Фотоколекція
Ікона «Свята Параскева»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Свята Параскева» (XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
За стилістично-образним вирішенням ікона стоїть на межі професійного і народного живопису. Канонічне зображення мучениці з хрестом і пальмовою гілкою у руках доповнене деталями жіночого костюму XVIII ст.: з-під плаща, який огортає тендітні плечі і руки молодої дівчини, виглядають пишні рукави з перехватами і мереживними манжетами; яскраве, у кілька рядів намисто прикрашає шию Святої; у вухах – сережки; масивна з «каменями» брошка скріплює кінці плаща. Витончені риси лику з великими і виразними очима, кучеряве густе волосся, розсипане по плечах, вузькі з довгими пальцями кисті рук творять чарівний образ юної християнки.
Розмір: 106 х 75
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення, золочення
Походить з церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Чорніїв Турійського району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Свята Параскева // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 252–253 ; іл.
Див. також:
Ікона «Коронування Богородиці»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Коронування Богородиці» (серед. XVIII ст.)
Станіслав Михальський
м. Луцьк, Волинська область
В іконографії яскраво виражені символічні елементи західного мистецтва. У центрі композиції представлена Діва Марія в образі «жони Апокаліпсису» (Об.12, 1-6), на півмісяці, з дванадцятьма зірками навколо голови (дванадцять Її чеснот). Вона отримує царський вінець від Святої Трійці і скіпетр з рук Христа та стає небесною Царицею. Українська барокова традиція XVII – XVIII ст. втілена у розмаїтті квітів на іконі, які мають глибокий символічний зміст. Біла лілея і вінок з дрібних червоних квітів у руках ангелів, вінок з троянд на голові Діви Марії, лілеї, троянди і тюльпани на ризі Бога Отця нагадують про цвітіння райського саду. Католицьким символом, який увійшов в українську духовну культуру, є пломеніюче серце – знак незгасимої любові до Бога.
Розмір: 120 х 84
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення
Походить з церкви Святого Луки с. Городно Любомльського району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Коронування Богородиці // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 250–251 ; іл.
Див. також:
Ікона «Свята Катерина»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Свята Катерина» (серед. XVIII ст.)
Станіслав Михальський
м. Луцьк, Волинська область
Катерина (грец. чиста) – свята великомучениця з Александрії Єгипетської, яка жила у ІІІ ст. і проповідувала християнство, за що була страчена під час правління імператора Максиміліана.
На іконі свята Катерина зображена у бароковій манері і сприймається на грані портретного жанру – перед нами образ гордої і розкішної шляхтянки XVIII ст. у срібній розшитій золотом сукні, плащі на хутрі, сережках і намисті з перлів. Як наречену Христа, ангел увінчує Катерину короною з квітами, що символізують її непорочність.
Розмір: 121 х 80
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, сріблення, золочення
Походить з церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Хворостів Любомльського району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Свята Катерина // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 248–249 ; іл.
Див. також:
Ікона «Святі Іоаким та Анна»
Розділ: Волинська ікона
Рік: 1753
Ікона «Святі Іоаким та Анна» (1753)
Томаш Михальський
м. Луцьк, Волинська область
Святі Анна та Іоаким – праведні батьки Діви Марії, про життя яких розповідається у «Золотій легенді».
Іконографія твору має західне походження і втілює ідею непорочності зачаття Богородиці. Маленька постать Марії намальована у квітці лілеї, яка розквітає на перетині двох зелених пагонів, що виростають із сердець Анни та Іоакима. Їхні старечі лики наділені психологізмом і життєвістю. Автор вводить в ікону деталь народного вбрання: Анна зображена у білому платі – намітці. Чисту людську батьківську любов несуть теплі, ясні кольори, а Божественну ласку і благодать – золото мандорли і тла. На звороті ікони зберігся авторський підпис Томаша Михальського і дата створення твору – 1753 рік.
Розмір: 86,5 х 51
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, золочення
Походить з церкви Преображення Господнього с. Новосілки Турійського району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Святі Іоаким та Анна // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 244–247 ; іл.
Див. також:
Ікона «Почаївська Ікона Богородиці»
Розділ: Волинська ікона
Рік: 1757
Ікона «Почаївська Ікона Богородиці» (1757)
м. Луцьк, Волинська область
Одним з іконографічних типів Богородиці є зображення Елеуса (грец, милостива): Богоматір з ніжністю і сумом у очах пригортає до себе Богодитину. Цей варіант зображення був запозичений із Візантій і поширився у Західній Європі та в Україні.
До типу Елеуса відноситься Почаївська ікона Богородиці. Оригінал був привезений у 1597 році константинопольським митрополитом Неофітом і подарований володарці Почаєва Анні Гойській, яка передала образ до монастиря, де він прославився багатьма чудесами. Художники писали численні копії з шанованої ікони.
Автор даного твору, зберігаючи деталі іконографії, дещо відходить від канонічного зображення ликів Богоматері та Ісуса, робить їх округлими і повновидими, наділяє маленькими очима і яскравим рум’янцем.
Розмір: 110 х 74
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення
Походить з церкви Покрову Пресвятої Богородиці с. Деревок Любешівського району
Джерела:
Старовинний образ із поліського села є класичним взірцем Почаївської ікони Богородиці для Волині [Електронний ресурс] // Район.Історія : [сайт]. – Режим доступу: https://history.rayon.in.ua/news/725715-starovinniy-obraz-iz-poliskogo-sela-e-klasichnim-vzirtsem-pochaivskoi-ikoni-bogoroditsi-dlya-volini. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Почаївська Ікона Богородиці // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 240–241 ; іл.
Див. також:
Ікона «Свята Варвара»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Свята Варвара» (серед. XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Іконописець створив витончено жіночний образ святої у коштовному вбранні. За західною традицією Варвара, як покровителька лицарів, одягнута у різьблену посріблену кірасу, декоровану квітковим орнаментом та перлами. «Коштовним камінням» прикрашений ефес меча. Червона троянда на грудях – символ мучеництва. Особливої вишуканості образу надають білі перли у намисті, браслеті, сережках і підвісці на чолі. Низка перлів і червона стрічка переплітають довге хвилясте волосся, що спадає на плечі. Лик святої випромінює дівочу чистоту і ніжність. У граційно піднятій правій руці Варвара тримає потир, у лівій – меч і зелену пальмову гілку.
Розмір: 104 х 75
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення
Походить з церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Старий Чарторийськ Маневицького району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Свята Варвара // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 238–239 ; іл.
Див. також:
Ікона «Святий Дмитрій»
Розділ: Волинська ікона
Рік: 1729
Ікона «Святий Дмитрій» (1729)
м. Луцьк, Волинська область
Святий Дмитрій – проконсул міста Солунь III ст., християнський великомученик.
Автор зображує Дмитрія воїном Христовим, акцентуючи увагу на мучеництві: іменування ікони, хрест у руці Святого, вибір житійних клейм «Суд над Святим Дмитрієм» і «Страта Святого Дмитрія». Пластика постаті обмежена, її виявляють лише складки одеж. Декоративний елемент в ікону вносять ретельно прописані малярем орнаменти на щиті і панцирі, що імітують карбований метал. Внизу ікони намальований донатор (лат. той, що дарує) – замовник ікони. Напис на поземі називає донатора Баглика Юхимовича і вказує дату створення ікони – 1729 рік.
Розмір: 111 х 80
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення
Походить з церкви Архістратига Михаїла с. Кримне Старовижівського району
Джерела:
Єлісєєва Т. Ікона «Святий Дмитрій» [Електронний ресурс] / Т. Єлісєєва // Волинської єпархії Православної Церкви України : [сайт]. – Режим доступу: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/143-ikona-sviatyi-dmytrii/. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Святий Дмитрій // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 236–237 ; іл.
Див. також:
Ікона «Святі Антоній і Феодосій Печерські»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Святі Антоній і Феодосій Печерські» (перша пол. ХVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Преподобні Антоній і Феодосій – засновники Києво-Печерського монастиря. Святий Антоній вважається родоначальником чернецтва Київської Русі. Святий Феодосій прийняв у обителі Студійський статут, який став зразком для інших монастирів.
На іконі Святі стоять обабіч Успенського собору – головного храму Києво-Печерської Лаври. Вгорі ікони зображена Богородиця Втілення з Христом Вседержителем у славі. Іконографія склалася в українському іконописі у XVII ст. і була поширена у гравюрах стародруків. Стримана кольорова гама відповідає загальному настрою ікони, а сріблене різьблене тло підкреслює Божественну святість.
Розмір: 119 х 85,5
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення
Походить з церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Хворостів Любомльського району
Джерела:
Вигоднік А. Святі Антонiй i Феодосiй Печерськi [Електронний ресурс] / А. Вигоднік // Волинської єпархії Православної Церкви України : [сайт]. – Режим доступу: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/129-sviati-antonii-i-feodosii-pecherski/. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Святі Антоній і Феодосій Печерські // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 234–235 ; іл.
Див. також:
Ікона «Христос Вседержитель»
Розділ: Волинська ікона
Рік: 1736
Ікона «Христос Вседержитель» (1736)
м. Луцьк, Волинська область
Ікона є парною до ікони «Святий Миколай» 1736 р. Вони писалися для намісного ряду іконостасу. Правильні риси обличчя, тонкі лінії бороди та вусів, пишне волосся надають образу Христа витонченості і духовної теплоти. В одежах автор використовує насичені червоний і синій кольори. Червоний хітон на широкому рукаві і горловині укладений глибокими вишуканими складками. Драперії синього гіматію, написані крупними площинами, підкреслюють кремезність постаті Ісуса Христа. Це єдиний приклад у волинському іконописі, коли на відкритій книзі вміщений великий за обсягом текст. Майстер подає три вірші з Євангелія від Матвія (Мт. 25, 34-36), які оповідають про спасіння праведників на Страшному суді.
Розмір: 109 х 78,5
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення
Походить з церкви Святої Трійці с. Городині Рожищенського району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Христос Вседержитель // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 232–233 ; іл.
Див. також:
Ікона «Святий Миколай»
Розділ: Волинська ікона
Рік: 1739
Ікона «Святий Миколай» (1736)
м. Луцьк, Волинська область
Відчуття святкової піднесеності несуть насичені соковитими кольорами волинські барокові ікони XVIII ст. Лик Святителя втілює образ благородної та мудрої старості: яскравий рум’янець на щоках, не дивлячись на старечий вік, червоні губи, життєподібність і одночасно велич. На Миколаї – білий поліставріон – фелонь, розшита червоними і синіми хрестами – який підкреслює єпископський сан Святителя і символізує прийняття ієрархом особливої божественної благодаті. Хрести на фелоні символізують страждання розіп’ятого Ісуса і відображають шанування Миколая як великого архієрея Христового. Орнамент різьбленого золоченого тла, золоті зірки на голубих полях обрамлення підсилюють загальне святкове враження. На нижній між рамній смузі розміщений напис з іменем замовника і датою створення ікони – 1736 рік.
Розмір: 109 х 79,5
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення
Походить з церкви Святої Трійці с. Городині Рожищенського району
Джерела:
Чебанюк О. Той, який має два свята на рік [Електронний ресурс] / О. Чебанюк // Локальна історія : мультимедійна онлайн-платформа про минуле та сучасне України : [сайт]. – Режим доступу: https://localhistory.org.ua/texts/statti/toi-iakii-maie-dva-sviata-na-rik/. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Святий Миколай // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 230–231 ; іл.
Див. також:
