Фотоколекції

Кафедральний костел святих апостолів Петра і Павла (1616)

м. Луцьк, Волинська область

Кафедральний костел святих апостолів Петра і Павла (Собор святих апостолів Петра і Павла) – пам’ятка архітектури національного значення, яка розташовується в історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк». Костел і колегіум належали ордену єзуїтів і були збудовані для його потреб. Сьогодні колегіум використовують як навчальний заклад, а костел є кафедральним собором Луцької дієцезії.

Споруда костелу завжди належала до найбільших архітектурних домінант міста і відігравала в його композиції домінуючу роль. Проект був розроблений талановитим італійським архітектором Д. Бріано, за участю якого 16 липня 1616 р. закладається наріжний камінь костелу і який вів нагляд за будівництвом в 1616–1617 та 1619–1620 рр. Його підміняв Мацей Май (з 1622 р. призвіще Маїк), який очолював будівництво в 1627–1632та 1634–1642 рр. Склепіння костьолу заклали лише 1630 р., а бані1637 р., посвята на честь Петра і Павла відбулась у 1639–1640 рр. Крім сакральної функції споруда була важливим оборонним пунктом. Про це свідчать численні бійниці на фасадах та в підвалах, які раніше не були так заглиблені в землю. У зв’язку з пожежами та змінами з часом мистецьких уподобань зовнішній вигляд костелу та його інтер’єр не були сталими.

Серед костелів східних єзуїтських провінцій луцький є найбільшим. Разом з баштами він має в плані розміри 39x53 м. Висота споруди від підлоги нав до хреста над куполом 40,25 м. Висота хреста – 1,80 м. Підвали заглиблені на 6 м. Костел прикрашають скульптури, ліпнина, в тому числі герб біскупа Павла Волуцького, живописні образи, розписи, зокрема зображення неіснуючих давніх луцьких костелів, різьблені меблі. Костел єзуїти збудували при в’їзді в Окольний замок, біля його ворітної вежі, так, щоб прибулі бачили перш за все головний фасад їх храму. Цей фасад є найбагатшим за композиційною грою об’ємів і площин,а також кількістю композиційних осей. Його композиція має три головні вертикально спрямовані осі, які формуються об’ємом середньої нави, що завершується великим куполом на перехресті з трансептом, і двома бічними баштами з куполами над ними. Другорядними, але досить значними є дві вертикальні композиційні осі бічних нав, що на фасаді представлені входами до них і вертикальним рядом високих вікон над ними. Ці осі підкреслені западаням стін. Фасад має також горизонтальний поділ композиційних мас, який утворює три яруси. Нижній ярус має форму прямокутника. Середній ярус є розірваним і складається з другого і третього ярусів башт. Верхнім ярусом є спрямовані до неба три купола з домінуючим середнім. Таким вживанням різної висоти композиційних елементів на фасаді, чергуванням виступаючих і западаючих площин різних за значимістю об’ємів відображається об’ємно – просторова структура споруди і загальна сакральна ідея храму. Три під’яруси різних за оформленням прорізів є по осі бічних входів. Усі вони аркові, але мають різні співвідношення ширини до висоти та обрамлення. Вікна середнього під’ярусу мають співвідношення ширини до висоти 1:3. Міжпілястрові поля башт декоровані по-різному. У восьмикутної башти вони поділені на два під’яруси: нижній обрамлений арками на імпостах і пілястрах, а верхній – нішами. Міжпілястрове поле чотирикутної в плані башти не має під’ярусів, воно оформлене аркою (під нею знаходиться годинник). В нижніх частинах башт знаходяться бійниці, частина яких зараз є нижче поверхні землі. В пн-зх башті отвори бійниць сходяться і мають V- подібну форму в плані. Декор середнього композиційного ярусу дещо простіший. Куполи над баштами увінчані зірками з католицькими символами. Фасад прикрашають 5 скульптур. Усі вони знаходяться на торці середньої нави: три на нижньому її ярусі, дві на другому. Центральною є скульптурна композиція найбільш шанованої серед святих у католиків – Божої Матері. Вона не дуже помітна,тому що порівняно невелика за розмірами, пофарбована в темні кольори, і знаходиться на балконі над центральним входом, на який не завжди звертають увагу. Обабіч центрального входу в нішах поміщено дерев’яні скульптури св. Петра і Павла, на честь яких єзуїтами було названо костел. Вони вирізьблені в повний зріст. Петро тримає в правій руці книгу, а в лівій – ключі. Павло тримає в правій руці розгорнуту книгу, а лівою опирається на довгий меч. Його увага зосереджена на книзі. В нішах, що знаходяться безпосередньо над скульптурами Петра і Павла, вміщено відповідно два написи, що стосуються цих апостолів. Скульптури добре пасують до ніш. Є припущення, що постаті під фронтоном і чотири, розміщені в трансепті костелу, є особи, які присвятили себе справі майбутнього всесильного ордену єзуїтів.

Головний фасад має досить складну композицію. Для його декорування застосовано багато різноманітних архітектурних форм і прийомів, що характерні для епохи Відродження, бароко і класицизму. Південно-західна стіна костелу була поставлена на місці дерев’яних укріплень Окольного замку. По відношенню до головних укріплень Луцька – Верхнього і Окольного замків – вона була напольною, тобто повернутою в бік можливого нападу ворога – «вполе». В даному разі перед нею знаходилась міська забудова, яка мала відносно слабше кільце укріплень з боку заплави і передмість. Отож, ця стіна насамперед мала виконувати оборонні функції. Дійшла вона до нас в значно перебудованому вигляді. Північно-східний фасад є повернутим у внутрішній простір Окольного замку. Декор фасаду досить багатий, хоча й на ньому нема ліпнини або скульптур. Найбільш багатою пластично і декорованою є башта. Вона триярусна. Площина стіни прикрашена пілястрами, за якою знаходяться обхідні коридори. Пілястри на приміщеннях каплиці Найсвятіших тайн і колишньої бібліотеки є подібними до попередніх, але не завершуються арками. Маленькі віконця під галереєю освітлюють обхідні коридори і могли раніше правити за бійниці. Площина без декору біля башти вказує на місце прибудови корпусу колишньої школи. Мало відомо про той вигляд, який мав костел у далекому минулому. Багато змін сталося з ним через пожежі та зміну смаків нових поколінь. 

Чільне місце в інтер’єрі споруди займає Великий вівтар. Він традиційно був присвячений апостолам Петру і Павлу. Цей вівтар прикрашався також образами інших найбільш шанованих святих 1787 р. у зв’язку з перенесенням до костелу св. Петра і Павла кафедри в ім’я св. Трійці, в вівтарі з’являється і цей образ. Також традиційно існує по три вівтаря в кожній бічній наві. Заслуговують на увагу давні чотири сповідальні й кафедра – амвон. Сповідальня, яка знаходиться навпроти герба біскупа Павла III Волуцького, походить з костьолу єзуїтів. Три інші невідомого походження. Починаючи від герба Павла III Волуцького, вздовж бічних навза годинниковою стрілкою розвішені 14 барельєфів серії «Хресна дорога», або «Страсті Господні». Важливе місце в інтер’єрі костелу займають посвяти та епітафії(надгробні написи). Підземелля костелу є ключовими для розуміння його побудови. Підземелля використовували для поховань та інших обрядів. 

За всю історію свого існування споруда зазнала чимало ремонтів і незначних перебудов після міських пожеж 1724–1781 років, які дещо змінили її стильові ознаки. Луцька римо-католицька кафедра без особливих втрат пережила дві світові війни та багатократну зміну влад аж поки в 1946 році не була ліквідована урядом. Величний храм св. апостолів Петра і Павла стояв пусткою, а в його підвалах з 1951–1956 рр. господарювала овочева база. У 1980 році в храмі влаштували музей атеїзму. Пізніше інтер’єр костелу був перебудований під експозицію «Космос». У 90-х рр. споруду Петропавлівського костелу знову повернули громаді римо-католицької церкви. Луцький костел св. апостолів Петра і Павла став осередком не лише духовного відродження української католицької церкви, а й широкомасштабної благодійницької й культурно-освітньої діяльності в суспільному житті міста.

Матеріал надано Волинською ОУНБ імені Олени Пчілки

Джерело:

Баюк В. Костел св. Трійці та св. Петра і Павла / В. Баюк // Старий Луцьк : наук.-інформ. зб. ЛДІКЗ. – Луцьк, 2023. – Вип. 18. – С. 191–194.