Фотоколекція
Славінська Софія
Розділ: Видатні діячі
Рік: 1887
Славінська Софія – акторка Волинського театру імені Словацького.
Софія Славінська народилася 31 грудня 1887 року в м. Львів. Початкову світу здобула в школі при монастирі сестер бенедиктинок у Львові, де закінчила 8 класів. Після цього навчалася у львівській драматичній школі.
1901 року Софія почала виступати у трупі Towarzystwo Miłośników Sceny we Lwowie. Але на цьому не зупинилася і стала виходити на ширшу публіку. До 1907 року Славінська працювала в трупах Львівського міського та Львівського народного театрів. Паралельно акторка була запрошена у вистави до театру, який створила Габріеля Запольська із Підгаєць, яка в 1904 році поселилася у Львові і разом із другим чоловіком, живописцем Станіславом Яновським, організувала театральну трупу. З нею мандрувала по всій Галичині. Саме з театром Запольської Славінська гастролювала до Жешува, Дрогобича, Коломиї та інших міст. З 1908 року Софія Славінська значно розширила географію виступів. Талант і яскрава зовнішність акторки посприяли тому, що їй стали довіряти важливі ролі в театрах інших великих міст. За наступні 10 років Славінська грала у Познані, Кракові, Вільні, Лодзі, Бидгощі, Гданську, Варшаві, зокрема у «Бі-Ба-Бо», «Сфінкс» та «Qui Pro Quo».
З 1931 року Софія Славінська почала працювати у Волинському театрі імені Словацького, який був створений в Луцьку у 1925 році. Волинським театром опікувався волинський воєводський уряд. Річний бюджет становив 260 тисяч злотих. Саме тут Софія Славінська відзначила два свої професійні ювілеї. Перший у 1932 році – це 25-річчя акторської гри в «Мадам Х», а в 1936 році – 30-річчя гри матері генерала в п’єсі «Trafika pani generałowej». Разом з акторами волинського театру Софія подорожувала по Волині, Поліссю та Люблінщині. У 1932 році Софію запросили зіграти в фільмі «Легіон вулиці». Акторка входить в п’ятірку найвідоміших акторів Волинського театру імені Словацького. Та, здається, цим її кінокар’єра і завершилася.
Останні роки життя Софія Славінська провела в товаристві ветеранів театру в місті Сколімув (Польща). Померла Софія 15 серпня 1963 року. Її ім’я часто згадують й сьогодні дослідники театру по всьому світу.
Матеріал надано Волинською ОУНБ імені Олени Пчілки
Джерела:
Котис О. Софія Славінська / О. Котис // На Сході Європи: міжвоєнний розквіт Волині / О. Котис. – Луцьк, 2020. – С. 42–43.
Яцечко-Блаженко Т. Софія Славінська – акторка Волинського театру імені Словацького [Електронний ресурс] / Т. Яцечко-Блаженко // Фотографії старого Львова : [сайт]. – Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/sofiya-slavinska-aktorka-volynskoho-teatru-imeni-slovatskoho/. – Назва з екрана.
Ікона «Христос Вседержитель»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Христос Вседержитель» (кін. XVII ст.)
Йов Кондзелевич
м. Луцьк, Волинська область
Образ Спаса Вседержителя виконаний художником у традиціях іконопису другої половини XVII ст. під впливом західноєвропейського мистецтва, що проявився у зображенні Спаса, який возсідає на дузі веселки серед хмар, в оточенні ангелів, серафимів і херувимів. Веселка – небесний престол є ще й символом мосту, що зв’язує земне, тимчасове з вічним у Царстві небесному. Цей зв’язок здійснює Ісус Христос, який приніс у світ спасіння. У лику Спасителя гармонійно поєднані зовнішня краса і внутрішня сила, його погляд одночасно виражає знання істини, зосередженість і недоступність. Пластика форм, гармонія пропорцій, вишуканість кольорових поєднань, краса живопису вказують на приналежність ікони до елітарного шару місцевої художньої культури.
Розмір: 115 х 74
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, золочення
Походить з церкви Святої Трійці с. Городище-1 Луцького району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Кондзелевич Й. Христос Вседержитель / Й. Кондзелевич // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 210–213 ; іл.
Див. також:
Ікона «Святий Георгій»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Святий Георгій» (серед. XVIII ст.)
Йов Кондзелевич
м. Луцьк, Волинська область
Зображення Святого Георгія у повний зріст, як воїна, бере початок із Візантії.
Георгій написаний у лицарському обладунку з мечем і щитом. Він три має спис із знаменом – символом перемоги християнської віри. Юний лик Святого, що вражає витонченою красою, наче осяяний внутрішнім світлом. Цього ефекту іконописець досягає застосуванням олійних фарб, тоді як одежі і пейзаж із сценою перемоги Георгія над змієм написані темперними фарбами.
Розмір: 115 х 74
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, золочення
Походить з церкви Архістратига Михаїла с. Окорськ Локачинського району
Джерела:
Єлісеєва Т. Музейні історії волинської школи іконопису: знакові образи XVII–XVIIІ століть [Електронний ресурс] / Т. Єлісеєва // Український тиждень : [сайт]. – Режим доступу: https://tyzhden.ua/muzejni-istorii-volynskoi-shkoly-ikonopysu-znakovi-obrazy-xvii-xviii-stolit/. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Кондзелевич Й. Святий Георгій / Й. Кондзелевич // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 206–209 ; іл.
Див. також:
Ікона «Юрій Змієборець»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Юрій Змієборець» (поч. XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Майстер подає унікальне колористичне трактування ідеї перемоги добра і Божої справедливості та наповнює його неповторним внутрішнім змістом. Темними глухими коричневим і чорним кольорами змальований змій і все, що його оточує. Звучними яскраво-червоною, смарагдово-зеленою, білою барвами наділяє іконописець постаті Юрія і царівни, град Ласію, які зображені у Божественному світлі золотого тла.
Розмір: 112,5 х 69
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення, золочення
Походить з церкви Покрову Пресвятої Богородиці с. Бобли Турійського району
Джерела:
Святий Юрій Змієборець на іконах з Волині [Електронний ресурс] // Хроніка Любарта : [сайт]. – Режим доступу: https://www.hroniky.com/news/view/8022-sviatyi-iurii-zmiieborets-na-ikonakh-z-volyni. – Назва з екрана.
Скоп М. Образ святого воїна в українському сакральному мистецтві: передумови і перспективи [Електронний ресурс] / М. Скоп // Патріярхат. – 2021. – № 5 : [сайт]. – Режим доступу: http://surl.li/cmhmry. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Юрій Змієборець // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 204–205 ; іл.
Див. також:
Ікона «Юрій Змієборець»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Юрій Змієборець» (перша пол. XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Ікона сприймається як жанровий твір з багатоплановістю, ретельним опрацюванням сюжету у деталях, посиленням ролі пейзажу та увагою до архітектурних декорацій. Автор робить акцент на порятунку Єлисави, зображаючи її на передньому плані. Жертовність в ім’я християнської віри символізує вівця біля ніг царівни. Яскравий червоний, чорний і зелений кольори не руйнують гармонійної цілісності ікони. Драматичне розгортання дійства, велика кількість персонажів, їх одежі змальовані під впливом європейського бароко.
Розмір: 126,5 х 85
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення
Походить з церкви Іоана Богослова с. Верхнів Іваничівського району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Юрій Змієборець // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 200–203 ; іл.
Див. також:
Ікона «Спокуса Ісуса Христа»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Спокуса Ісуса Христа» (поч. XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
За розповідями євангелістів (Мт. 4,1-11), (Лк. 4,1-13), (Мр. 1,12-13), після хрещення Святий Дух повів Ісуса Христа у пустелю, щоб на самоті у пості й молитві Він міг підготуватися до Своєї місії. Там підійшов до Нього диявол і тричі спокушав на гріх, як і будь-яку людину. У православному іконописі сцени спокуси зустрічаються зрідка.
Волинський іконописець пише сюжет для предели – нижньої частини іконостасу. На передньому плані зображений Ісус Христос поряд з дияволом, який пропонує Христу перетворити камінь на хліб для підтвердження Його Божественної всесильності. Ісус повернутий до глядача, традиційно з відкритим для спілкування ликом, диявол навпаки написаний зі спини, у профіль. Щоб підкреслити наскільки великими були спокуса диявола і сила волі Христа, художник зображує диявола урівні з Ісусом. Драматизм події підсилюється темним колоритом ікони: свинцеві хмари, чорно-коричнева гора, чорне обрамлення зображення.
Розмір: 96 х 64
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, золочення
Походить з церкви Святої Трійці с. Городище-1 Луцького району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Спокуса Ісуса Христа // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 198–199 ; іл.
Див. також:
Ікона «Оплакування Ісуса Христа»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Оплакування Ісуса Христа» (кін. XVII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Опис оплакування Ісуса Христа відсутній у канонічних Євангеліях, але його можна знайти у керівництві для візантійських художників ХІІ ст. та у містичній літературі ХІІІ–ХІV ст.
Образ у виконанні волинського іконописця драматичний та емоційно насичений. Скорботна Богоматір проливає рясні сльози над тілом мертвого Сина. Художнє втілення плачу Марії сповнене ліризму і водночас вогню сердечного болю. На задньому плані намальовані оточений мурами Єрусалим та гора з печерами, в одній із яких був похований Ісус Христос. Особливою майстерністю відзначається колорит ікони, збагачений широкою гамою відтінків.
Розмір: 54,5 х 84,8
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, сріблення, золочення
Походить з церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Баїв Луцького району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Оплакування Ісуса Христа // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 194–197 ; іл.
Див. також:
Ікона «Святі Косьма і Даміан»
Розділ: Волинська ікона
Рік: 1693
Ікона «Святі Косьма і Даміан» (1693)
м. Луцьк, Волинська область
Косьма і Даміан – брати, святі-безсрібники, лікарі і чудотворці, ймовірно, жили у другій половині ІІІ – на початку IV ст.
Іконописець зображає святих як лікарів, із ступкою для приготування ліків та скринькою з мазями. Вони сповнені високої місії цілителів і проповідників Христової віри. Використовуючи невелику кількість кольорів – білий, голубий, сірий, автор моделює форми широкою гамою колористичних нюансів, завдяки чому одежі святих набувають особливої легкості і благородного звучання. У нижній частині ікони зроблений напис – молитовне звертання до Косьми і Даміана, де вони іменуються безсрібниками, чудотворцями, цілителями. На нижній міжрамній смузі – донаторський напис із датою 1693 рік.
Розмір: 116,5 х 73
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, сріблення, золочення
Походить з церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Баїв Луцького району
Джерела:
Василевська С. Ікона «Святі безсрібники Косма й Даміан» [Електронний ресурс] / С. Василевська // Волинська єпархія Православної Церкви України : [сайт]. – Режим доступу: https://pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/393-ikona-sviati-bezsribnyky-kosma-i-damian/. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Святі Косьма і Даміан // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 190–193 ; іл.
Див. також:
Ікона «Благовіщення»
Розділ: Волинська ікона
Рік: 1693
Ікона «Благовіщення» (1693)
м. Луцьк, Волинська область
В основі іконографії – канонічний текст Євангелія (Лк. 1, 26-38), апокрифічні тексти та гімнографія.
Діва Марія зображена перед столом з відкритою книгою, у якій Вона читає знамените пророцтво «Ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім'я Йому: Еммануїл» (Іс. 7. 14). Розкритою долонею правої руки Марія приймає благу звістку Архангела Гавриїла, який зображений на хмарині, як вісник неба, з білою лілеєю у руці – символом чистоти і непорочності Богородиці. Присутність небес передана золотим тлом та голубом – Духом Святим, який сходить у променях світла. Плавні лінії, поєднання делікатного світло-рожевого кольору у ликах з переважаючим благородним сірим кольором створює світлий і ліричний образ. Внизу ікони – напис з іменем замовника і датою написання твору – 1693 рік.
Розмір: 102,5 х 79
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, сріблення, золочення
Походить з церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Баїв Луцького району
Джерела:
Єлісєєва Т. Образ «Благовіщення» [Електронний ресурс] / Т. Єлісєєва // Волинська єпархія Православної Церкви України : [сайт]. – Режим доступу: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/284-obraz-blahovishchennia/. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Благовіщення // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 188–189 ; іл.
Див. також:
Церква Різдва Богородиці
Розділ: Архітектура Рівненщини
Рік: 1885
Церква Різдва Богородиці (1885)
с. Берестечко (раніше с. Русино-Берестечко) Дубенський район Рівненська область
Церква Різдва Богородиці – діюча дерев’яна церква у селі Берестечко на Рівненщині, пам’ятка архітектури місцевого значення.
Дерев’яна церква будувалася протягом 1883–1885 рр., однак є відомості, що на цьому місці віддавна існував старіший храм, споруджений, очевидно, ще у XVIII ст. Побудована на кошти парафіян. Вона мала кам’яний фундамент, досить простора, крита жерстю, літургійним начинням та богослужебними книгами на той час бідна. Сучасна церква розташована в центральній частині села, відіграє роль виразної висотної домінанти і добре сприймається з головної вулиці. Церква являє собою однобаневий, тризрубний храм з прибудованою дзвіницею. Над нею влаштовано дах наметової форми. Центральний зруб суттєво вищий за об’єми бабинця та вівтарної частини. Приміщення бабинця та нави наближені в плані до квадрату, вівтарна частина – шестигранна. Ззовні головна баня на «восьмерику» має приземкувату грушовидну форму, увінчана декоративною маківкою з металевим хрестом. Головний вхід до храму традиційно влаштований із заходу через нижній зруб дзвіниці. Первісно церква мала також два входи безпосередньо до центральної нави – з півдня та півночі. Нині південний вхід не функціонує і сходи перед ним, як і сам ганок, розібрані. З північної та південної сторін до вівтарної частини прибудовано два невисокі приміщення ризниці та паламарні. Зовнішні кути зрубів акцентовані пілястрами з дощок, верхи зрубів підкреслені розвинутим карнизним профілем, вікна мають декоративне обрамлення. Нижнє пасмо вертикального шалювання відділене від верхнього горизонтального шалювання спеціальним поясом. На час обстеження (2011 р.) площина стін була пофарбована у насичений голубий колір, основні елементи зовнішнього декору виділені білим. Покрівлю бані та дахів виконано з оцинкованої жерсті сірого кольору. Частину дерев’яних віконних рам (вівтарний зруб та восьмерик) замінено на пластикові рами зі склопакетами.
Джерела:
Текст та ілюстрація:
Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 37.
Берестечко [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/berestechko.html. – Назва з екрана.
