Фотоколекції

Поштова листівка "Парафіяльний костел в Рівному на честь Матері Божої і св. Антонія". Наклад "Римсько-католицького доброчинного товариства в Рівному". 

Приблизний період: 1910-1919

Перший костел в Рівному з’явився в 1548 році, коли місто перейшло у володіння католички Беати Острозької, удови князя Острозького. Він був дерев’яний і знаходився майже на тому ж місці, що і костел св. Антонія. Ні цей костел, який був знищений татарами у 1569 році, ні два інші, що були побудовані в Рівному, не збереглися. У 1858 році (в деяких джерелах в 1869?) в місті почали будувати новий мурований костел з червоної цегли у неоготичному стилі. На рахунок того, хто фінансував це будівництво теж існують різні відомості (дехто пише, що будівництво розпочалося на пожертви князя Казимира Любомирського, дехто вважає, що будівництво фінансував князь Роман Сангушко зі Славути, а рівненський історик Олена Прищепа в своїй книзі «Вулицями Рівного» пише, що будівництво здійснювалося в основному на пожертви прихожан. Добудували костел Святого Антонія Падуанського лише в 1899 році. Освячення відбулося 7 жовтня 1900 року. Будівництвом керував польський архітектор Костянтин Войцеховський. Будову увінчували два вишукані шпилі, фасад прикрашав круглий годинник, а інтер’єр був декорований оригінальними фресками.

Під час Першої світової війни костел зазнав пошкоджень і був відновлений у 1927 році. 
У 1958 році костел Святого Антонія був закритий радянською владою. Після декількох перебудов з костелу зникли хрести, готичні шпилі, внутрішнє та зовнішнє оздоблення. Рівненський журналіст Микола Несенюк пригадував, як він в дитинстві бавився тут з хлопцями дивними трубками, які валялися неподалік в кущах, і призначення яких їм було невідоме. Виявилося, що це були залишки безжально зламаного радянською владою храмового органу. Що ж стосується історичних цінностей, то в костельних підземеллях тривалий час (до самого його закриття) містились поховання родини Любомирських, які теж були знищені. 

Костел був перетворений на склад, а з кінця 60-х по 1980 рік в цьому приміщенні функціонував кінотеатр Глобус. У 1987 році після ремонтно-реставраційних робіт в приміщенні бувшого костелу відкрився Зал камерної та органної музики. 
Цікавою є історія придбання містом нового органу. Виготовлений він був за індивідуальним проектом чехословацькою фірмою «Рігер-Клосс» у 1989 році і призначався Красноярській філармонії. А в Рівному цей інструмент з’явився за сприяння відомої естрадної виконавиці Ірини Понаровської, що якийсь час працювала в Рівненській філармонії. Маючи впливових прихильників свого таланту вона погодилася звернутися в міністерство культури Радянського Союзу з проханням про виділення музичного інструменту філармонії міста Рівне. Як згадував тодішній директор філармонії Святослав Мельничук, втілення цієї фантастичної ідеї в життя, вважали майже нереальним, оскільки орган був дуже дорогим. Коштував він 1,5 млн доларів. Та, оскільки приміщення Красноярської філармонії не було вчасно добудоване, а орган необхідно було терміново забирати з Чехословаччини, державні функціонери, зваживши на клопотання відомої співачки, прийняли рішення відправити інструмент у Рівне. Так у 1989 році в місті знову з’явився орган. З 1993 року ця будівля являється пам’ятником архітектури місцевого значення.

Розмір: 9х14 см

Правове регулювання: Оригінал зберігається в архіві родини Ірини Ігорівни Мелещук (Жилінської), доньки Ігоря Жилінського

Місце розташування: вулиця Соборна, 137, Рівне

Джерело: Проєкт РОУНБ «Рівне та рівняни у фотографіях. Цифрова пам'ять Рівного»