Читальна зала

Biłous N. Działalność archimandryty Innocentego Gizela w obronie praw i majątku monasteru Pieczerskiego w Kijowie / N. Biłous // Wschodni Rocznik Humanistyczny. – Lublin : Towarzystwo Nauki i Kultury «Libra», 2024. – T. 21 (№ 1). – S. 45–59.

Streszczenie: W artykule przeanalizowano komplet nieznanych dotąd dokumentów archiwalnych dotyczących własności ziemskiej Ławry Kijowsko-Pieczarskiej za czasów rządów archimandryty Innocentego Gizela (1656–1683). Przechowywany w Centralnym Państwowym Historycznym Archiwum Ukrainy w Kijowie zbiór dokumentów z ksiąg grodzkich łuckich (zespół 25) opowiada o sporach prawnych między archimandrytą pieczarskim a kijowską szlachtą Suszczańskimi-Proskurami (egzulantami) o majątki Gródek i Obarów na Wołyniu (obecnie są to wsie w rejonie rówieńskim) w latach 1664–1672. Archimandryta i zakonnicy dołożyli wszelkich starań, aby zachować swoją rezydencję na Wołyniu, nawet wtedy, gdy szanse na to były prawie stracone. Wykorzystali wszystkie dostępne im metody walki, zatrudniając najlepszych prawników, a czasem nawet uciekając się do szantażu i zastraszania. Często dochodziło do sporów o posiadłości ziemskie z przełożonymi innych klasztorów kijowskich, ze szlachtą, której ziemie graniczyły z posiadłościami Ławry, a także z Kozakami, którzy próbowali przejąć jej majątki i zmonopolizować produkcję napojów alkoholowych, będących stałym źródłem dochodów w tamtych czasach. 

Анотація: В статті проаналізовано комплекс невідомих раніше архівних документів про землеволодіння Києво-Печерської Лаври часів правління архімандрита Інокентія Гізеля (1656–1683). Збірка документів з Луцького міського реєстру, що зберігається в ЦДІА України в Києві, розповідає про судові суперечки між архімандритом Печерським і київськими дворянами Проскурами-Сущанськими (виконавцями) за маєтки Городок і Обарів на Волині (нині це села Рівненської області) в 1664–1672 роки. Архімандрит і монахи докладали всіх зусиль, щоб зберегти свою резиденцію на Волині, навіть коли шанси на це були майже втрачені. Вони використовували всі наявні у них методи боротьби, наймаючи найкращих адвокатів, а іноді навіть вдаючись до шантажу та залякування. Нерідко виникали суперечки за землеволодіння з настоятелями інших київських монастирів, зі шляхтою, землі якої межували з маєтками Лаври, а також з козаками, які намагалися заволодіти маєтками та монополізувати виробництво алкогольних напоїв, яке в ті часи було постійним джерелом прибутку.

Матеріал надано автором Н. Білоус.

Див. також: Wschodni Rocznik Humanistyczny