (Покуття), Codimia (Кодимія), Bessarabia (Бессарабія),  Tartaria minor (Мала Татарія), Tartaria Przecopen[sis] (Перекопська Татарія) (останні дві території належать до Північного Причорномор’я і Кримського півострова). Показано сусідів українських історико-культурних регіонів – Молдавію (Mvldavia),  Трансільваніїю (Transilvania), Волощинину (Valachia)  та ін.

На карті  позначено  міста Великої Волині: Lucko (Луцьк), Ostrog (Острог), Zaslau (Ізяслав), а також  - підписи річкових артерій Стиру та Горині.

 На карті 1570 р. серед українських етнічних земель позначені Волинь (Volhyniа) і волинські міста:  Luczko (Луцьк),  Wlodimir (Володимир-Волинський), Dubecz (Дубно), Krzemenec (Кременець), Clewan (Клевань),  Ostrog (Острог), Zaslau  (Ізяслав),  Buremla  (Боремель), Czardorisko  (Чорторийськ) та ін.

Джерело: 

Андрій Байцар. Назви «Волинь» та «Полісся» на європейських картах. XVI-XIX ст.

1570 р. Андрій Поґрабка (Andreas Pograbius, Andrzej Pograbski, Andrea Pograbio), чеський картограф, у Венеції, публікує карту «Partis Sarmatiae Europae, quae Sigismundo Augusto regi Poloniae potentissimo subiacet nova descriptio» (Частини Європейської Сарматії…).

Формат карти 47.3 x 69 см. З українських земель виділено «Русь, відома як Роксоланія» (Rvssia, А Ptol Roxolania), Волинь (Volhinia), Поділля (Podolіa)  та Кодимію (Codimia). Позначено багато міст, серед них і Львів (Leopolis). В Причорномор’ї, біля Дніпровського лиману (на Лівобережжі) напис – SCYTHIAE PARS (СКІФІЯ). Від витоків Дністра і далі на південний схід частину Карпат позначено як Russis Biesсid (Руський Бескид).
На карті позначені волинські міста: Луцьк, Рівне, Дубно, Ізяслав, Кременець та ін.

Джерело: 

Андрій Байцар. Назви «Волинь» та «Полісся» на європейських картах. XVI-XIX ст.

Карта Волынской губернии, 1913 год // Географическое описание Российской Империи по губерниям и областям с географическими картами / [ред. А. Е. Рябченко]. – [Санкт-Петербург: тип. "Бережливость", 1913]. – С. 136-137.

Анотація: Видання вийшло у світ з ініціативи журналіста Олександра Юхимовича Рябченка коштом великого князя Михайла Олександровича з метою поширення відомостей про Росію серед населення Російської імперії. Атлас містить короткий опис ста областей та губерній імперії з географічними картами. Видання складено таким чином, що, вивчаючи якусь губернію по карті та опису, читач міг скласти точне уявлення про займаний конкретною територією простір, її адміністративний поділ, клімат, природні багатства, населення та його промисли, шляхи сполучення, про стан торгівлі та фабрично-заводської промисловості та багато іншого.

Джерела:

Wikimedia Commons  

Географическое описание Российской Империи по губерниям и областям с географическими картами / Рябченко А.Е., Руднев Д.М.  – Санкт-Петербург: тип. "Бережливость", 1913. – 286 c. : карты.

Пядишев В. П. Географічний атлас Російської імперії, Царства Польського і Великого Князівства Фінлянського, розташований по губерніях двома мовами з позначенням міст, містечок, селищ, сіл і всіх примітних місць, поштових і великих проїжджих доріг, станцій і відстані між ними та іншими селищами в верстах і милях на 70 аркушах з Генеральною картою і Таблицею відстані

Пядышев В. П. Географический атлас Российской империи, Царства Польского и Великого Княжества Финлянского, расположенный по губерниям на двух языках с означением в онных городах, местечек, сель, деревень и всех примичательнийших мест, почтовых и больших проезжих дорог, станций и расстояния между оными, и прочими селениями в верстах и милях на 70 листах с Генеральною картою и Таблицей расстояния верст по почтовым дорогам между знатнийшими городами.Сочинен по новейшим и достоверным сведениям, в пользу обучающихся Российской Географии и для составления дорожников путешественникам,служащих Военно-топографического дела, Его Императорского Величества по квартирмейстерской части подполковником Пядышевым

Джерело: Wikimedia Commons

Волинське намісництво. 1796 рік // Атлас Російскої Імперії 1796 року. Карта Волинського намісництва розділена на 13 повітів (карта 45). Друкарня Ситіна, Санкт-Петербург

Map of Volhynian Namestnichestvo 1796 (small atlas) // Atlas of the Russian Empire, : Consist of 52 maps, : Published in St. Petersburg (1796). Digital copy made by Russian State Library (http://www.rsl.ru/en) (http://www.rsl.ru/en)

Карта Волынского наместничества (карта 45) // Атлас Российской империи, : Состоящий из 52 карт, (Малоформатный атлас Российской империи) : Изданный во граде св. Петра в лето 1796 е, а царствования Екатерины II XXXV е. Цифровая копия сделана Российской государственной библиотекой (http://www.rsl.ru)

Джерело: Wikimedia Commons