Фотоколекції

Cвято-Троїцька церква

с. Тростянець, Луцький район Волинська область

Cвято-Троїцька церква (Церква святої Трійці) – пам’ятка архітектури, діюча українська православна церква Київського Патріархату в селі Тростянець Луцького району Волинської області.

Клірові відомості Тростянецького храму за 1911 р. повідомляють, що «церковь построена в 1650 году тщанием неизвестно чьим». «Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии» за 1914 р. датою побудови називають 1648 р. сином власника Тростянця Марком Семеновичем Гулевичем-Воютинським. Про Тростянецький храм у більш ранній період свідчить запис на першій сторінці Луцького братського каталогу-реєстру від 1617 р.: «Гавриил, священник Тростенецкий, презвитор храма святыя живоначалныя Тройца, рукою власною». Одним із засновників церкви вважається шляхтич Адам Гулевич, який зі своєю донькою Гальшкою Гулевичною були останніми, хто особливо опікувалися святинею. Про контакти тростянецького духовенства і Луцького братства свідчить і деяка подібність луцької Хрестовоздвиженської і тростянецької Троїцької церков. Під час Другої світової війни у церкві була пожежа, яка знищила внутрішнє убранство, вціліла лише чудотворна ікона, яку люди не могли зрушити з місця і вона залишилася у каплиці. У післявоєнні роки церква використовувалася як стайня. 

У кінці 40-х років ХХ ст. церква була відбудована і перебудована: понизили стіни нави і бабинця, змінили форму дахів і бані, розписали стіни. У 2010 р. під час проведення ремонтних років був відкритий вхід до крипт, де зберігалися предмети церковного начиння, а також останки людей, жертв війни чи репресій. Вони були перепоховані у братській могилі. У відреставрованому підвальному приміщенні відкрили церковний музей, де розмістили давні богослужбові книги та церковне начиння.

Свято-Троїцький храм належить до оригінальних взірців оборонного архітектурного стилю. Храм тридільний і має: притвор, т.зв. корабель (нава, середня частина), вівтар, який орієнтований на схід. Будівля завершується трьома куполами. Пристосування храму до оборони має ряд особливостей: товщина цегляних мурів до 3 метрів, стіни ззовні додатково укріплені контрфорсами (масивними підпірками), зсередини стіни нави також підсилені: в кутах – виступами, у центрі південної та північної стін – широкими лопатками. Пристосування горища церкви до оборони зумовило влаштування бійниць для вогнепальної зброї. Вогневі отвори мали форму у вигляді перевернутої замкової щілини, що характерно для XVI–XVII ст. На випадок облоги з-під церкви проклали два підземні ходи, один вів до сусіднього села, а інший до Луцька. Сьогодні вони не досліджені і знаходяться в аварійному стані. Замість традиційних відкритих хорів над бабинцем облаштовано ізольоване квадратне приміщення, перекрите хрещатим склепінням. Дістатися до нього можна лише крізь вузький вхід. Вузький склепінчастий коридор з крутими східцями прорізує частину стіни і виводить на піддашшя. Це місце називають «Божою горою» або «Божою гіркою». 

У каплиці зберігається святиня храму – чудотворна ікона Богородиця Одигітрія, пам’ятка українського сакрального мистецтва XV ст. Автор волинської ікони міг бути й автором ікони «Христос Вседержитель» з с. Річиця на Рівненщині (зберігається у Рівненському обласному краєзнавчому музеї). Написи на іконі «Богородиця Одигітрія» свідчать про два її поновлення у 1889 р. і ще раніше. Сучасна реставрація образу була проведена у 2004–2008 рр. реставратором Ларисою Обухович. Днем славлення волинського чудотворного образу є неділя перед святом Успіння Богородиці.

Іконостас церкви – двоярусний, дерев’яний, різьблений, золочений, з намісним і апостольським рядами, виконаний у класичному стилі. Іконостас був перенесений у 1828 р. з церкви с. Годомичі. Царські врата дерев’яні, професійного виконання, з пишною різьбою у вигляді листя аканту та рокайлевих мотивів і завершуються хрестом.

Цінними у церкві також є ікони «Свята Варвара з житієм» початку XVII ст., написана на дошці темперними фарбами; «Оплакування Христа» ХІХ ст., виконана на полотні олійними фарбами; Євангеліє XIX ст., надруковане в Москві, яке було подароване 1859 р. до церкви в Хопневі і перенесене до Тростянця 1911 р., оправа книги 1911 р.

Свято-Троїцька церква внесена до Державного реєстру національного культурного надбання по Волинській області. 

Джерела:

Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю / О. М. Годованюк. – Київ : Техніка, 2004. – С. 91–94.

Музей Волинської ікони / В. С. Александрович [та ін.]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2013. – С. 17.

Церква Святої Трійці у селі Тростянець на Волині : буклет – Луцьк : Надстир’я, 2015 – 5 с.