Новини

17 травня 2023 року о 14 годині у відділі краєзнавства Рівненської обласної бібліотеки відбудеться публічна лекція, присвячена одній з маловідомих постатей міжвоєнного Рівного Якубу Гоффману. Захід приурочено 100-річчю від початку діяльності польського освітянина, вченого та громадського діяча у Рівному.

Ця непересічна людина була надзвичайно обдарованою та різнобічною. У Рівному він займався освітніми питаннями, політикою, краєзнавством, археологією, колекціонуванням, дослідженнями в галузі історії, етнології, історичної бібліографії Великої Волині. А ще він був головним редактором надзвичайно цікавого наукового видання, яке носило назву «Rocznik Wolynski» («Волинський щорічник»). Сучасники називали його «небуденним педагогом та політиком», волинським Ломоносовим, місцевим Лелевелем, а новітні дослідники називають його «світлою постаттю на ниві освіти, науки, культури».

З життям та науковими здобутками Якуба Гоффмана нас познайомить кандидатка історичних наук, доцентка кафедри історії України Рівненського державного гуманітарного університету Валентина Доброчинська. Рівненська науковиця розповість і про родину Якуба Гоффмана, зокрема про його дружину Ядвігу, яка теж була значимою постаттю в царині освіти Рівного.

Запрошуємо усіх, кому небайдужа історія Рівного!

Чекаємо за адресою:

Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека
м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 6, відділ краєзнавства (4-й поверх)

10 травня о 14 годині у відділі краєзнавства Рівненської обласної бібліотеки відбудеться сенсаційна зустріч з відомим українським вченим-істориком, доктором історичних наук Богданом Прищепою за темою «Археологічне дослідження давнього Острога та Дубна. Розповідає доктор історичних наук Богдан Прищепа».

Розмовлятимемо про археологічні дослідження, знахідки, наукові плани рівненського науковця.

Чекаємо за адресою:

Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека
м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 6, відділ краєзнавства (4-й поверх)

7 травня 2023 року виповнюється 125 років від дня народження Семена Лаховського (1898–1988) – волинського краєзнавця, першого директора Маневицького краєзнавчого музею.

Народився 7 травня 1898 року в с. Колодниця на Волині. Батько працював на Ковельській залізниці, мати – в сільському господарстві. Після закінчення початкової школи працював учнем слюсаря на залізничній станції Ковель. У 1914 році разом з рідними був евакуйований в м. Тіхвін Новгородської області, де також працював на залізниці. У 1918 році повернувся в рідне село Колодницю, і почав працювати робітником вугільного складу на станції Ковель. У 1939 році став працювати слюсарем-автоматником на залізничній станції Ковель. 

Після нападу нацистів працював зв'язківцем партизанського загону, передавав відомості про рух на залізниці, комунікації противника, налагодив зв'язки з підпільниками в околицях Ковеля. З 1943 по 1944 роки перебував у партизанському загоні, був призначений командиром господарського взводу, за виконання бойових завдань був представлений до урядової нагороди – медалі «За відвагу». У лютому 1944 року С. Лаховський був направлений в Маневицький район і до 1962 року працював завідуючим відділом соціального забезпечення Маневицького райвиконкому.

У середині 1960-х років почав займатись краєзнавчою роботою. Брав активну участь у створенні Маневицького краєзнавчого музею, який був відкритий у 1967 році. На громадських засадах довгі роки був його директором. За участю С. Лаховського було створено ряд музейних закладів на громадських засадах у Маневицькому районі, а також на батьківщині краєзнавця – у с. Колодниця Ковельського району. Помер Семен Лаховський у 1988 році.

Література

Вернидубов О. Семен Лаховський – краєзнавець, фундатор та директор Маневицького краєзнавчого музею / О. Вернидубов // Минуле і сучасне Волині та Полісся: історія сіл і міст Західного Полісся. Маневиччина : матеріали ХІІІ Волин. іст.-краєзн. конф. смт. Маневичі – с. Кукли, 14 квіт. 2004 р. – Луцьк, 2004. – С. 122–123.

Нагорна О. Про себе і своїх колег / О. Нагорна // Волинський музей. Історія і сучасність : матеріали V Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 23-й річниці Незалежності України та 85-й річниці створення Волин. краєзн. музею, м. Луцьк, 16 трав. 2014 р. / упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2014. – Вип. 5. – С. 124–133.

5 травня 2023 року виповнюється 430 років надання Меджибожу міського самоврядування на праві магдебурзькому. 

Початок дії магдебурзького права у Меджибожі визначається документами, які зберігаються у фондах Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Відповідно до них, самоврядні права були надані Меджибожу грамотою 5 травня 1593 р. володарем міста Адамом-Ієронімом Сенявським (*1576 – †1619).

Успадкувавши Меджибіж та належний до нього ключ маєтків від діда та батька, Адам-Ієронім Сенявський декларує, що містяни як теперішні, так і прийдешні на вічні часи робляться “вільними з невільних”, звільненими від “стародавніх повинностей, які терпіли від колишніх панів та їх урядників”. Громада повинна обрати з-поміж себе бургомістра, радника і присяжних – “і ніякий урядник не може втручатися в будь-яке судочинство та міську юрисдикцію, окрім випадків, які б стосувалися шкоди мені чи непорядку в обороні”. Наводиться розлогий перелік майнових та господарських прав громади, до якого входила навіть гарантія протекціонізму “користі міщан” порівняно з приїжджими купцями і крамарями (щось подібне до акції “Купуй меджибізьке” часів Ренесансу). Водночас, місту призначено два ярмарки на рік: на св. Петра (29 червня) та на св. Михайла Архангела (29 вересня), та щотижневі торги у понеділок і п’ятницю, участь у яких дозволялася також купцям і крамарям з інших міст. Разом з правами на міщан покладалися й обов’язки гатити ставки, справляти мости, а головне – підтримувати безпеку та обороноздатність Меджибожа: “Перекопи, кобилиці, вежі, паркани, брами повинні справляти завжди і держати свою варту на воротях, і щоб не було, як перед тим тяганини. Кожен міщанин, який тільки-но має дім, повинен мати в кожному домі рушницю довгу, фунт пороху і копу підібраних куль. Кожен має бути готовим виступити проти ворога з рушницею будь-коли, а я буду забезпечувати гарматами і гаківницями…” В подальшому міські привілеї були підтверджені приписками на полях документу та підписами: у 1703 р. Адамом-Миколою Сенявським, пізніше Марією-Софією Сенявською-Денгофф, у 1704 р. Августом Чарторийським, у 1783 р. Адамом Чарторийським. Останнє підтвердження, яке засвідчує “права і привілеї, які є у цій справі”, зроблено 1794 р. після анексії Поділля Російською імперією.

Ініціатива із запровадження міського самоврядування у приватновласницькому Меджибожі свідчить про прогресивність магдебурзького права – інструменту, завдяки якому міська громада могла вибудовувати свої взаємовідносини з центральною владою та регламентувати власне життя. 

Література

Зaпaденкo І. Міщанам, теперішнім і прийдешнім, на вічні часи... : до 425-річчя надання Меджибожу магдебурзького права / І. Западенко // Календар знаменних і пам'ятних дат Хмельниччини на 2018 рік. – Хмельницький : Цюпак А. А., 2017. – С. 116–119.

Меджибіж // Легендарні села України = The renowned Ukrainian villages / Х. Й. Роглєв, Ю. Л. Бошицький, І. А. Голубаха, Г. Б. Мунін; пер. з укр. на англ. мову Г. О. Теличук. – Київ : Книга, 2009. – С. 44–47.

Якименко Н. Меджибізький замок на Хмельниччині / Н. Якименко // Краєзнавство в Україні: сучасний стан і перспективи : наук. зб. – Київ : Академія, 2003. – С. 166–169.

5 травня 2023 р. о 14:00 Рівненський Обласний Краєзнавчий Музей проведе онлайн-захід на тему «Видання друкарні Почаївського монастиря в колекції Рівненського обласного краєзнавчого музею» 

Чільне місце посеред фондової збірки Рівненського краєзнавчого музею належить історико-церковній колекції, у якій, зокрема, представлено різноманітну друковану продукцію, що видавалась в Острозі, Дермані, Львові, Києві, Варшаві та інших містах і містечках Європи від кінця ХVІ ст. Найбільшу кількість друкованих матеріалів церковного походження становлять друки Почаївського Свято-Успенського монастиря. Друкарня цієї чернечої обителі розпочала свою роботу на початку тридцятих років ХVІІІ ст. У той час монастир перебував у юрисдикції Унійної Церкви (з 1712 року).
У монастирі побачила світ велика кількість друків, переважну більшість яких становить літургійна література, збірки проповідей, релігійних пісень та молитов. Необхідно відзначити, що 1831 року Почаївська обитель змінила юрисдикційну належність, підпорядковуючись московській патріархії.
Найбільш продуктивно почаївська друкарня працювала у василіанську добу свого існування. Почаївські друки унійного періоду відзначаються високим рівнем поліграфічного виконання. Вони прикрашені гравюрами відомих митців того часу – Йосипа та Адама Гочемських, Федора Стрільбицького, Івана Филиповича, Федора Охрімовського та інших відомих граверів. Помітним є досягнення почаївських майстрів у декоративному оздобленні. Їх заставки, кінцівки та художні ініціали належать до найкращих надбань українського книжкового мистецтва ХVІІІ ст.
Посеред почаївських друків православної доби в музеї зберігається літургійна видання та колекція часопису «Волинські Єпархіальні Відомості», що виходив в монастирській друкарні, а також Кременці та Житомирі.
Дрібні православні друки церковно-історичної кінця ХІХ – початку ХХ ст., представлені окремими номерами «Почаївського листка», листівками політичної організації «союз російського народу», осередок якого знаходився у Почаївській лаврі. Переважна більшість почаївських друків потрапила до музею в результаті музейних експедицій по храмах Рівненщини у сімдесяті-вісімдесяті роки ХХ ст., частина була закуплена або подарована.
Колекція почаївських видань у збірці РОКМ, а також в інших зібраннях, поза усіляким сумнівом, є безцінним скарбом нашої минувшини. Почаївських друків, звичайно, ще будуть поповнюватися новими надходженнями, використовуватись дослідниками та займуть гідне місце в музейних експозиціях.
Під час презентації директор музею Олександр Булига представить дану колекцію в контексті історичного розвитку Почаївської обителі.

Онлайн-трансляція на Facebook

Котис О. На Сході Європи: міжвоєнний розквіт Волині / О. Котис. – Луцьк : Синя папка, 2020. – 232 с.

Анотація: Це видання навмисно розкриває лише деякі аспекти життя Волині у міжвоєнний період ХХ ст., коли регіон перебував у складі Другої Речі Посполитої. Це спроба сконцентрувати увагу читача на культурі краю та чільних особистостях, які її творили, а також на розвитку краю з найзагальнішого погляду. Тут свідомо не подано політичного контексту тієї доби. Автор прагне змістити акцент на відчуття особливої атмосфери того часу – часу надії на мирне життя та новаторства.

Видання призначене усім, хто цікавиться історією, культурою, публіцистикою, та усім, хто прагне дізнатися більше про Волинь.

З книгою можна ознайомитися у відділі краєзнавчої літератури Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки.