З Круглою вежею і Богоявленським собором на емблемі : 75 років від часу створення товариства «Волинь» та Інституту Дослідів Волині
Розділ: Визначні події
Сімдесят п’ять років тому – 26 листопада 1949 р. – у Вінніпезі (Канада) відбулися установчі збори Товариства «Волинь», яке об’єднало українську інтелігенцію в діаспорі з числа уродженців нашого краю.
Організація проголосила себе продовжувачем справи Товариства дослідників Волині, що в 1900–1920 рр. працювало в губернському м. Житомир, здійснило багато добрих ініціатив з дослідження, збереження й популяризації історико-культурної спадщини і природних багатств краю, залишило по собі ряд томів своїх наукових «Праць». Обрання почесним головою Товариства «Волинь» у Вінніпезі дійсного члена Товариства дослідників Волині у Житомирі архієпископа Никанора (Абрамовича) засвідчило цю спадкоємність. У 1951 р. було створено головну наукову інституцію товариства – Інститут дослідів Волині, який мав розвивати наукові дослідження з волинезнавства в умовах утисків і обмежень гуманітарних наук на підрадянських землях. У Вінніпезі постала власна видавнича база. Починаючи з 1953 р., виходив у світ часопис «Літопис Волині» – всього за 45 років було видано 20 його томів. Крім того, було видано понад 60 книг, 22 блоки ювілейних марок, листівки.
Серед діячів товариства та Інституту у Вінніпезі було ряд постатей, походженням і навчанням пов’язаних з Острогом і нашим краєм. Серед них були і розкидані по світу чотири брати Шумовські – уродженці Мирогощі на Дубенщині. Так, третім головою вінніпезьких інституцій був інженер-технолог Арсен Шумовський (1887–1967), що мешкав у цьому канадському місті. Саме за його головування у 1964 р. Інститутом було видано монографію молодшого брата Петра Шумовського (1902–1966) – лікаря-фтизіатра і аматора історії України з Британії. Книга під назвою «Остріг. Історичний нарис» випускника Острозької хлоп’ячої гімназії і активного учасника товариства «Січ імені Івана Богуна» у нашому місті в перший рік української революції була присвячена колегам і друзям по гімназії і «Січі», а також подругам із училища Кирило-Мефодіївського братства.
Випускник-екстерн Острозької гімназії професор Іван Огієнко (митрополит Іларіон) передав Інституту дослідів Волині повне право на видання своїх історичних, мовознавчих, богословських наукових праць і літературних творів. Серед них «Історична монографія» «Князь Костянтин Острозький і його культурна праця» (Вінніпег, 1958 р.). Там також побачили світ ряд книг ще одного нашого земляка Уласа Самчука, в т. ч. і його відомі «Спомини і враження» у двох томах – «На білому коні» і «На коні вороному».
Не випадково на емблемі Інституту дослідів Волині ми бачимо символи Острога – пам’ятки архітектури Кругла вежа та Богоявленський собор на Замковій горі.
Наприкінці ХХ ст. відходили від нас засновники і ветерани товариства та Інституту у Вінніпезі. Останнє видання «Літопису Волині» (т. 19–20) за океаном побачило світ у 1998 р. Тим часом відбувалося становлення осередків волинезнавства в Україні, що стала незалежною державою. Продовжувачами справи вінніпезьких просвітників проголошували себе Житомирське науково-краєзнавче товариство дослідників Волині на чолі з Миколою Кострицею, столичне товариство «Волинь. Вінніпег–Київ», науковий відділ «Інститут дослідів Волині» Рівненського обласного краєзнавчого музею, пізніше об’єднаний з відділом історії. Але офіційно Інститут дослідів Волині і його часопис «Літопис Волині» продовжили свою роботу в Луцьку в складі Волинського (нині Східноєвропейського) національного університету куди надійшли в архів, бібліотека і видавничі потужності з Вінніпега.
Микола Манько – старший науковий співробітник історико-художнього відділу ДІКЗ м. Острога
