Кравчук О. Участь Арсена Річинського в роботі «Просвіти» на Західній Волині (1924-1934 рр.)
Розділ:
Освіта та наукове життя краю
Мова документу: українська
Рік видання: 2020
Кравчук О. Участь Арсена Річинського в роботі «Просвіти» на Західній Волині (1924-1934 рр.) / О. Кравчук // Літопис Волині. Всеукраїнський науковий часопис.– 2020. - Чис. 23. - С. 13-18
Анотація:
У статті проаналізовано участь відомого громадсько-політичного, культурно-просвітнього діяча Арсена Річинського у функціонуванні «Просвіти». Досліджено його місце і роль у праці товариства на Західній Волині. У міжвоєнний період доволі поширеною формою українського культурно-просвітницького руху була «Просвіта», головним завданням якого були поширення освіти серед українців, ознайомлення їх із надбанням рідної культури, захист культурних, правових і економічних інтересів українського населення. Актуальною була проблема самоосвіти. Для цього товариство відкривало бібліотеки, книгарні, створювало читальні, організовувало масові культурно-освітні заходи, поширювало періодику, займалося видавничою діяльністю, брало безпосередню участь в організації українських шкіл. На Волині значного визнання набула «Просвіта» у Володимирі-Волинському, до якої належав А. Річинський. Її засновано восени 1919 р. Станіславом Полянським. А. Річинський вступив у «Просвіту» в 1924 р., обіймав посаду референта культурно-освітньої праці, а з 1927 р. став головою товариства. Він сприяв розвитку місцевого просвітянського хору, долучився до формування бібліотек, діяльності читалень, організації свят, відзначення видатних історичних подій. А. Річинський був активним учасником різних просвітянських форумів, на яких вирішувались організаційні питання та напрями діяльності «Просвіти». Зокрема, він був учасником ІІІ з’їзду «Волинських Просвіт» та ІІ Всеукраїнського освітнього конгресу у Львові. Участь А. Річинського в роботі «Просвіти» зумовлена тим, що він, будучи свідомим українським патріотом, намагався через культурно-просвітницьку працю організовувати бібліотеки, читальні, масові культурно-освітні заходи, поширювати періодику, засновувати школи тощо. На початку 1920-х рр. це був єдиний легальний метод протистояння насильницькій полонізації українства в Західній Волині.
Джерело:
