Фотоколекція

1570 р. Андрій Поґрабка (Andreas Pograbius, Andrzej Pograbski, Andrea Pograbio), чеський картограф, у Венеції, публікує карту «Partis Sarmatiae Europae, quae Sigismundo Augusto regi Poloniae potentissimo subiacet nova descriptio» (Частини Європейської Сарматії…).

Формат карти 47.3 x 69 см. З українських земель виділено «Русь, відома як Роксоланія» (Rvssia, А Ptol Roxolania), Волинь (Volhinia), Поділля (Podolіa)  та Кодимію (Codimia). Позначено багато міст, серед них і Львів (Leopolis). В Причорномор’ї, біля Дніпровського лиману (на Лівобережжі) напис – SCYTHIAE PARS (СКІФІЯ). Від витоків Дністра і далі на південний схід частину Карпат позначено як Russis Biesсid (Руський Бескид).
На карті позначені волинські міста: Луцьк, Рівне, Дубно, Ізяслав, Кременець та ін.

Джерело: 

Андрій Байцар. Назви «Волинь» та «Полісся» на європейських картах. XVI-XIX ст.

Карта Волынской губернии, 1913 год // Географическое описание Российской Империи по губерниям и областям с географическими картами / [ред. А. Е. Рябченко]. – [Санкт-Петербург: тип. "Бережливость", 1913]. – С. 136-137.

Анотація: Видання вийшло у світ з ініціативи журналіста Олександра Юхимовича Рябченка коштом великого князя Михайла Олександровича з метою поширення відомостей про Росію серед населення Російської імперії. Атлас містить короткий опис ста областей та губерній імперії з географічними картами. Видання складено таким чином, що, вивчаючи якусь губернію по карті та опису, читач міг скласти точне уявлення про займаний конкретною територією простір, її адміністративний поділ, клімат, природні багатства, населення та його промисли, шляхи сполучення, про стан торгівлі та фабрично-заводської промисловості та багато іншого.

Джерела:

Wikimedia Commons  

Географическое описание Российской Империи по губерниям и областям с географическими картами / Рябченко А.Е., Руднев Д.М.  – Санкт-Петербург: тип. "Бережливость", 1913. – 286 c. : карты.

Пядишев В. П. Географічний атлас Російської імперії, Царства Польського і Великого Князівства Фінлянського, розташований по губерніях двома мовами з позначенням міст, містечок, селищ, сіл і всіх примітних місць, поштових і великих проїжджих доріг, станцій і відстані між ними та іншими селищами в верстах і милях на 70 аркушах з Генеральною картою і Таблицею відстані

Пядышев В. П. Географический атлас Российской империи, Царства Польского и Великого Княжества Финлянского, расположенный по губерниям на двух языках с означением в онных городах, местечек, сель, деревень и всех примичательнийших мест, почтовых и больших проезжих дорог, станций и расстояния между оными, и прочими селениями в верстах и милях на 70 листах с Генеральною картою и Таблицей расстояния верст по почтовым дорогам между знатнийшими городами.Сочинен по новейшим и достоверным сведениям, в пользу обучающихся Российской Географии и для составления дорожников путешественникам,служащих Военно-топографического дела, Его Императорского Величества по квартирмейстерской части подполковником Пядышевым

Джерело: Wikimedia Commons

Волинське намісництво. 1796 рік // Атлас Російскої Імперії 1796 року. Карта Волинського намісництва розділена на 13 повітів (карта 45). Друкарня Ситіна, Санкт-Петербург

Map of Volhynian Namestnichestvo 1796 (small atlas) // Atlas of the Russian Empire, : Consist of 52 maps, : Published in St. Petersburg (1796). Digital copy made by Russian State Library (http://www.rsl.ru/en) (http://www.rsl.ru/en)

Карта Волынского наместничества (карта 45) // Атлас Российской империи, : Состоящий из 52 карт, (Малоформатный атлас Российской империи) : Изданный во граде св. Петра в лето 1796 е, а царствования Екатерины II XXXV е. Цифровая копия сделана Российской государственной библиотекой (http://www.rsl.ru)

Джерело: Wikimedia Commons  

Ілюстрація з енциклопедичного словника Брокгауза та Ефрона (1890-1907). Мапа Волинської губернії

Иллюстрация из энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона (1890—1907). Карта Волынской губернии.

Illustration from Brockhaus and Efron Encyclopedic Dictionary (1890—1907)

Джерело: Wikimedia Commons 

Набор географических карточек Российской Империи (1856)

Карточки из набора географических карточек Российской Империи // Из коллекции Отдела Картографии РНБ. Санкт-Петербург. Cувенирный набор из восьмидесяти двух иллюстрированных карточек - одна на каждую область Российской Империи. На лицевой стороне каждой карточки размещена информация о населённых пунктах, географии, промышленности. На оборотной стороне — герб, карта, климат, природные ресурсы и население.

№30. Лицьова сторона. Волинська губернія / Лицевая сторона. Волынская губерния 

№30. Зворотній бік. Волинська губернія / Обратная сторона. Волынская губерния 

Джерело: Wikimedia Commons

Римо-католицький костел Святих Апостолів Петра і Павла / Rzym.-kat. Kościół Garnizonowy św. Piotra i Pawła w Równem

В найбільшому місті Волинського воєводства – Рівному після 1921 року продовжилась розбудова військового містечка. Збільшення чисельності військового контингенту стало приводом для спорудження тут гарнізонного костелу. Восени 1930 року розпочалося будівництво і за неповних два роки було завершено. Кошти на будівництво храму зібрали стараннями Міністерства військових справ, офіцерами та солдатами 21 Полку Надвіслянських уланів, князя Я. Радзівіла та сенатора Скосовського.
Костел – зразок витонченої рафінованої архітектури польського модернізму початку 1930-х років. Загальна композиція задумана автором проекту архітектором Вітольдом Чеготтом як динамічна система, що розвивається зі сходу на захід, вздовж головної вулиці міста, її кульмінаційним пунктом є масивна вежа-дзвіниця. Світла гладка штукатурка надає формам костьолу вишуканої елегантності. Віконні отвори (від широких квадратних в напівкруглій стіні абсиди до високих вузьких у головній наві, а також щілиноподібних у верхній частині дзвіниці) підкреслюють локальний ритм висоти будівлі.
8 грудня 1932 року костел був освячений та його віддали в користування війську.
З приходом у 1939 р. радянської влади святиню зачинили, а згодом почали використовувати як стайню для коней, кінотеатр. Пізніше, розділивши приміщення храму на 2 поверхи, на першому розмістили спортивний зал військової частини, а на другому – управлінські приміщення. Знизу також містилися кілька майстерень та меблевий магазин.
У 1991 році храм та прилеглі території повернули Римо-католицькій парафії Святих Петра і Павла. Завдяки старанням настоятеля храму ксьондза-декана Владислава Чайки, праці багатьох парафіян, цю святиню відремонтували. Кожного, хто заходить до костелу, зустрічає фігура Христа, яка розташована над вівтарем. Над ним – вітраж із символічним зображенням св.Трійці. Вівтар і підлога центрального нефу викладені плиткою з натурального каменю. Дарохранильниця і посудина для священної води виконані у досить сучасному стилі. Стіна , де знаходиться вхід до храму, майже повністю закрита трьома величезними живописними полотнами – копіями «Звернення св. Павла», «Розп’яття св. Петра» М. Караваджо, «Зняття Ісуса з Хреста» Ель-Греко. В правому нефі костелу поставлено врятовану скульптуру із колишнього рівненського костелу. Лівий присвячено св. Діві Марії Фатимській. Поряд з відродженим костелом споруджено Хресну дорогу Ісуса та триповерховий Дом Парафіяльний. Біля костелу на площі святого Розарію встановлено фігуру Фатімської Божої Матері. Обабіч неї розміщені таблички із молитвами. Тут же встановлено «Стіну пам’яті», що вшановує пам’ять жертв трагічних подій ХХ століття. При кожній дошці – урна із землею. Перша дошка з іконою Матері Божої Почаївської, присвячена жертвам Чорнобильської катастрофи. Наступна – жертвам Другої світової війни і польським офіцерам, вбитим НКВС у Катині, Харкові, Мєдному, в’язням, розстріляним гестапо у Рівному та всім мученикам Волині й Полісся. Особливою є дошка, присвячена сьогоднішнім жертвам людського егоїзму - дітям, що вбиті абортами. На іконі Мати Божа тримає тіло мертвого малюка. В урні немає землі. Тільки напис «Вони не мають могили».
Храм був освячений 26 жовтня 1991 року єпископом Рафаїлом Керницьким.

Ілюстрація: Rzym.-kat. Kościół Garnizonowy św. Piotra i Pawła w Równem. Листівка 1930-х р.

Розташування: вулиця Соборна, 213, Рівне, Рівненська область, Україна 

(Перехрестя вулиць Дубенська - Соборна)

Церкву було закладено 1848 року й невдовзі збудовано на гроші генеральші Єкатерини Красовської, на могилі її чоловіка генерала Степана Красовського на честь святого первомученика архідиякона Стефана. Раніше на цьому місці була каплиця.
Освячена церква 23 лютого 1850 року.
Будівля дерев’яна, разом з такою ж дзвіницею, крита бляхою. Як зазначає Віктор Завада: «Пам’ятка відповідає найсуворішим художньо-стильовим вимогам класицизму, починаючи від хрещатої схеми плану і чіткої пропорціональної будови всіх без винятку елементів і кінчаючи півциркульною формою віконних отворів, трикутними фронтонами і характерною пластикою чотирисхилої каркасної бані над навою».
Церква знаходиться на одному з найстаріших в Рівному цвінтарі «Грабник», яке вважається історичною пам’яткою. Перші поховання на ньому відносяться до 20-х років XIX століття. Кладовище біля Стефанівської церкви стало останнім притулком для людей різних поколінь, національностей, віросповідань. Тут поховані : рівненські лікарі Микола Прохоров, Олександр Виноградов, директор Рівненського реального училища Cергій Соколов, вчителі Юліага Захаржевський, Віра Канторовська, Іван Куліш, Костянтин Квашенко, батько та сестра відомого письменника Володимира Короленка та інші.
Вхід на територію кладовища перекривали ковані ворота – витвор ковальського мистецтва кінця XVIII – початку XIX століття, які були перенесені до Свято-Покровського собору.

Розташування: вулиця Соборна 6 а, Рівне, Рівненська область, Україна

(кладовище «Грабник», поблизу Свято-Покровського кафедрального собору)

Фото С. Клименка, 2013 р.

Свято-Воскресенський кафедральний собор / Orthodox Cathedral of the Holy Resurrection / Katedra Sw. Zmartwychwstania

Соборна церква (дерев’яна) у Рівному була побудована в 1731 році в районі теперішнього міського продовольчого ринку. Проіснувала вона 150 років і згоріла в пожежі 1881 року.

Проектом нового собору займався архітектор Дейнека. Закладання споруди та освячення місця вівтаря та престолу нової церкви Свято-Воскресенського соборного храму відбулось 30 серпня (за ст. ст.) 1890 року. Храм будувався з благословення імператора Олександра III. Основною метою перебування царя на Волині були великі військові маневри. Він заклав перший камінь у фундамент майбутнього храму. Збереглися свідчення, що закладання собору супроводжувалося хресним ходом, участь у якому взяли близько 100 священників.

Воскресенський собор – хрестовокупольний, чотиристовпний, триапсидний з позакомарним покриттям. Споруда збудована з цегли, з великою кількістю рустів та декору на фасадах. Собор складної об’ємної композиції завершений п’ятьма верхами. Верхи складаються з шоломовидної форми куполів та вершень у вигляді маківок, які спираються на гранчасті в плані барабани. Над об’ємом притвору розташована дзвіниця, яка являє собою ажурну цегляну надбудову арочної форми з завершенням у вигляді маківки. З правої сторони від головного входу влаштовані закриті сходи до підземного храму. Вхід до підземного храму влаштований і в вівтарній частині храму. Входи в собор розташовані з західного, північного та південного боків. Це багато декоровані перспективні портали. До входів ведуть широкі парадні сходи, викладені з каменю-пісковика.

Інтер’єр вражав своєю красою. Завдяки графу Ігнатьєву, для собору в м. Москві були закуплені бронзові позолочені вироби, Євангеліє. Іконостасна робота була зроблена у майстерні Олександра Івановича Мурашка, в Києві. Триярусний головний іконостас, позолочений, Всі місцеві ікони зображені на золотому фоні з карбуванням, скопійовані з ікон кращих художників. Погост навколо храму площею 400 квадратних метрів забрукований каменем.

20 жовтня (8 жовтня за ст. ст.) 1895 року відбулось освячення новозбудованого православного собору.

У 1932-1933 роках на пожертви вдови генерала Конопка біля собору з боку головної вулиці була побудована велична дзвінниця з головним арочним входом на церковне подвір’я.

За радянських часів, згідно з планом реконструкції центру міста, передбачалося знесення храму. У лютому 1962 року влада закриває собор та зносить дзвіницю разом із капличкою та огорожею соборного подвір’я. У приміщенні собору відкрили музей космонавтики та наукового атеїзму.

У 1988 році, в період святкування тисячоліття Хрещення Русі, храм повернули православній громаді міста. Були відновлені та реставровані розписи на стінах, споруджено новий іконостас.

2003 року до 720-річчя Рівного біля собору відновили колону Божої Матері.

Ілюстрація: Листівка з видом Свято-Воскресенського собору поч. ХХ ст.

Розташування: вулиця Соборна 39, Рівне, Рівненська область, Україна

Typus generalis Ukrainæ sive Palatinatuum Podoliæ, Kioviensis et Braczlaviensis terras nova delineatione exhibens//Atlantis Cosmographici Variorum Autorum a Machnizkiis collecti Tomus VI. - 1737

Description/опис:

Перевидання «Спеціальної карти України» Боплана 1680 р. Крім географічних назв, вона містить посилання на відомі битви. Автор також вказує три Великі татарські переправи через Дніпро [Wielka Przeprawa Tatarska].

Mdz. kolor., 42 x 53,8 cm, skala ok. 1:1 900 000. Mapę ogranicza ramka stopniowa oznaczona co 15' i opisana co 1° (długość geograficzna) oraz oznaczona co 15' i opisana co 30' (szerokość geograficzna). W lewym górnym rogu zdobiony kartusz tytułowy. U góry po prawej sześć podziałek liniowych. Po ich lewej stronie łaciński napis wskazujący na powstanie kozackie w 1649. W lewym dolnym rogu kartusz z legendą. U dołu nota: Ex officina Janssonio-Waesbergiana, et Mosis Pitt.

Publisher/Видавець: Joannes Janssonius van Waesbergen,  Moses Pitt

Location of original object: BUWr Oddział Zbiorów Kartograficznych

Source/Джерело:  Digital Library of University of Wroclaw , is created by Wroclaw University Library