Новини

Помер принц Князівства Ліхтенштейн Константин (5 грудня 2023 р.) – третій син правлячого князя маленької альпійської держави Ганса Адама II і молодший брат спадкового принца і регента у справах повсякденного управління Алоїза.

На сторінках газети «Замкова гора» було опубліковано генеалогічну розвідку про те, що перший баварський король був нащадком у восьмому коліні князя Василя-Костянтина Острозького через шлюб його доньки Катерини з князем Христофором Радзивілом, а пізніше – правнучки від цього шлюбу і її дальших нащадків жіночої статі, що вступали в подружжя з німецькими принцами Династії Віттельсбахів. Нащадком князів Острозьких і Заславських, була Марія Тереза – інфанта Португальська. Тож нинішній правлячий князь Ліхтенштейну Ганс Адам II i чисельні принци і принцеси цієї найстарішої і найбагатшої династії Європи (серед яких і покійний принц Константин, що залишив після себе трьох дітей) нащадки наших князів Острозьких.

Джерело: Манько М. Помер принц Ліхтенштейну Константин – визначний фінансист і нащадок князів Острозьких / М. Манько // Замкова Гора [Острог]. – 2023. – 15 груд. – С. 7.

19 грудня 2023 року виповнюється 95 років від дня народження Ніколауса Арндта – відомого історика, краєзнавця, архітектора, громадського діяча. Один із засновників німецького історичного товариства «Волинь». Народився Ніколаус Арндт 19 грудня 1928 р. в місті Рівне, що належало тоді Речі Посполитій, у родині підприємця. З 1928–1932 рр. Ніколаус мешкав разом з батьками в м. Рівне і в с. Колкі Луцького повіту. З 1932–1940 рр. Н. Арндт мешкає у с. Користь біля Корця та в м. Рівне, там відвідує польську гімназію. У січні 1940 р. Ніколаус Арндт та його родина були репатрійовані на територію сучасної Польщі у один із так званих «Вартегау». 1944 р. був призваний разом з іншими випускниками до армії гітлерівського вермахту, воював у зенітній частині; після короткотермінової виучки у солдатській піхотній школі. Весною 1945 р. у складі гарнізону захищав Берлін, де був поранений. Після закінчення війни перебував у радянському полоні, в липні 1945 р. був звільнений. Деякий час радянська і польська адміністрації використовували Ніколауса Арндта, як перекладача. З весни 1946–1947 рр. Н. Арндт навчався у старшій школі в районному центрі Кітцінгені на Майні. Після закінчення школи Ніколаус Арндт переїжджає до м. Штуттгарта. З 1949 р. працює в архітектурному бюро будівельної фірми Сайлінг у Кітцінгені; а восени вступає до технікуму імені Георга Ома в Нюрнберзі, де вивчає основи проектування висотних будинків. До 1957 р. Ніколаус Арндт працює в архітектурному бюро у місті Швабах (Середня Франконія) та інспектором з питань будівництва управління Кастелльського банку. З 1963 р. Ніколаус Арндт засновує у Візентайді власне архітектурне бюро і працює успішно в цій фірмі до кінця 1970-х років будівельним інженером та архітектором. У серпні 1975 р. Ніколаус Арндт разом із колишнім волинським пастором Хуго-Карлом Шмідтом є організаторами історико-патріотичного товариства етнічних німців Волині. З моменту створення товариства Арндта було обрано головою, а в 2014 році – почесним головою товариства «Волинь». Ніколаус Арндт сприяє становленню музею волинських німців у Лінстові (земля Мекленбург-Форпоммерн); веде педагогічну і наукову роботу, видає разом із Х.-К. Шмідтом науково-краєзнавчий журнал «Волиніше Г'ефте», де опубліковує чимало краєзнавчих розвідок. Саме пан Ніколаус Арндт багато допоміг у становленні міжнародного обміну між українською гімназією із Новограда-Волинського і німецькою гімназією у Візентайді. Ніколаус Арндт проводив як голова товариства постійно екскурсії етнічних німців з кінця 1980-х років на Волинь, неодноразово бував у Києві, Житомирі, Новограді-Волинському, Рівному, інших містах України, а також у Східній Польщі.

Пан Ніколаус Арндт проводив велику науково-дослідницьку роботу. Він особисто відвідав всі європейські країни, включно із Польщею, Росією та Україною, де вивчав історію своєї родини і долі багатьох волинських німців, німецьких поселень на Волині, їхню культуру і освіту, їхній економічний внесок у розвиток краю. Наслідком цих досліджень стала його перша книга «Житомирські Арндти» (1970). Серед інших книг, написаних Ніколаусом Арндтом, слід назвати «Збірник російських і українських (народних) пісень», «Розповідь одного волиняка», «Два колишні юдейські кладовища в Ревайлері», «Німці на Волині. Культурно-історичний огляд», «Родини Арндтів і Штебнерів», «Врятування будинку синагоги», «В якості солдата-санітара під час боїв у Югославії, Росії, Італії, а також в полоні у Північній Африці», «Післявоєнні роки», «Пошуки батьківщини», «Незручний порадник – висвітлення стосовно ситуації в Україні. Історія і сучасність», «Волинь та її німці впродовж століть», «Інший Кітцінген. Місто і його околиці в період Третього рейха...». Ним укланено збірник статей із часопису «Волинські зошити» під назвою «Батьківщина Волинь». Цей збірник було перекладено згодом українською мовою і видано в Житомирському видавництві «Волинь». Завдяки співпраці з цим українським краєзнавчим видавництвом було видано також цілий ряд чисел «Волинських зошитів». 2 травня 2016 р. у містечку Візентхайді, що знаходиться на півночі Баварії в землі Нижня Франконія, у віці 88 років, помер великий друг українського народу, відомий історик-краєзнавець та наш земляк пан Ніколаус Арндт.

Література

Ніколаус Арндт (1928–2016) – меценат, благодійник, патріот, дослідник Волині [Електронний ресурс] : віртуальна виставка // Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека : [сайт]. – Режим доступу: http://libr.rv.ua/ua/virt/128/. – Назва з екрану.

15 грудня 2023 року виповнюється 205 років від дня народження Петра Омеляновича Чуйкевича – українського педагога, етнографа, фольклориста, який у 1843–1846 р.р. працював молодшим учителем латинської мови в Рівненській реальній гімназії.

Народився Чуйкевич Петро Омелянович 15 грудня 1818 р. у містечку Вороніж Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині селище міського типу Шосткинського району Сумської області). Належав до старовинного старшинсько-дворянського роду Чуйкевичів, що походив від Никифора Чуйкевича, який жив у 17 столітті. З дитинства Петро Чуйкевич товаришував з П. Кулішем, який народився в тому ж містечку. У 1843 р. закінчив філософський факультет Київського університету, де навчався разом з В. Білозерським та Д. Пильчиковим. Був близько знайомий з Т. Г. Шевченко, М. Костомаровим, М. О. Максимовичем та О. Бодянським. Петро Омелянович, як фахівця з глибокими знаннями історії, етнографії, фольклористики та усної народної поезії, 1843 р. розпочинає працювати молодшим учителем латинської мови в Рівненській реальній гімназії. За засвідченнями деяких документів П. Чуйкевича було переведено по службі із Рівного до Кам’янця-Подільського. Зокрема, зберігся наказ директора Рівненської гімназії П. Аврамова про переміщення 15 липня 1846 р. Петра Омеляновича Чуйкевича з посади молодшого вчителя латини Рівненської гімназії на посаду молодшого вчителя географії Кам’янець-Подільської гімназії. З біографії П. Чуйкевича відомо, що на початку 1846 р. він увійшов у конфлікт із директором гімназії П. Аврамовим через інцидент щодо покарання учня. Офіційно це стало чи не основною причиною переведення Петра Чуйкевича до Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії. Був членом Кирило-Мефодіївського братства, за що був притягнутий до слідства, але був звільнений через брак доказів. У жовтні 1846 р., коли Т. Шевченко перебував у Кам'янці-Подільському, де вчителював П. Чуйкевич, записав в альбом поета пісні «Зійшла зоря із вечора, да й не назорилась», «Пливе щука з Кременчука, пливе собі стиха», «Ой, Кармелюче, по світу ходиш». Першу з цих пісень Т. Г. Шевченко використав у повістях «Близнецы», «Прогулка с удовольствием и не без морали» та в поемі «Марина». У Кам’янці-Подільському П. Чуйкевич пропрацював сім років. Останні роки свого життя Петро Омелянович провів на батьківщині. У 1870 р. він очолив щойно засновану в Глухові чотирикласну прогімназію. В 1874 р. діяльність Петра Омеляновича Чуйкевича на посаді директора обірвала смерть.

Крім педагогічної діяльності, П. Чуйкевич займався етнографічними дослідженнями, збирав український фольклор та українські народні пісні. Зошити з піснями П. Чуйкевича, надані для користування Михайлові Максимовичу, сьогодні зберігаються в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. Один із них – «Малороссийские песни, собранные в Киеве П. Чуйкевичем в 1843 году» – на першій сторінці вгорі має напис: «От Кулеша». Також, у Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського є автографи збірок «Малорусские песни. 1843 р.» i «Пісні з м. Ровно, кол. Волинської губернії 1844 в записах П. О. Чуйкевича». Цікаво, що фольклорна збірка з Рівного є однією з перших систематизацій пісенних жанрів нашої місцевості у першій половині XIX століття. З рукопису можна дізнатися, що деякі пісні записані в 1844 р. від козака Опанаса Байдана (слово «козак» було популярним у нашій місцевості як синонім «парубок»). Серед фіксацій пам'яток з Рівного є ліричні та сімейно-побутові пісні. У фондах Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України зберігається колекція пісень у записах В. Білозерського, М. Максимовича, М. Костомарова, П. Куліша та ін. Уведені до неї і зразки, записані П. Чуйкевичем у Рівному та його околицях. Така співпраця засвідчує, що молоді люди дбайливо ставилися до пам’яток Волині, її народнопоетичної спадщини.

Література

Горбатюк В. Не просто вчитель гімназії: Тарас Шевченко і Петро Чуйкевич: [зустріч під час перебування Кобзаря у Кам’янці-Поділ.] / В. Горбатюк // Поділ. вісті. – 2009. – 24 лют. – С. 3.

Полонська Н. Є. П. О. Чуйкевич (з кола знайомих Т. Шевченка) / Н. Є. Полонська // Питання шевченкознавства. – Київ, 1978.

Шевчук С. Петро Чуйкевич: учитель, етнограф, фольклорист [який перебував в Рівному] / С. Шевчук // Діячі науки і мистецтва рідного краю у розвитку української національної культури : збірник матеріалів і тез наукової конференції 29–30 вересня 1998 року / Мін-во к-ри і мистецтв України Рівненський держ. ін-т к-ри. – Рiвне, 1998. – С. 205–210.

14 грудня о 14 год. у відділі краєзнавства Рівненської ОУНБ відбудеться публічна лекція «Томаш Оскар Сосновський: знаний римський скульптор з Волині».

Відомий скульптор доби класицизму Томаш Оскар Сосновський, народжений 12 грудня 1812 року у шляхетній родині, в селі Новомалин, Острозького повіту Волинської губернії. Професор Академії святого Луки у Римі, почесний доктор 24 художніх академій світу, творець гіпсової копії черепа геніального майстра Рафаеля, учасник мистецьких заходів у Римі, Варшаві, Парижі. Оскар Сосновський був нагороджений Папою Римським Пієм ІХ орденом Григорія Великого за значні заслуги у розвитку творення релігійної скульптури. Жоден скульптор 19 ст. не створив стільки художніх робіт, повязаних з образами Богородиці і Христа ніж Томаш Оскар Сосновський.

Спікер заходу – Микола Бендюк, мистецтвознавець, історик-краєзнавець, колекціонер, автор численних наукових праць, автор книги про скульптора Томаша Оскара Сосновського і не тільки.

Чекаємо усіх, кому небайдужа історія рідного краю! Як завжди буде цікаво та пізнавально!

м. Рівне вул. Олександра Борисенка, 6

067 360 7427

Джерело: Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека

На розореному полі в околицях Луцька була знайдена артилерійська гільза із національною символікою та українськими друкованими виданнями. На понищеному часом папері все ж таки впізнано герб – Тризуб, часопис «Орленя» та фрагменти сторінок із книги про історію України. Як уточнив Богдан Зек, науковий співробітник Волинського краєзнавчого музею, гільза 45-го калібру була виготовлена в 1938 році, належала до радянської гармати. Коли та хто вирішив використати її як сховок для матеріалів, наразі невідомо. Однак, судячи з ідеологічного наповнення текстів, це була людина, що підтримувала незалежність України. Що ж до віку матеріалів, то журнал «Орленя» видався на Волині в часи нацистської окупації, в 41–42 роки. Точна дата випуску історії України поки невстановлена, бо папір суттєво понищений. Але, припускає Богдан Зек, її могли видати у міжвоєнний період в Відні чи Празі, або ж вже у період нацистської окупації. Вік тризуба поки невстановлений. Гільза та матеріали, що були заховані у ній, зберігатимуться в фондах Волинського краєзнавчого музею, де їх опрацьовуватимуть науковці.

Джерела: Волинський краєзнавчий музей

ZAXID.NET

У Державному архіві Волинської області відбулася презентація монографії доктора історичних наук, доктора гуманітарних наук в галузі історії, доцента, професора кафедри всесвітньої історії Волинського національного університету імені Лесі Українки, головного редактора журналу «Студії з архівної справи та документознавства» Олега Разиграєва «Світ за ґратами. Пенітенціарна система на Волині та в Галичині у 1918–1939 роках».

У монографії проаналізовано загальнодержавні процеси, пов’язані з генезисом та функціонуванням кримінально-виконавчої системи в міжвоєнній Польщі, простежено формування та особовий склад пенітенціарної служби на Волині та в Галичині, а також висвітлено повсякденне життя політичних і кримінальних в’язнів, досліджено діяльність громадських, політичних організацій щодо підтримки в’язнів та захисту їх прав. У монографії використані документи Національного архівного фонду з фондів державних архівів Волинської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської областей, центральних державних архівів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), громадських об’єднань та україніки (ЦДАГОУ), центрального державного аудіовізуального та електронного архіву (ЦДАЕА), центрального державного історичного архіву України, м. Львів (ЦДІАЛ України), галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБ України). Також використані архівні документи з архівних установ Польщі, Білорусі.

Джерело: Державний архів Волинської області