Дем’янюк О. Військова археологія території сучасної Волині та розвиток озброєння волинян у докняжу добу
Розділ:
Археологія
,
Історія, історичні науки
Мова документу: українська
Рік видання: 2019
Дем’янюк О. Військова археологія території сучасної Волині та розвиток озброєння волинян у докняжу добу / О. Дем’янюк // Літопис Волині. Всеукраїнський науковий часопис. – 2019. - Чис. 21. – С. 62-66
Анотація:
У статті на підставі праць волинських археологів, зокрема М.Кучинка, Г.Охріменка, І.Маркуса проаналізовано процес виготовлення озброєння, його вдосконалення, способи використання. Перші прояви військового буття на території сучасної Волині знаходимо ще в докняжу добу. Згодомтериторія Волинського краю неодноразова ставала місцем бойового зіткнення різноманітних військових підрозділів. Відтоді вдосконалювалася зброя, міцніли оборонні рубежі, зростало бойове вміння волинян, міцнів і гартувався бойовий дух. На озброєнні у воїнівбули бойові сокири, булави, списи, стріли, луки, кинджали. До елітних видів зброї доби бронзи відносяться мечі, стилети, чекани, булави. Важливим фактором у виготовленні зброї стало використання металу. Поміж тим, її оздоблення сприяло майновому розшаруванню місцевого населення і змінам у соціальній структурі первісного суспільства. Тогочасна волинська суспільна верхівка прикрашала свою зброю та обладунки дорогоцінними металами, тим самим підкреслюючи свій високий соціальний та військовий статус. Вдосконалення бойових знарядь і зброї, часті бойові сутички привели до формування нового суспільного прошарку – військової еліти/військової знаті. З огляду на стан розробки обраної проблеми, дослідження сфокусоване на кількох напрямках. Насамперед, поява зброї, відокремлення бойової зброї від мисливської, будівництво й вдосконалення технологій зведення фортифікаційних споруд, появи та вдосконалення засобів захисту від зброї ворога. Опираючись на праці волинських археологів, констатуємо, що в докняжий період військова справа на території сучасної Волині розвивалася доволі кволо. Про її пожвавлення можемо говорити лише в ранньому залізному віці, коли бойова зброя відокремилася від мисливської, з’явилася альтернатива в матеріалах виготовленої зброї – мідь, бронза, залізо. З появою первісних військових дружин, вдосконалення набули фортифікаційна справа та індивідуальні засоби захисту. До природних перешкод усе частіше додаються рови, вали, палісадники. З’являються перші комбіновані оборонні споруди.
Джерело:
