Фотоколекція

Корецький замок (1550)

м. Корець, Рівненська область

Корецький замок – невеликі фрагменти фортифікаційних споруд XV–XVIII ст. Визначна пам’ятка архітектури України.

Перша літописна згадка про тутешнє поселення під назвою Корчеськ зроблена у 1150 році. 1380 році територія сучасного Корця була передана великим князем литовським Ягайлом князеві Федору Острозькому. У 1386 році за наказом Острозького був збудований перший замок (дерев’яний). Замок був побудований на гранітній скелі на пагорбі над яром річки Корчик, де у минулому було розташоване давньоруське городище XІІ ст. З трьох сторін замок був оточений глибоким ровом, який надійно захищав фортецю від нападу, а із заходу він був ще надійно прикритий річкою. До замку князів Острозьких можна було дістатися лише через міст. Від початку XV століття поселення переходить у володіння роду князів Корецьких. Після чергового нападу татар, дерев’яний замок згорів. У 1550 р. за розпорядженням князя Богуша Корецького на місці попереднього дерев’яного укріплення (XІV ст.) був збудований мурований замок й добудував нові укріплення, які неодноразово рятували місцевих жителів від набігів татар. У 1651 році помер останній представник роду Корецьких, замок з навколишніми маєтками перейшов до рук їхніх родичів, роду Лещинських. У кінці ХVIII століття маєтком заволоділи Чарторийські, які відтоді стали називатися Корецькими Чарторийськими. Протягом XVIII століття Корецький замок зазнавав ушкоджень через пожежі й був перебудований на зразок палацу. У 1780 році, його перебудував князь Юзеф Клеменс Чарторийський, який, до речі, створив першу в Україні мануфактуру з виробництва порцеляни в Корці.

Резиденція палацу збудована в стилі бароко. В будівництві були використані залишки мурів замку. На верхньому поверсі вежі замість грізних бійниць з’явилися куранти. Перекидний міст замінили арковим віадуком, більш відповідним для урочистих прийомів і гостей у розкішних каретах. Також цікаво, що попри обмежений простір на замковій горі, Юзеф Чарторийський посадив ряди з рідкісних для Волині дерев – модрини, смереки, ялини тощо. Вони утворили справжній парк. Півстоліття Корецький замок слугував резиденцією шляхетського роду Чарторийських: тут влаштовували світські бали, вели політичні перемовини, траплялися і любовні романи. 1832 року в Корецькому замку спалахнула пожежа, яка повністю його знищила зсередини, залишилися лише зовнішні стіни. З того часу руїни замку більше не відновлювалися. Тут не проводилося жодної суттєвої реконструкції. Лише у 1920-х роках власник руїн Корецької фортеці Бнінський намагався провести ремонт, але через деякий час роботи були припинені.

На сьогодні, найкраще збереглися лише деякі елементи споруди – триярусна барокова надбрамна вежа, яка в занедбаному стані, також східний і північний мури. Ще зберігся мурований міст, що веде до замку. Цей віадук у 2005 році вдалося відремонтувати, що став візитівкою міста. Також частково збереглося підземелля, які здавна були частиною кожної фортеці. Руїни Корецького замку є однією з найважливіших історико-архітекурних споруд міста і належить до пам'яток архітектури національного значення.

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Замки, фортеці, палаци України / авт.-уклад. Ю. С. Воронцова, О. М. Бєліков. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 189 c. : фот. – (70 чудес)

Замок Корецьких-Острозьких: карта, фото, опис [Електронний ресурс] // Дримба : [сайт]. – Режим доступу: https://drymba.com/uk/1033623-zamok-koretskykh-ostrozkykh-korets. – Назва з екрана.

Мунін Г. Б. Визначні пам'ятки Західної України / Г. Б. Мунін ; пер. на англ. Д. В. Кушніра. – Київ : Книга, 2008. – 176 с.

Століттями рятував від татар, та зруйнувала його недбалість: історія й легенди Корецького замку [Електронний ресурс] // Еспресо.Захід : [сайт]. – Режим доступу: https://zahid.espreso.tv/podorozhi-stolittyami-ryatuvav-vid-tatar-ta-zruynuvala-yogo-nedbalist-istoriya-y-legendi-zanedbanogo-koretskogo-zamku. – Назва з екрана.

Всеволод та Лідія Куліші з друзями на фоні замку Любомирських. Праворуч видно костел Св. Антонія

ПЕРІОД:
1923–1927 рр.

МІСЦЕ ЗЙОМКИ:
вул. Замкова, 34, Рівне

НА ФОТО (ЗЛІВА НАПРАВО):
(в білому) Всеволод Іванович Куліш, Лідія Іванівна Майгур (Куліш)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ:
Оригінал зберігається в архіві родини Тетяни Лукашевич

Джерело: Проєкт «Рівне та рівняни у фотографіях. Цифрова пам’ять Рівного»

Церква святого Георгія (1755)

с. Грабів, Рівненський район Рівненська область

Церква святого Георгія – чинна дерев’яна церква, пам’ятка архітектури національного значення у селі Грабів на Рівненщині.

Побудована на кошти парафіян. За переказами поряд з храмом знаходився кам’яний хрест, який позначав місце розташування старішого храму. Нині це дерев’яна тризрубна, триверха церква. В 1869 р. до західного рубу по повздовжній осі була прибудована трияруна дзвіниця з високим наметовим верхом у псевдо-російському стилі. В 1870 р. відремонтована пофарбована ззовні, в 1884 р. — всередині. В 1885 р. Л. Рафальский зауважив нову дзвіницю, прибудовану до головного входу, однак поряд ще стояла напівзруйнована стара. До вівтарної шестигранної настини з обох боків прибудовані невеликі приміщення ризниці і паламарні. Головний середній об’єм завершується восьмигранним барабаном з двома невеликими віконцями та восьмигранним куполом із «сліпим» ліхтарем та декоративною маківкою. Зруби вівтаря та бабинця завершуються невисокими четвериками з чотирисхилими пірамідальними дахами. Характерний приклад волинської школи церковного зодчества Волині XVIII ст. з добудовою дзвіниці в ХІХ ст. В 2010-і роки зовнішній вигляд церкви істотно деформований внаслідок ремонтних робіт з використанням новітніх опоряджувальних матеріалів, не властивих дерев’яному зодчеству.

Джерела:

Текст та ілюстрація:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 125–126.

Див. також:

Грабів [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/hrabiv.html. – Назва з екрана.

Георгіївська церква [Електронний ресурс] // Українська церковна архітектура : [сайт]. – Режим доступу: https://parafia.org.ua/UCA/usi/volynska/rivnenska-oblast/row6/heorhijivska-tserkva-7/. – Назва з екрана.

Церква святої Трійці (1905)

с. Теслугів, Дубенський район Рівненська область

Церква святої Трійці – чинний храм, що стоїть недалеко від головної дороги в центральній частині села Теслугів Дубенського району Рівненської області.

Храм знаходиться в центральній частині села, при головній вулиці та відіграє роль потужної висотної домінанти поселення. Попередня сільська церква була збудована поблизу р. Пляшівки в 1873 р. коштом парафіян і місцевого священика Лукіяна Матусевича й висвячена на честь Дмитрія Солунського; дерев’яна, однобанева, на кам’яному фундаменті, крита залізом, з такою ж дзвіницею. Про нинішню Троїцьку церкву повідомляє М. Переверзєв: побудована в 1905 р., простора, прикрашена бідно. Рік будівництва храму також вказаний на пам’ятній дошці перед входом у будівлю. Нині це один з найбільших дерев’яних храмів Рівненщини.

Тризрубний, одноверхий, помітно видовжений по осі схід-захід, із додатковим зрубом прибудованої дзвіниці. Центральна нава за розмірами значно перевищує прилеглі зруби бабинця і вівтаря, ззовні по висоті поділена на два яруси. Зруб нави завершений великою цибулястою банею на восьмериковому світловому барабані, на діагональних осях доповнена декоративними маківками на «сліпих» ліхтариках. Нава має додаткові бічні входи, влаштовані у вигляді відкритих ганків, на зразок російських православних храмів. Із півночі та півдня до вівтарної частини примикають приміщення ризниці та паламарні. Триярусна дзвіниця «восьмерик на четверику» завершена стрімким наметом. Зрубна конструкція храму захищена шалюванням з дерев’яних дощок. Ззовні церква оздоблена дрібним накладним декором у розповсюдженому на той час неоросійському стилі. На момент обстеження (2016 р.) стіни церкви були пофарбовані у голубий колір, дрібна пластика на фасаді виділена білим і синім кольорами; покрівля влаштована з металопрофілю сірого кольору; верх дзвіниці та маківки храму покриті анодованим металом з імітацією позолоти; стіни верхнього ярусу дзвіниці покриті листовим металом синього кольору. В цілому застосування новітніх будматеріалів негативно вплинуло на первісний образ храму.

Джерела:

Текст та ілюстрація:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 113.

Теслугів [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/teslugiv.html. – Назва з екрана.

Церква святого архангела Михаїла (1650)

с. Пляшева, Дубенський район Рівненська область

Церква святого архангела Михаїла (Михайлівська церква) – найстаріший дерев’яний храм на території Рівненщини, входить до Національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви».

Долю храму можна поділити на два періоди. Перший пов’язаний безпосередньо з подіями під Берестечком 1651 року. Саме тут гетьман Богдан Хмельницький провів молебень перед битвою і отримав меч, освячений в Єрусалимі в храмі Гробу Господнього. Другий – із заповідником «Козацькі могили», куди церкву перенесли із сусіднього села Острів. 

Первісно церква була побудована в с. Острів й перенесена на територію меморіалу в 1912 р. з ініціативи предстоятеля Почаївської лаври архімандрита Віталія. Як повідомляється в історичних джерелах, за це мешканці села отримали 300 рублів, однак згодом пожалкували про таку «оборудку». Відповідно до зафіксованої дати будівництва церква може вважатися найстарішим дерев’яним храмом на території Рівненської області.

Тризрубна, триверха святиня з рівновисокими зрубами. Зруби нави та бабинця наближені до форми квадрату, вівтарна частина має п’ятистінну форму. Над центральним зрубом влаштований восьмигранний рівнобічний підбанник, що завершується грушовидною банею з невеликим «сліпим» ліхтарем нагорі. Конструктивний перехід від четверика до восьмерика забезпечується пласкими трикутними вітрилами. Існує інформація, що коли церква знаходилася ще в с. Острів вона не мала опасання і первісно була обшита традиційною вертикальною дощатою шалівкою. Після перенесення церкви з Острова на нове місце зовнішні стіни були обшиті горизонтальною шалівкою, яку в 1987 р. замінили на гонт відповідно до проекту, розробленого інститутом «Укрзахідпроектреставрація». Над бабинцем та вівтарною частиною влаштовані дві декоративні бані восьмигранної грушовидної форми без підбанників, що є доволі рідкісним прикладом у волинській храмобудівній практиці. До північної стіни абсиди прибудована ризниця, а до головного входу – прямокутний притвор. Церква оточена з трьох сторін опасанням на кронштейнах (раніше – на стовпчиках). На другому ярусі бабинця влаштовані хори, що поєднуються з навою прямокутним прорізом. У процесі благоустрою меморіального комплексу Михайлівська церква була поєднана з новим Георгіївським храмом-пам’ятником підземним переходом довжиною близько 70 метрів.

Джерела:

Текст та ілюстрація:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 111–112.

Пляшева (музей-меморіал) [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/pliasheva.html. – Назва з екрана.

Церква св. Архистратига Михаїла [Електронний ресурс] // Українська церковна архітектура : [сайт]. – Режим доступу: https://parafia.org.ua/UCA/derevyani/volynska/rivnenska-oblast/row5/tserkva-chuda-sv-arhystratyha-myhajila-v-honah/. – Назва з екрана.

Церква святої Трійці та дзвіниця (1759)

смт Степань, Сарненський район Рівненська область

Церква святої Трійці – чинна церква в смт Степань, пам'ятка архітектури національного значення.

Наявні датування її спорудження відрізняються: 1770 р. (М. Теодорович), 1759 р. (К. Переверзєв). Церква розташована в історичній частині містечка, дещо південніше старого замку. Існує інформація, що храм існував на цьому місці вже в 1688 р. Побудована на кошти парафіян. Має нетипову для Волині центричну, триверху, п’ятизрубну об’ємно-просторову композицію. До основного найвищого центрального зрубу на плані квадрату добудовано чотири рівно-високих об’єми: прямокутний в плані бабинець, а також п’ятигранна абсида та два п’ятигранних бічних компартименти. Повздовжня вісь церкви «бабинець – нава – абсида» акцентована нагорі трьома купольними банями –великою центральною з бароковим абрисом та світловим ліхтарем, та двома банями суто декоративними. Бічні зруби накриті п’ятисхилими дахами. По зовнішньому периметру будівля оточена невисоким опасанням на стовпчиках для захисту від опадів нижніх частин стін та дерев’яного фундаменту у вигляді так званих «стільців». Внутрішній простір центрального зрубу поєднується з бічними зрубами завдяки високим аркам-вирізам в суміжних стінах. Колористична гама на час останнього обстеження (2016 р.) біло-синьо-сіро-жовта.

На захід від церковної будівлі знаходиться дзвіниця по типу «четверик на четверику», з однаковими горизонтальними вимірами, розділені по висоті невеликим декоративним карнизом. Вхід до дзвіниці й розміщені на верхньому ярусі отвори мають нетрадиційний абрис, що нагадує біфоріум. Завершення дзвіниці виконано у вигляді комбінації восьмигранного намету, доповненого з чотирьох боків трикутними фронтонами.

Джерела:

Текст та ілюстрація:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 145.

Степань [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/stepan.html. – Назва з екрана.

Троїцька церква [Електронний ресурс] // Українська церковна архітектура : [сайт]. – Режим доступу: https://parafia.org.ua/UCA/church/trojitska-tserkva-15/. – Назва з екрана.

Церква Покрови Богородиці (1923)

с. Бронники, Рівненський район Рівненська область

Церква Покрови Богородиці – дерев’яна церква, яка стоїть у північно-східній частині села Бронники, є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Побудована за проектом визначного українського архітектора С. Тимошенка. Запроектована як взірцева для проектування і будівництва православних храмів на території Волині у міжвоєнний період. Зведена на місці храму 1754 р., який був розібраний у зв’язку з ветхістю. Західніше, неподалік від нього у 1878 р. була споруджена дзвіниця. Існуючий сьогодні храм – тризрубна будівля, вздовж головної осі якої послідовно розташовуються приміщення притвору із дзвіницею над ним, бабинець, нава та вівтар з полігональною в плані апсидою. Кожний з елементів, крім дзвіниці, в плані наближений до квадрату. Пластику форм і мальовничість силуету будівлі створюють три високі восьмерикові верхи з нахиленими досередини стінами підбанників. Бані гранчасті з легким розширенням донизу. Кожну з них, як і дзвіницю, вінчає дзвоноподібна маківка. Центральний верх триярусний, бічні – двоярусні. Загалом характер завершення церкви свідчить про впливи українського бароко XVIII ст., а також народного церковного зодчества Придніпров’я і Лівобережжя. Суттєву роль у формуванні архітектурного образу відіграють вікна різної форми та пропорцій, що підкреслюють динаміку об’єму. Архітектурне вирішення двоярусної дзвіниці дещо відрізняється від стилістики храму в цілому в зв’язку з відхиленнями від проекту в процесі будівництва. У результаті, її верхній четверик вирішений традиційно – з арочними прорізами, що закриваються глухими ставнями. Дзвіниця накрита пірамідальним дахом. Церква є унікальним втіленням уявлень першої третини ХХ ст. про універсальний образ українського національного храму.

У 2016 р. надано статус пам’ятки архітектури місцевого значення.

Джерела:

Текст та ілюстрація:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 120–122.

Див. також:

Бронники [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/bronnyky.html. – Назва з екрана.

Бронники. Прекрасний український модерн [Електронний ресурс] // Україна Інкогніта : [сайт]. – Режим доступу: https://ukrainaincognita.com/pro-nas. – Назва з екрана.

Церква святого Георгія та дзвіниця (1746)

с. Кунин, Рівненський район Рівненська область

Церква святого Георгія – дерев’яна церква в с. Кунин, має ознаки історико-мистецьких особливостей храмової архітектури Волині ХVІІІ століття. Завдяки вдалому розташуванню на схилі річки Піщанка, храм разом з двоярусною дзвіницею становить один з найкращих ансамблів дерев’яної архітектури Рівненщини і входить до списку пам’яток місцевого значення.

Побудована у стилі бароко на кошти парафіян. Виразний приклад триверхого, тризрубного дерев’яного храму «волинського типу». Основою об’ємно-просторової композиції будівлі є три невисоких зруби по осі «схід – захід» з дещо вищою навою і нижчими бабинцем та абсидою. Над усіма трьома зрубами надбудовано восьмигранні барабани над навою – вищий і ширший, ще два над бабинцем та вівтарем – майже вдвічі нижчі по висоті, дещо менші по ширині. При цьому слід відзначити нетрадиційний спосіб по єднання центрального та прилеглих восьмериків, при якому і стінові конструкції, і навіть покрівля куполів мають безпосереднє, нероздільне сполучення, котре виглядає унікальним в контексті усього дерев’яного зодчества на теренах історичної Волині. Не можна виключити однак, що така особливість стала наслідком істотних перебудов у минулому. Важливою характеристикою цього храму виступає також явно помітний ентазис зрубних конструкцій, особливо в архітектурних об’ємах барабанів. Доволі пластичними виглядають і три бані барокового характеру, що завершуються виразними, хоч і дещо присадкуватими «сліпими» ліхтариками. Головний вхід до церкви акцентовано прибудовою невеликого притвору з двосхилим дашком і двома мініатюрними віконцями з обох боків. Додатковий вхід до храму влаштований з південної сторони нави, також у формі невисокого притвору, схоже пізнішого походження. Зовнішнє опорядження виконано у вигляді шалювання вертикальними дошками з нащільниками і традиційним пасмом викружок попід карнизами. Проявом стилістичної барокізації можна вважати використання невеликих віконець круглої та пелюсткової форми.

На південний захід від церкви знаходиться дерев’яна двоярусна дзвіниця по типу «четверик на четверику». Нижній ярус з вертикальним шалюванням значно ширший від верхнього, опорядженого горизонтальною шалівкою. Дах виконано у вигляді чотиригранного намету. Поряд з дерев’яною церквою споруджено новий мурований храм, освячений в 1995 р. Його фізичний масштаб відчутно перевершує стару дерев’яну святиню, однак стилістичні характеристики не вирізняються оригінальністю.

Джерела:

Текст та ілюстрація:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 62–63.

Кунин [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/kunyn.html. – Назва з екрана.

Церква Різдва Богородиці (1885)

с. Берестечко (раніше с. Русино-Берестечко) Дубенський район Рівненська область

Церква Різдва Богородиці – діюча дерев’яна церква у селі Берестечко на Рівненщині, пам’ятка архітектури місцевого значення.

Дерев’яна церква будувалася протягом 1883–1885 рр., однак є відомості, що на цьому місці віддавна існував старіший храм, споруджений, очевидно, ще у XVIII ст. Побудована на кошти парафіян. Вона мала кам’яний фундамент, досить простора, крита жерстю, літургійним начинням та богослужебними книгами на той час бідна. Сучасна церква розташована в центральній частині села, відіграє роль виразної висотної домінанти і добре сприймається з головної вулиці. Церква являє собою однобаневий, тризрубний храм з прибудованою дзвіницею. Над нею влаштовано дах наметової форми. Центральний зруб суттєво вищий за об’єми бабинця та вівтарної частини. Приміщення бабинця та нави наближені в плані до квадрату, вівтарна частина – шестигранна. Ззовні головна баня на «восьмерику» має приземкувату грушовидну форму, увінчана декоративною маківкою з металевим хрестом. Головний вхід до храму традиційно влаштований із заходу через нижній зруб дзвіниці. Первісно церква мала також два входи безпосередньо до центральної нави – з півдня та півночі. Нині південний вхід не функціонує і сходи перед ним, як і сам ганок, розібрані. З північної та південної сторін до вівтарної частини прибудовано два невисокі приміщення ризниці та паламарні. Зовнішні кути зрубів акцентовані пілястрами з дощок, верхи зрубів підкреслені розвинутим карнизним профілем, вікна мають декоративне обрамлення. Нижнє пасмо вертикального шалювання відділене від верхнього горизонтального шалювання спеціальним поясом. На час обстеження (2011 р.) площина стін була пофарбована у насичений голубий колір, основні елементи зовнішнього декору виділені білим. Покрівлю бані та дахів виконано з оцинкованої жерсті сірого кольору. Частину дерев’яних віконних рам (вівтарний зруб та восьмерик) замінено на пластикові рами зі склопакетами.

Джерела:

Текст та ілюстрація:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 37.

Берестечко [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/berestechko.html. – Назва з екрана.

Церква Різдва Богородиці (1911)

с. Бережниця, Сарненський район Рівненська область

Церква Різдва Богородиці – православна дерев’яна церква в селі Бережниця Сарненського району Рівненської області.

Церква розташована в центральній частині села, недалеко від головної дороги, на пологому схилі. Побудована на місці попереднього дерев’яного храму, втраченого внаслідок пожежі. Храм хрещатий, п’ятизрубний, з прибудованою із заходу дзвіницею. З півночі та півдня до гранчастої вівтарної частини примикають приміщення ризниці та паламарні. Центральна нава помітно перевищує суміжні зруби, накрита чотирисхилим дахом і має один верх півсферичну баню на восьмигранному барабані, прорізаному прямокутними вікнами. З усіх боків баня декорована спрощеними закомарами трикутної форми. На кутах даху центральної нави встановлені декоративні маківки на сліпих ліхтариках. Така композиція імітує традиційне російське п’ятиглав’я. Триярусна дзвіниця завершується наметовим восьмигранним верхом з цибулястою маківкою. Стіновий брус оздоблений ззовні шалівкою з дерев’яних дощок. Основне поле стіни почленоване кутовими лопатками і спрощеним фризом. Бічні рамена храму накриті двосхилими дахами, утворюючи завершення у вигляді трикутних фронтонів. Прямокутні вікна обрамлені лиштвами та завершені сандриками. Храм є зразком неоросійського стилю, розповсюдженого на Волині в другій пол. ХІХ — на поч. ХХ ст. Колористичне вирішення церкви грунтується на характерній для Волині гамі поєднання білого та різних відтінків голубого кольорів. В останні роки дахи церкви покриті металевими листами синього кольору, а центральна баня та верх дзвіниці анодованими металевими листами з імітацією позолоти, первісні маківки та хрести замінені шаблонними.

Джерела:

Текст та ілюстрація:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 52.

Бережниця [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/berezhnytsia.html. – Назва з екрана.