Фотоколекція
Обромпальська (Обропальська) Фортуната
Розділ: Видатні діячі
Рік: 1909
Обромпальська (Обропальська) Фортуната – фотографиня, працювала у стилі піктореалізму, уродженка м. Володимир (раніше Володимир-Волинський) Волинська область.
Народилася Фортуната Шуровська (за чоловіком Обропальська) у 1909 році у місті Володимир (нині Володимир-Волинський) та була однією із найвідоміших фотографинь свого часу. Старші брати дівчини були аматорами фотографії, тож це зацікавило і її. У 1930 році перші фото які почала знімати Фортуната були зроблені на камеру Leica. Тоді вона була студенткою факультету хімії та біології у Віленському університеті ім.. Стефана Баторія. Найбільше мисткиня полюбляла фотографувала в стилі пікторіалізму.
Учителем та наставником із фотографії у Фортунати був Ян Булгак, відомий білоруський і польський фотограф. З Яном Булгаком вона познайомилася 1938 року. Фортуната захопилася артистизмом його робіт. Саме це знайомство і визначило подальшу творчу долю волинянки – вона розвивалася в напрямку художньої фотографії.
Чоловіком Форнтуната був Зигмунд Обропальський, відомий фотограф і діяч Союзу польських фотохудожників. Разом із ним вона на початку 1940-х рр. мешкала у місті Вільнюсі. Саме там у 1941 та 1942 р. була організована підпільна фотовиставка у власному будинку. Ян Булгак був патроном і співорганізатором двох цих конспіраційних виставок. На виставці були представлені портрети, краєвиди Вільна, натюрморти, міські пейзажі, виконані у техніці піктореалізму на основі класичної композиції.
У 1945 році родина Обромпальських переїхала у місто Познань. Відтоді творчість Фортунати стала загальновідомою. Її роботи були представлені на багатьох фотовиставках та отримали чимало нагород. Отримувала відзнаки Міжнародної федерації фотомистецтва – AFIAP (1953) i EFIAP (1963). Впродовж 1948–1952 років Фортуната була співредактором першого повоєнного часопису, присвяченого фотографуванню. Мала ряд особистих фотовиставок по Європі. У 1953 році Фортуната Обромпальська заснувала і керувала Художньою секцією для молодих фотографів, яких навчала азам професії.
Померла Фортуната Обромпальська 10 червня 2004 року у місті Познань (сучасна Польща), де і була похована.
Джерела:
Вознюк О. Фотографії волинянки Фортунати Обропальської зберігаються у краківському музеї [Електронний ресурс] / О. Вознюк // Район.Історія : [сайт]. – Режим доступу: https://history.rayon.in.ua/blogs/699694-fotografii-volinyanki-fortunati-obropalskoi-zberigayutsya-u-krakivskomu-muzei. – Назва з екрана.
Котис О. Фортуната Обромпальська / О. Котис // На Сході Європи: міжвоєнний розквіт Волині / О. Котис. – Луцьк, 2020. – С. 37–39.
Фортуната Обропальська – фотографиня з Володимира [Електронний ресурс] // Хроніка Любарта : [сайт]. – Режим доступу: https://www.hroniky.com/news/view/16218-fortunata-obropalska-fotohrafynia-z-volodymyra. – Назва з екрана.
Яцечко-Блаженко Т. Фортуна Обропальська – фотографиня з Володимира / Т. Яцечко-Блаженко // Хроніки Ладомерії : матеріали IV Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф. «Хроніки Ладомерії», присвяч. 820-тій річниці утворення Галицько-Волинської держави та 695-ти річниці надання Володимиру магдебурського права, м. Володимир-Волинський, 13 листоп. 2019 р. : наук. зб. – Тернопіль, 2019. – Вип. 4. – С. 143–146.
Славінська Софія
Розділ: Видатні діячі
Славінська Софія – акторка Волинського театру імені Словацького.
Софія Славінська народилася 31 грудня 1887 року в м. Львів. Початкову світу здобула в школі при монастирі сестер бенедиктинок у Львові, де закінчила 8 класів. Після цього навчалася у львівській драматичній школі.
1901 року Софія почала виступати у трупі Towarzystwo Miłośników Sceny we Lwowie. Але на цьому не зупинилася і стала виходити на ширшу публіку. До 1907 року Славінська працювала в трупах Львівського міського та Львівського народного театрів. Паралельно акторка була запрошена у вистави до театру, який створила Габріеля Запольська із Підгаєць, яка в 1904 році поселилася у Львові і разом із другим чоловіком, живописцем Станіславом Яновським, організувала театральну трупу. З нею мандрувала по всій Галичині. Саме з театром Запольської Славінська гастролювала до Жешува, Дрогобича, Коломиї та інших міст. З 1908 року Софія Славінська значно розширила географію виступів. Талант і яскрава зовнішність акторки посприяли тому, що їй стали довіряти важливі ролі в театрах інших великих міст. За наступні 10 років Славінська грала у Познані, Кракові, Вільні, Лодзі, Бидгощі, Гданську, Варшаві, зокрема у «Бі-Ба-Бо», «Сфінкс» та «Qui Pro Quo».
З 1931 року Софія Славінська почала працювати у Волинському театрі імені Словацького, який був створений в Луцьку у 1925 році. Волинським театром опікувався волинський воєводський уряд. Річний бюджет становив 260 тисяч злотих. Саме тут Софія Славінська відзначила два свої професійні ювілеї. Перший у 1932 році – це 25-річчя акторської гри в «Мадам Х», а в 1936 році – 30-річчя гри матері генерала в п’єсі «Trafika pani generałowej». Разом з акторами волинського театру Софія подорожувала по Волині, Поліссю та Люблінщині. У 1932 році Софію запросили зіграти в фільмі «Легіон вулиці». Акторка входить в п’ятірку найвідоміших акторів Волинського театру імені Словацького. Та, здається, цим її кінокар’єра і завершилася.
Останні роки життя Софія Славінська провела в товаристві ветеранів театру в місті Сколімув (Польща). Померла Софія 15 серпня 1963 року. Її ім’я часто згадують й сьогодні дослідники театру по всьому світу.
Джерела:
Котис О. Софія Славінська / О. Котис // На Сході Європи: міжвоєнний розквіт Волині / О. Котис. – Луцьк, 2020. – С. 42–43.
Яцечко-Блаженко Т. Софія Славінська – акторка Волинського театру імені Словацького [Електронний ресурс] / Т. Яцечко-Блаженко // Фотографії старого Львова : [сайт]. – Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/sofiya-slavinska-aktorka-volynskoho-teatru-imeni-slovatskoho/. – Назва з екрана.
Ікона «Христос Вседержитель»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Христос Вседержитель» (кін. XVII ст.)
Йов Кондзелевич
м. Луцьк, Волинська область
Образ Спаса Вседержителя виконаний художником у традиціях іконопису другої половини XVII ст. під впливом західноєвропейського мистецтва, що проявився у зображенні Спаса, який возсідає на дузі веселки серед хмар, в оточенні ангелів, серафимів і херувимів. Веселка – небесний престол є ще й символом мосту, що зв’язує земне, тимчасове з вічним у Царстві небесному. Цей зв’язок здійснює Ісус Христос, який приніс у світ спасіння. У лику Спасителя гармонійно поєднані зовнішня краса і внутрішня сила, його погляд одночасно виражає знання істини, зосередженість і недоступність. Пластика форм, гармонія пропорцій, вишуканість кольорових поєднань, краса живопису вказують на приналежність ікони до елітарного шару місцевої художньої культури.
Розмір: 115 х 74
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, золочення
Походить з церкви Святої Трійці с. Городище-1 Луцького району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Кондзелевич Й. Христос Вседержитель / Й. Кондзелевич // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 210–213 ; іл.
Див. також:
Ікона «Святий Георгій»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Святий Георгій» (серед. XVIII ст.)
Йов Кондзелевич
м. Луцьк, Волинська область
Зображення Святого Георгія у повний зріст, як воїна, бере початок із Візантії.
Георгій написаний у лицарському обладунку з мечем і щитом. Він три має спис із знаменом – символом перемоги християнської віри. Юний лик Святого, що вражає витонченою красою, наче осяяний внутрішнім світлом. Цього ефекту іконописець досягає застосуванням олійних фарб, тоді як одежі і пейзаж із сценою перемоги Георгія над змієм написані темперними фарбами.
Розмір: 115 х 74
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, золочення
Походить з церкви Архістратига Михаїла с. Окорськ Локачинського району
Джерела:
Єлісеєва Т. Музейні історії волинської школи іконопису: знакові образи XVII–XVIIІ століть [Електронний ресурс] / Т. Єлісеєва // Український тиждень : [сайт]. – Режим доступу: https://tyzhden.ua/muzejni-istorii-volynskoi-shkoly-ikonopysu-znakovi-obrazy-xvii-xviii-stolit/. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Кондзелевич Й. Святий Георгій / Й. Кондзелевич // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 206–209 ; іл.
Див. також:
Ікона «Юрій Змієборець»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Юрій Змієборець» (поч. XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Майстер подає унікальне колористичне трактування ідеї перемоги добра і Божої справедливості та наповнює його неповторним внутрішнім змістом. Темними глухими коричневим і чорним кольорами змальований змій і все, що його оточує. Звучними яскраво-червоною, смарагдово-зеленою, білою барвами наділяє іконописець постаті Юрія і царівни, град Ласію, які зображені у Божественному світлі золотого тла.
Розмір: 112,5 х 69
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення, золочення
Походить з церкви Покрову Пресвятої Богородиці с. Бобли Турійського району
Джерела:
Святий Юрій Змієборець на іконах з Волині [Електронний ресурс] // Хроніка Любарта : [сайт]. – Режим доступу: https://www.hroniky.com/news/view/8022-sviatyi-iurii-zmiieborets-na-ikonakh-z-volyni. – Назва з екрана.
Скоп М. Образ святого воїна в українському сакральному мистецтві: передумови і перспективи [Електронний ресурс] / М. Скоп // Патріярхат. – 2021. – № 5 : [сайт]. – Режим доступу: http://surl.li/cmhmry. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Юрій Змієборець // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 204–205 ; іл.
Див. також:
Ікона «Юрій Змієборець»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Юрій Змієборець» (перша пол. XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Ікона сприймається як жанровий твір з багатоплановістю, ретельним опрацюванням сюжету у деталях, посиленням ролі пейзажу та увагою до архітектурних декорацій. Автор робить акцент на порятунку Єлисави, зображаючи її на передньому плані. Жертовність в ім’я християнської віри символізує вівця біля ніг царівни. Яскравий червоний, чорний і зелений кольори не руйнують гармонійної цілісності ікони. Драматичне розгортання дійства, велика кількість персонажів, їх одежі змальовані під впливом європейського бароко.
Розмір: 126,5 х 85
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення
Походить з церкви Іоана Богослова с. Верхнів Іваничівського району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Юрій Змієборець // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 200–203 ; іл.
Див. також:
Ікона «Спокуса Ісуса Христа»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Спокуса Ісуса Христа» (поч. XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
За розповідями євангелістів (Мт. 4,1-11), (Лк. 4,1-13), (Мр. 1,12-13), після хрещення Святий Дух повів Ісуса Христа у пустелю, щоб на самоті у пості й молитві Він міг підготуватися до Своєї місії. Там підійшов до Нього диявол і тричі спокушав на гріх, як і будь-яку людину. У православному іконописі сцени спокуси зустрічаються зрідка.
Волинський іконописець пише сюжет для предели – нижньої частини іконостасу. На передньому плані зображений Ісус Христос поряд з дияволом, який пропонує Христу перетворити камінь на хліб для підтвердження Його Божественної всесильності. Ісус повернутий до глядача, традиційно з відкритим для спілкування ликом, диявол навпаки написаний зі спини, у профіль. Щоб підкреслити наскільки великими були спокуса диявола і сила волі Христа, художник зображує диявола урівні з Ісусом. Драматизм події підсилюється темним колоритом ікони: свинцеві хмари, чорно-коричнева гора, чорне обрамлення зображення.
Розмір: 96 х 64
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, золочення
Походить з церкви Святої Трійці с. Городище-1 Луцького району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Спокуса Ісуса Христа // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 198–199 ; іл.
Див. також:
Ікона «Оплакування Ісуса Христа»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Оплакування Ісуса Христа» (кін. XVII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Опис оплакування Ісуса Христа відсутній у канонічних Євангеліях, але його можна знайти у керівництві для візантійських художників ХІІ ст. та у містичній літературі ХІІІ–ХІV ст.
Образ у виконанні волинського іконописця драматичний та емоційно насичений. Скорботна Богоматір проливає рясні сльози над тілом мертвого Сина. Художнє втілення плачу Марії сповнене ліризму і водночас вогню сердечного болю. На задньому плані намальовані оточений мурами Єрусалим та гора з печерами, в одній із яких був похований Ісус Христос. Особливою майстерністю відзначається колорит ікони, збагачений широкою гамою відтінків.
Розмір: 54,5 х 84,8
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, сріблення, золочення
Походить з церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Баїв Луцького району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Оплакування Ісуса Христа // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 194–197 ; іл.
Див. також:
Ікона «Святі Косьма і Даміан»
Розділ: Волинська ікона
Рік: 1693
Ікона «Святі Косьма і Даміан» (1693 р.)
м. Луцьк, Волинська область
Косьма і Даміан – брати, святі-безсрібники, лікарі і чудотворці, ймовірно, жили у другій половині ІІІ – на початку IV ст.
Іконописець зображає святих як лікарів, із ступкою для приготування ліків та скринькою з мазями. Вони сповнені високої місії цілителів і проповідників Христової віри. Використовуючи невелику кількість кольорів – білий, голубий, сірий, автор моделює форми широкою гамою колористичних нюансів, завдяки чому одежі святих набувають особливої легкості і благородного звучання. У нижній частині ікони зроблений напис – молитовне звертання до Косьми і Даміана, де вони іменуються безсрібниками, чудотворцями, цілителями. На нижній міжрамній смузі – донаторський напис із датою 1693 рік.
Розмір: 116,5 х 73
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, сріблення, золочення
Походить з церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Баїв Луцького району
Джерела:
Василевська С. Ікона «Святі безсрібники Косма й Даміан» [Електронний ресурс] / С. Василевська // Волинська єпархія Православної Церкви України : [сайт]. – Режим доступу: https://pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/393-ikona-sviati-bezsribnyky-kosma-i-damian/. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Святі Косьма і Даміан // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 190–193 ; іл.
Див. також:
Ікона «Благовіщення»
Розділ: Волинська ікона
Рік: 1693
Ікона «Благовіщення» (1693 р.)
м. Луцьк, Волинська область
В основі іконографії – канонічний текст Євангелія (Лк. 1, 26-38), апокрифічні тексти та гімнографія.
Діва Марія зображена перед столом з відкритою книгою, у якій Вона читає знамените пророцтво «Ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім'я Йому: Еммануїл» (Іс. 7. 14). Розкритою долонею правої руки Марія приймає благу звістку Архангела Гавриїла, який зображений на хмарині, як вісник неба, з білою лілеєю у руці – символом чистоти і непорочності Богородиці. Присутність небес передана золотим тлом та голубом – Духом Святим, який сходить у променях світла. Плавні лінії, поєднання делікатного світло-рожевого кольору у ликах з переважаючим благородним сірим кольором створює світлий і ліричний образ. Внизу ікони – напис з іменем замовника і датою написання твору – 1693 рік.
Розмір: 102,5 х 79
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, сріблення, золочення
Походить з церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Баїв Луцького району
Джерела:
Єлісєєва Т. Образ «Благовіщення» [Електронний ресурс] / Т. Єлісєєва // Волинська єпархія Православної Церкви України : [сайт]. – Режим доступу: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/284-obraz-blahovishchennia/. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Благовіщення // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 188–189 ; іл.
Див. також:
