Читальна зала

Давидюк Р. Політична інституалізація українсько-польського діалогу на Волині у міжвоєнний період / Р. Давидюк / / За свободу: українсько-польський діалог та спроби порозуміння. - Львів, 2021. - С. 291-304.

Анотація: "Міжвоєнний період в умовах Другої Речі Посполитої, крім активізації радикальних політичних сил, характеризувався існуванням паростків налагодження українсько-польської співпраці, речниками якої були колишні наддніпрянські політичні емігранти. Соратники Симона Петлюри, які поділяли ідеї Варшавської угоди, зважилися у 1920 р. пожертвувати соборністю в ім’я збереження державності. Оселившись на території міжвоєнної Польщі, вони вважали, що єдиним виходом у боротьбі за незалежність України є «порозуміння із сусідніми народами, хоч би й ціною деяких компромісів». Ці міркування популяризував пресовий орган Українського центрального комітету (УЦК) – «Вісті УЦК». У руслі ідей прометеїзму наголошували, що Україна може протистояти Росії тільки в союзі з Польщею, Кубанню, Північним Кавказом, Грузією, Азербайджаном і Румунією. Внутрішню специфіку та диференціацію суспільно-політичного життя наддніпрянських емігрантів на території Західної Волині зумовлювала регіональна політика польської влади, низький рівень національної самосвідомості місцевого населення, прикордонний статус воєводства. Вагомість Волині треба пояснювати також національною структурою воєводства, де «число руської людності на тому терені переступає 80 відс. загалу людності» та ситуацією навколо Православної Церкви..."

Джерело: Інституційний репозитарій Рівненського державного гуманітарного університету