Новини

Науковці Музею волинської ікони створили каталог «Волинська ікона XVI–XVIII ст. з колекції Волинського краєзнавчого музею» – своєрідний підсумок дослідницької роботи науковців за 30 років діяльності.

У Музеї волинської ікони зібрана одна з найбагатших в Україні колекція темперного іконопису. Збірка створена на основі збережених на території нинішньої Волинської області оригінальних пам’яток XVI–XVIII століть. У збірці є зразки професійного і народного малярства XVI–XVIII ст., що свідчать про високий рівень виконавчої майстерності волинських іконописців, які працювали на замовлення храмів. Унікальності колекції надає той факт, що переважна більшість пам’яток були невідомими у науковому середовищі, на відміну від творів в інших музеях. До каталогу увійшли 234 пам’ятки темперного іконопису Волині XVI–XVIII ст. У даному каталозі стуктуру каталожної статті доповнила палеографія. Це результат наукового опрацювання волинських ікон, дослідження особливостей написів саме на волинських іконах.

Дане видання буде цікавим широкому колу науковців, краєзнавців та дослідників феномену волинської ікони.

Каталог доступний за цим посиланням:

Волинська ікона XVI–XVIII століть : каталог / Волинський краєзнавчий музей, Музей волинської ікони ; упоряд: А. Вигодник, С. Василевська. – 2023. – 319 с., : іл.

Джерела:

Волинський краєзнавчий музей

Музей волинської ікони

1 листопада о 17:00 в Здолбунівському краєзнавчому музеї відбудеться презентація книги Петра Долганова «Життя та загибель єврейської громади у Здолбунові».

Ця книга відкриває маловідомі сторінки історії Здолбунова, присвячені єврейській громаді першої половини ХХ століття. У виданні детально розповідається про створення та життя громади, її співіснування з українцями, поляками та чехами, а також про трагічні події Голокосту, що призвели до повного знищення євреїв із міста. З особливою увагою автор відтворює події ліквідації здолбунівського гетто 13 жовтня 1942 року, використовуючи усні та письмові свідчення очевидців.

Долучайтеся, щоб зрозуміти і зберегти пам’ять про минуле!

Захід відбувається в межах проєкту «Деколонізація меморіального простору України», який здійснюється ГО «Центр «Сівітас» за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung з коштів Міністерства економічного співробітництва та розвитку ФРН

Адреса:

м. Здолбунів, Рівненська область

Вул. Фабрична, 9

Здолбунівський краєзнавчий музей

Джерело: Здолбунівський краєзнавчий музей

25 жовтня 2024 року виповнюється 85 років з дня народження Василя Тимофійовича Скуратівського – народознавця, етнографа, фольклориста, письменника, журналіста та видавця.

Народився Василь Тимофійович Скуратівський 25 жовтня 1939 р. на хуторі Великий Ліс Коростенського району Житомирської області. У 50-х роках закінчив десятирічку у с. Обіходи. В 1971 р. закінчивши факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, починає працювати у районних та обласних газетах, чимало їздить по країні, збирає фольклорні та етнографічні матеріали. Багато його праць було надруковано в збірниках «Отчий край», «Етнографія Києва і Київщини», «Традиції і сучасність», «Наука і культура України», «Полесье: Материальная культура», «Культура і побут населення України», «Древляни». Його фольклорні записи використовують упорядники багатотомного фундаментального видання «Українська народна творчість». У 1994 р. Василь Скуратівський заснував часопис «Берегиня», де він друкує багато своїх матеріалів, а також залучає до друку багатьох талановитих дослідників.

Найважливішими його досягненнями в українському народознавстві є окремі видання. Серед них особливе місце у творчій біографії автора посідає «Берегиня» (1987) – розповідь про український народний побут, звичаї, що складалися, випробовувались на міцність протягом багатьох століть. «Посвіт» – друга книга автора, логічне продовження і доповнення «Берегині». Ці дві книги принесли найбільше визнання і популярність авторові. Книга «Покуть» (1992) присвячена пам’яті батька Тимофія Яковича. Книга містить народознавчі матеріали про знаменні віхи людського життя, давні українські звичаї і обряди, знайомить з багатьма питаннями духовної і матеріальної культури українців. Продовженням творів «Берегиня» та «Посвіт» є книга «Місяцелік» (1993). Автор зібрав багатющий матеріал про походження назв українських місяців та пов’язані з ними численні прислів’я і приказки, зразки завбачень погоди, народні і релігійні свята з поширеним їх датуванням, а також розвідки про найцікавіші обряди.

В останні роки Василь Тимофійович плідно співпрацював з видавництвом «Техніка». Тут побачили світ останні за його життя книги – «Український народний календар», «Я Вас, бджоли, благословляю…». Попереду були нові цікаві творчі плани і задуми, які, на жаль, залишились нереалізованими. Помер Василь Скуратівський 16 грудня 2005 р.

Література

Вернюк Я. Волинське Полісся у народознавчих студіях Василя Скуратівського (за книгою «Берегиня») / Я. Вернюк // Поліссєзнавство: наукові фольклорно-етнологічні та мистецтвознавчі студії. – Рівне : Волинські обереги, 2006. – С. 106–112.

Із життя мого народу: краєзнавча розвідка до 85-річчя від дня народження Василя Тимофійовича Скуратівського / КЗ «Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека ім О. Ольжича» Житомирської обласної ради; уклад. З. Димарчук, ред. Г. Врублевська. – Житомир, 2024. – 14 с.

Качалка Н. Проступи : пам’яті В. Скуратівського [письменника, етнографа, автора журналу «Берегиня»] / Н. Качалка // Берегиня. – 2007. – Ч. 4. – С. 88–89.

Костриця М. М. Дослідник духовних скарбів Полісся : [Василь Скуратівський (1939–2005) // Костриця М. М. Житомирщина туристична : краєзнав. нариси / М. М. Костриця, М. Ю. Костриця. – Житомир : Полісся, 2009. – С. 309–311.

Культурно-побутові традиції українців Волині: історико-етноголічні нариси : монографія / за ред. Р. Б. Сілецького. – Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2023. – 592 с.

Анотація: У колективній праці проаналізовано регіональні особливості та локальну специфіку традиційно-побутової культури волинян на загальноукраїнському, ширше загальнослов'янському тлі. В науковий обіг уведено значний обсяг польових етнографічних матеріалів, які зібрали викладачі, аспіранти та студенти кафедри етнології Львівського національного університету імені Івана Франка. На основі аналізу етнографічних, діалектологічних та історичних матеріалів визначено точні межі Волині як історико-етнографічного району України (виготовлено відповідну карту). Проаналізовано процес етнографічного дослідження цього краю упродовж ХІХ – початку ХХІ ст. На основі комплексних польових етнографічних експедицій, опублікованих та архівних джерел, матеріалів історіографії уперше комплексно досліджено розвиток сільських поселень на території етнографічної Волині, специфіку народного житла, сухопутного транспорту, запрягу та упряжі тяглових тварин на зазначених теренах. Особливо наголошено на сфері духовної та соціонормативної культури. У кожній із зазначених ділянок виявлено загальноукраїнські риси, регіональні особливості та локальну специфіку (наприклад: зустріч похоронної процесії на кладовищі родичами попереднього покійного; звичай громадського побуту «оденьки»; свят-вечірні звичаї випікання книшів із «душею» та ритуального кидання куті під дерева тощо).

Видання буде корисним для етнологів, фольклористів, істориків та широкого кола читачів.

Ознайомитися з монографією «Культурно-побутові традиції українців Волині: історико-етноголічні нариси» можна у відділі краєзнавчої літератури Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки.

23 жовтня о 14:00 у Рівненські обласній універсальні науковій бібліотеці відбудеться публічна лекція «Янова Долина – між розквітом і трагедією. Містечко, якому дивувалися навіть у Європі». Спікер – Світлана Калько, рівненська журналістка, дослідниця, популяризаторка історії Рівного, авторка інтернет-проєкту РівнеРетроРитм.

На лекції мова йтиме про розквіт і трагедію унікального у 30-х роках минулого століття містечка Янова Долина (сьогодні це село Базальтове , що неподалік Костополя), яке було взірцем забудови, організації праці, побуту, відпочинку в Східній Європі. Вулиці й площі Праги, Парижа, Варшави, Брюсселя, Кракова, Відня, Люксембурга, Лондона були вимощені базальтом, що добувався у Яновій Долині того часу. Велика кількість делегацій, схвальна інформація про містечко у центральній польській пресі… А що відбулося потім..? Ось про це ви і дізнаєтеся, завітавши на авторську лекцію Світлани Калько.

Запрошуємо усіх бажаючих! Як завжди – буде цікаво!

Адреса: 

м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 6

Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека

«Світлиця», 4-й поверх

Джерело: Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека

19 жовтня 2024 року виповнюється 400 років від дня смерті Плетенецького Єлисея – українського письменника, церковного і культурного діяча, засновника Лаврської друкарні та папірні в м. Радомишль (Житомирська обл.)

Народився Плетенецький Олександр Хомович (чернече ім’я Єлисей) приблизно 1550 або 1554 року в сім’ї львівського дяка, дрібношляхетського роду. Переїхав до Львова з міста Рогатина (Івано-Франківська обл.). Освіту здобув, імовірно, у школі при Свято-Успенській церкві у Львові та в Острозькій академії. У 1595 р. за сприяння київського воєводи князя В.-К. Острозького отримав в управління Пінський Ліщинський монастир. У 1596 р. взяв участь у Берестейському соборі, рішуче захищаючи права православних в Україні. Після смерті Никифора Тура у 1599 р., Плетенецького обрано архімандритом Києво-Печерської лаври. Як архімандрит Києво-Печерської лаври Плетенецький домігся повернення забраних унійцями маєтностей, а також права ставропігії. Великих успіхів Єлисей Плетенецький досягнув в сфері книговидавництва. У 1615 р. ним було засновано друкарню при Києво-Печерській лаврі. Обладнання для неї було закуплене у львівського єпископа Гедеона Балабана і його сина Федора. Викупивши друкарню Єлисей Плетенецький організував гурток учених і письменників, які були запрошені зі Львова та Острога. Також для зручності початої справи, між 1612 і 1616 рр. монахи Києво-Печерської лаври під керівництвом архімандрита Єлисея Плетенецького заснували в м. Радомишль першу в Центральній Україні фабрику з виготовлення паперу – папірню, яка використовувала енергію води. Вона слугувала також й оборонною спорудою. Місцевий папір, виготовлений з кропиви та льону з додаванням лушпиння цибулі й часнику, був міцним і довговічним. За життя Плетенецького на папері з цієї папірні ставили водяні знаки у вигляді його герба. Доставляли папір в друкарню Києво-Печерської Лаври річкою Микою, на якій стояла споруда, потім Тетеревом і далі Дніпром. У 1616 р., спільними зусиллями було видано першу для Києва друковану книгу – «Часослов», що призначався для шкільного навчання. Загалом, з моменту заснування друкарні й до смерті архімандрита лаврська друкарня видала 11 книг, серед яких богослужбові, філософські, полемічні, морально-повчальні та навчальні. У другій половині XVII ст., під час козацьких повстань, папірню було зруйновано. Наприкінці XIX ст. на руїнах фабрики-фортеці спорудили млин із червоної цегли. Він працював з перервами близько 90 років, поки зовсім не зупинився і занепав.

Помер Єлисея Плетенецького 19 жовтня 1624 р., як ієросхимонах. Був похований 17 лютого 1625 р. у відреставрованому ним Свято-Успенському храмі Києво-Печерської лаври. Поховання до нашого часу не збереглося. У 2009 р. в місті Радомишлі на території історико-культурного комплексу «Замок Радомисль» був зведений пам’ятник Єлисею Плетенецькому. Це єдиний на сьогодні в Україні пам’ятник цьому видатному релігійному і культурному діячеві і єдиний в Україні пам’ятник на рухомій поверхні води.

Література

Бондарчук Я. Учителі та учні [Острозької академії у 16 – поч. 17 ст.] / Я. Бондарчук // Бондарчук Я. В. Історія Острозької академії : навч. посіб. / Я. В. Бондарчук. – Острог : Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2015. – С. 177–254.

Молодико В. В. Біля колиски книгодрукування / В. В. Молодико // Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції до 130-річчя Житомирської обласної наукової універсальної бібліотеки, 23–25 трав. 1996 р. / Житомирське обласне управління культури; Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека; Житомирське науково-краєзнавче товариство дослідів Волині. – Житомир : Поліграфіка, 1996. – С. 30–32.

Острозька академія 16–17 століття : енциклопедія. – Острог : Острозька акад., 2011. – 512 с.