Відеотека

Як одягались наречена та наречений на Волині сто років тому

Анотація: У фондах Волинського краєзнавчого музею на збереженні орієнтовно 400 жіночих вишитих сорочок, серед них одну, про це достеменно відомо, вишили спеціально для нареченої. Волинське весільне вбрання для наречених із старовинних речей сформувала завідувачка відділу етнографії Людмила Мірошниченко-Гусак. З її слів, так одягалися молодята наприкінці XIX у першій половині XX століть. Ознайомитися з образами молодої та молодого з автентичного одягу, який зібрав  Волинський обласний краєзнавчий музей, можна переглянувши даний відеосюжет.

Ручне ткацтво: як поліські жінки зберегли давнє ремесло

Анотація: Однією з характерних культурних, етнографічних особливостей Волинського Полісся було те, що місцевим населенням вироблялись унікальні жіночі костюми. Їх унікальність полягала у технології прядива нитки. Нитка була надтонкою, відповідно і вироби з неї виходили дуже тонкими і легкими (серпанковими). У жодному іншому куточку світу таку тканину виробляти не вміли, що робить волинські серпанкові костюми унікальним світовим надбанням. Поринути в історію ручного ткацтва можна завдяки відеосюжету Олександра Бухала.

Повернення дерев'яної іграшки

Анотація: Традиція створення іграшки живе в українській культурі споконвіку. Глиняна, дерев’яна, з тканини, соломи, лози, тіста - це далеко не вичерпний перелік видів традиційної української іграшки. Незважаючи на таке розмаїття, в Україні діють всього два державних музеї, присвячених цьому виду народної творчості: у Києві та Львові. Водночас українські дерев’яні вироби здобувають популярність в усьому світі. Наприклад, UGEARS чи WUMBA, чиї «іграшкові» стартапи на краудфандинговій платформі для фінансування творчих проєктів Kickstarter швидко знайшли прихильників.  Андрій Бондарук із села Княгининок на Волині робить усе можливе, аби відродити й популяризувати традиційну українську іграшку. Чоловік не лише вивчає її історію, а й майструє вироби самотужки, у маленькій майстерні в гаражі. Спочатку він виготовляв іграшки лише для друзів, але згодом почав робити їх і на продаж. Разом із дружиною Іриною Андрій започаткував проєкт «Українська іграшка», в межах якого команда ділиться історією української іграшки, організовує майстер-класи, знайомить аудиторію з роботами дослідників-етнографів, а також представляє Україну за кордоном.

Оствиця. Відновити давньоруське городище у Рівному

Анотація: Парк історичної реконструкції «Оствиця» розташований в Рівному, на березі озера Басів Кут. Команда місцевих активістів взялася за його створення 2020 року. Сьогодні тут роблять репліки давніх човнів, проводять історичну реконструкцію давньоруського городища, влаштовують турніри лучників та бої «русичів» із «варягами», відтворюють давньоруську зброю, посуд, прикраси та ігри.

Великдень на Волині

Анотація: Великдень — давнє обрядове свято, традиції якого українці плекали століттями та зберегли до сьогодні. Жителі кожного регіону додавали до нього автентичні елементи, збагачуючи спільні звичаї святкування. Зокрема цікаво спостерігати за тим, як готуються та зустрічають Великдень волиняни. Як і всі українці, вони ходять до церкви, печуть паски, виготовляють писанки, але роблять це по-своєму. Саме на Волині у 2013 році знайшли писанку, яку деякі науковці вважають першою: її виготовили близько 950 років тому. Із особливою шаною на Волині ставляться до випікання обрядового хліба — паски. Коли її ставили в піч, то перехрещували й обов'язково клали поверх посвячені напередодні гілочки верби. Якщо котики на них жовті — паска буде такого ж кольору, вдасться й «виросте» (тобто тісто добре зійде). Процес підготовки до свята був тривалим і з низкою звичаїв, як і дні після великодньої ночі. Наприклад, особливою волинською традицією під час святкувань є гра з крашанками. Розповідаємо про те, як українці на Волині святкують Великдень.

Retro-Волинь. Волинський посуд з Баранівки

Анотація: Краєзнавиця Тетяна Яцечко-Блаженко розповідає про виробництво «білого золота» – порцеляни в місті Баранівка на Житомирщині, яке свого часу було в складі Волинської губернії. Історія порцелянового заводу бере свій початок ще з 1802 року. Вважається, що виробництво порцелянового посуду в Баранівці започаткували у XVIII ст. брати Михайло та Франциск де Мезери.  Завод займався виробництвом унікального посуду, зокрема чайних, кавових сервізів, тарілок, ваз, всіляких предметів інтер'єру. Баранівська порцеляна вирізнялася не тільки чудовим зовнішнім виглядом, а й відмінною якістю виконання.