Симон Васильович Петлюра – державний і політичний діяч, публіцист, головний Отамана військ Української Народної Республіки : 145 років від дня народження
Розділ: Визначні події
22 травня 2024 року виповнюється 145 років з дня народження Симона Васильовича Петлюри – державного і політичного діяча, публіциста, організатора українських збройних сил, головного Отамана військ Української Народної Республіки, який під час Української революції 1917–1921 рр. перебував у Кам’янці-Подільському, Рівному, Проскурові, Старокостянтинові.
Народився Симон Петлюра 22 травня 1879 році в передмісті Полтави. Батько його – Василь Павлович Петлюра, займався візницькою справою. Мати – Ольга Олексіївна, з давнього полтавського роду Марченків. Зі студентських років Симон Петлюра брав активну участь в українському суспільно-політичному житті. В червні 1917 року після формування першого уряду УНР, С. Петлюра очолив військове відомство і всю енергію спрямував на створення українських збройних сил. Не погоджуючись з політикою Голови Генерального Секретаріату Володимира Винниченка щодо принципів формування українського війська, подав у відставку і вийшов з уряду. Це була чи не перша політична відставка в українській політиці у ХХ ст. У травні 1919 року очолив Директорію УНР. У важких внутрішніх і зовнішніх умовах керував збройною боротьбою проти російських більшовицьких і білогвардійських військ. Для Волині це були найважчі часи, які завершилися польською окупацією, у 1920–1921 роках – більшовицькою, а потім знову польською. Загальною обороною Волині керував Олександр Осецький. У той час як поляки захоплювали Волинь, більшовики повели наступ на Проскурів, Шепетівку, Рівне й Крем'янець, розбили й полонили частину 19-ї дивізії Української армії. В кінці травня 1919 року майже 15 тисяч війська УНР (разом із господарсько-технічним складом) були на Волині в районі міст Дубно-Броди. 2 червня штаб Української армії опинився в «котлі», бо в деяких місцях більшовики та поляки наблизились на 10 км. Уряд Директорії, уникаючи полону, переїжджав зі станції на станцію. Допомога прийшла від волинської групи юнаків-добровольців, які поповнили військо. 5 червня 1919 року за наказом Симона Петлюри відбувся успішний наступ проти більшовиків у напрямку Старокостянтинова-Проскурова-Кам'янця. Вдалося відвоювати частину території, створивши можливість злуки армії УНР з Українською галицькою армією. В липні здійснили спільний похід на Київ, окупований червоними. Столицю звільнили 30 серпня 1919 року. Після Варшавського договору, польські та українські війська виступили спільно проти більшовиків. Однак на початку серпня 1920 року ворог зумів захопити Луцьк, Ковель, Володимир і вийти на Західний Буг. Облога Варшави закінчилася поразкою. 18 жовтня польське командування почало вимагати припинення від української армії бойових дій проти Червоної армії. У листопаді 1920 року залишки українських військ і державного апарату УНР під натиском більшовицької армії, яка переважала, змушені були відійти на територію Польщі.
Енергія та наполегливість Симона Петлюри визначили його безперечний авторитет, як лідера українського національного руху й після поразки Української революції 1917–1921 років. Слово «петлюрівщина» на довгий час стало вживатися на означення боротьби за незалежну Україну.
Література
Гжеляк Ч. Політична та військова зумовленість польсько-українського союзу 1920 року. Пілсудський – Петлюра / Ч. Гжеляк // Польща та Україна в боротьбі за незалежність 1918–1920 : наук. конф. в Луцьку 14-15 листоп. 2008 р. / під ред. Т. Кшонстка. – Варшава, 2010. – С. 19–36.
Директорія в Рівному [Електронний ресурс] : [відео] // Історична Волинь : [сайт]. – Режим доступу: https://www.istvolyn.info/post/1515. – Назва з екрану.
Литвин С. Симон Петлюра у боротьбі за самостійну Україну / С. Литвин. – Київ : Смолоскип, 2018. – 680 с.
