Вишнівецький палац
Розділ: Архітектура Тернопільщини
Вишнівецький палац (1730)
селище Вишнівець, Кременецький район Тернопільська область
Вишнівецький палацово-парковий комплекс (Вишнівецький палац) – пам’ятка архітектури та містобудування національного значення. Резиденція розвивалась в лоні тенденцій європейської культури і є одним із кращих зразків французького зодчества на теренах Західної України.
Селище Вишнівець вотчина князів Вишневецьких, рід яких завдяки знатному походженню, великим володінням і зв’язкам відіграв помітну роль в історії країни. Серед Вишневецьких були видатні полководці (Дмитро і Ярема Вишневецькі), впливові чиновники і навіть польські королі (Михайло Корибут-Вишневецький). До наших днів зберігся прекрасний палац Вишневецьких, в якому діє музей – філія Національного історико-архітектурного заповідника «Замки Тернопільщини».
Ці землі отримав у володіння російсько-литовський князь Дмитро Корибут з династії Гедиміновичів 1395 року. В середині XV століття його правнук Солтан звів замок Вишнівець, що дав початок однойменному поселенню. Замок розташовувався не там, де нинішній палац, а на протилежному березі річки Горинь, де нині розляглося село Старий Вишнівець. 1494 року племінник Солтана Михайло Васильович побудував новий замок, у якому осів і став називатися князем Вишневецьким, давши початок цьому роду. 1517 року у Вишнівці народився онук Михайла Вишневецького Дмитро Іванович, що став чудовим полководцем – легендарним Байдою.
Для захисту українських земель від турецько-татарських набігів Дмитро Вишневецький об’єднав загони козаків і на власні кошти побудував на острові Мала Хортиця дерев’яно-земляний замок, який історики вважають попередником Запорізької Січі. Використовуючи цю фортецю як військову базу, козакам на чолі з князем вдалося здійснити декілька нищівних походів на татарські й турецькі володіння. Доблестю і відвагою Дмитро Вишневецький заслужив велику військову славу серед козаків, яка тільки збільшилася після його трагічної смерті. 1563 року князь потрапив у полон до турецького султана Сулеймана І був страчений: його підвісили за ребро на гак. Князь провисів так три дні, поки турки не пронизали його стрілами, бо хоробрий ватажок козаків глузував з їхньої релігії.
Останній представник роду Вишневецьких князь Михайло-Серватій (1680–1744) прославився як письменник і поет. 1720 (1730) року саме він перебудував замок у палац у стилі французького ренесансу, яким той і зберігся до наших днів. Князь мав величезну колекцію живопису й багату бібліотеку, завдяки якій Вишневецький палац був відомий далеко за межами України. Деякі книги нині зберігаються в Національній бібліотеці України імені Вернадського, картини в Національному художньому музеї України.
Зводилась резиденція в межах колишніх фортифікацій на місці старого оборонного замку ХVІ – ХVІІ ст. Швидше за все, сам замок був перебудований у розкішний палац, коли його оборонна функція втратила свою актуальність. Свідченням цього є підвали і підземні ходи, що залишились тут від колишньої замкової архітектури. На відміну від відносно простих, без надмірного декору фасадів палацу, його інтер’єри мали парадний характер. В палаці нараховувалось близько 70 залів, кожен з яких вражав своїм багатством та вишуканістю. Головною історичною залою Вишневецької резиденції була і залишається Дзеркальна. Саме тут в кінці ХVІІІ століття відбувалась урочиста зустріч польського короля Станіслава-Августа Понятовського та царевича Павла Петровича. Невід’ємними атрибутами Вишневецького палацово-паркового комплексу, що свідчать про дотримання мистецьких смаків загальноєвропейського характеру є ландшафтний парк та італійський сад, що примикають до палацу із західної сторони. Англійський парк був розбитий з урахуванням горбистості рельєфу і переходив у безкрайній грабовий ліс. Займав площу понад 200 десятин. Тут росли місцеві породи дерев: тополя срібляста, клен звичайний, бук, дуб, ясен, липа, каштан та ін. В парку діяла оранжерея та голендерня, були побудовані альтанки та встановлена скульптура на високих постаментах.
В історії Вишневецького палацово-паркового комплексу можна виділити кілька періодів. Перший – пов’язаний з його засновником Міхалом Сервацієм Вишневецьким, другий – з графами Мнішками, до яких перейшов палац незадовго після смерті князя як посаг за онукою Міхала Сервація, Катериною Замойською. Мнішки володіли резиденцією до середини ХІХ ст. Вони значно розширили палацові колекції, особливо книгозбірню та живописні зібрання. В інтер’єрах палацу з’явились розкішні меблі, дорогоцінні люстри, скульптура тощо. На жаль, цей період не був тривалим. Графи Мнішки переїжджають до Парижу, а Вишневецький палацово-парковий комплекс переживає занепад. Через часту зміну власників та неконтрольовані розпродажі резиденція втрачає свій первісний вигляд та мистецькі надбання. Перша та Друга світові війни теж залишили свій руйнівний відбиток в історії резиденції, особливо страшна пожежа 1944 року. В радянський період палац чудом вцілів від остаточного руйнування. Після значних перебудов його стали використовувати для адміністративних потреб.
У 1999 році Вишнівецький палац став частиною Державного історико-архітектурного заповідника у м. Збаражі, який у 2005 році отримав статус Національного та був перейменований у Національний заповідник «Замки Тернопілля».
Джерела:
Текст та ілюстрації:
Вишнівець [Електронний ресурс] // Замки Тернопілля: національний заповідник : [сайт]. – Режим доступу: https://zamky.te.ua/zamki/vishniveckij-zamok. – Назва з екрана.
Вишнівецький палацово-парковий комплекс: національний заповідник «Замки Тернопілля» : [сайт]. – Режим доступу: https://vyshnevetspalace.blogspot.com/p/blog-page.html. – Назва з екрана.
Пустиннікова І. Найрозкішніший палац Волині [Електронний ресурс] / І. Пустиннікова // Локальна історія : [сайт]. – Режим доступу: https://localhistory.org.ua/texts/statti/nairozkishnishii-palats-volini/. – Назва з екрана.
