Читальна зала

Давидюк Р. П. «Привид Петлюрівщини» на Західній Волині: боротьба більшовицької влади з уенерівською еміграцією у 1920–1940-х роках / Р. П. Давидюк // Росія–Україна: зради, союзи, війни / відп. ред. М. Литвин. Львів: «Астон», 2022. - С. 411-421.

Анотація: "Історичне минуле Росії характеризує пошук ворога, а російський демократ, згідно з відомою фразою, закінчується там, де починається українське питання. Після Української національно-демократичної революції 1917–1921 рр. більшовики своїми ідеологічними ворогами вважали діячів Української Народної Республіки (УНР). Оскільки Головний отаман Симон Петлюра був послідовним поборником більшовизму, то усіх борців за українську державність у роки революції більшовики узагальнювали словом «петлюрівці». Воно замінило і витіснило термін «мазепинці», яким називала українців російська царська влада. «“Петлюрівцем” називають всякого, хто думає по-українські, всякого українського патріота», – читаємо на сторінках «Української Трибуни». Отож С. Петлюру визнавали символом відновлення української державності, тому він «був загрозливим для влади СРСР». Після Другої світової війни такою загрозою для Москви стали «бандерівці». Обох діячів – Симона Петлюру і Степана Бандеру – більшовицька влада, зрештою, вбила. Однак страх Росії перед ними живе донині. Навіть тепер на тимчасово окупованих українських територіях російські загарбники знищують книги і підручники, у яких йдеться про заборонених до згадування осіб, як-от: І. Мазепа, С. Петлюра, С. Бандера та ін.. Простежимо безкомпромісну боротьбу більшовиків з «петлюрівцями» на прикладі західноволинських земель..."

Джерело: Інституційний репозитарій Рівненського державного гуманітарного університету