Спаська Лідія Іванівна – українська художниця, майстриня церковного розпису : 115 років від дня народження

5 квітня 2025 року виповнюється 115 років від дня народження Лідії Іванівни Спаської – української художниці у жанрах історичного живопису, портрету, майстрині церковного розпису.

Народилася Лідія Іванівна Спаська 5 квітня 1910 р. в м. Умань (Черкаська область). Дитинство майбутньої художниці пройшло в батьківському маєтку в с. Гавчиці Луцького повіту (нині Волинська область). У вісім років дівчинка вступила до Луцької гімназії. Тут вона робила перші кроки в малюванні. Помітивши у дочки неабиякі здібності, мати знайшла кошти, щоб Лідія продовжила свою художню освіту у Варшаві. Лідія навчалася в приватній художній школі імені Крижанівського, де її вчили видатні польські майстри. Після смерті матері, чотири роки проживала в Парижі. У 1935 р. Лідія Іванівна разом зі своїм нареченим Василем Спаським повернулися на Волинь. На початку літа 1943 р. разом з чоловіком та маленьким сином переїжджають до Луцька. У березні 1944 р., після звільнення Дубенщини від окупантів, її чоловіка забирають до армії. Через рік отримавши звістку від командира, що чоловік героїчно загинув, Спаська разом з дітьми переїздить до брата в Острог. На замовлення місцевого музею Лідія Іванівна робить копії з картин відомих художників України — І. І. Їжакевича, В. Касіяна. Ознайомившись в музеї з історією міста, з багатою літературою про нього, художниця на пропозицію дирекції музею починає створювати картини, де відтворюються найважливіші історичні події з минулого древнього Острога. Одним з перших таких полотен була картина «Повстання в селі Новомалин. 1905 рік», яка принесла художниці неабияке визнання. Ця картина експонувалась на виставках у Рівному, Києві, була відзначена Грамотою Української республіканської ради профспілок. Серед її творчого доробку ціла серія картин на тему національно-визвольної війни українського народу 1648–1654 років, портрети Северина Наливайка і Богдана Хмельницького, «Острозька трагедія 1636 р.», «В’їзд Богдана Хмельницького в Острог». З часом з’являються полотна присвячені сторінкам історії Острога в роки Другої світової війни. В той самий час вона малює картини, в яких висвітлюється життя Острожчини в 50-х роках ХХ ст. Пише портрет Федора Острозького, картину «Битва з татарами під Острогом 1578 р.». Більш як 20-ти робіт художниця присвятила історії Острога, вони в різний період прикрашали і прикрашають експозиції музеїв заповідника. З середини 50-х років ХХ ст. свій талант художниці Лідія Спаська спрямовує на не зовсім традиційне русло – вона почала розписувати храми та створювати ікони. Вони прикрашають собори Києва, Волині, Острога та ін. В останні роки малювала ікони для Богоявленського собору та Успенського римо-католицького костелу в Острозі, для багатьох церков Острожчини. Померла художниця 15 серпня 2000 р., похована в с. Гавчиці на Волині.

За своє життя Лідія Іванівна намалювала більше 200 ікон у храми багатьох міст, і більше 100 ікон приватним особам, крім того сотні чудових портретів, пейзажів, натюрмортів, картини на історичні теми. Вона досконало володіла технікою малюнка та живопису, як олійними фарбами, так і аквареллю, гуашшю, пастеллю. Загальна кількість її художніх творів більше тисячі, а крім того ще безліч ескізів, етюдів, начерків.

Література

Бондарчук Я. В. Лідія Спаська / Я. В. Бондарчук // Острозькі просвітники XVI – XX ст. – Острог : вид-во НУ «Острозька академія», 2000. – С. 296–301.

Публічна лекція «Кінодіва з Варкович. Актриса Тамара Вишневська»

2 квітня о 14:00 у відділі краєзнавства Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки відбудеться чергова публічна лекція «Кінодіва з Варкович. Актриса Тамара Вишневська». Спікер заходу – відома рівненська журналістка та краєзнавиця Світлана Калько.

Цього разу ми дізнаємося про одну з найкрасивіших жінок Європи та найталановитішу актрису 30-их років минулого століття, зірку польського та німецького кіно Тамару Вишневську. Її називали «українською Гретою Гарбо».

Поговоримо про таємниці кінозірки, яких у неї було безліч, про її малу батьківщину та родину, про її особисте та акторське життя…

Запрошуємо!

Як завжди буде цікаво!

Адреса:

м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 6

Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека

4-й пов., відділ краєзнавства

Гордасевич Галина Леонідівна – письменниця, громадська діячка, уродженка м. Кременець : 90 років від дня народження

31 березня 2025 року виповнюється 90 років від дня народження Галини Леонідівни Гордасевич – письменниці, громадської діячки, уродженки м. Кременець.

Народилася Галина Леонідівна Гордасевич 31 березня 1935 р. в м. Кременець (Тернопільська область), у родині священника та політвʼязня Леоніда Гордасевича. Дитинство письменниці минуло на Волині, де вона жила й навчалась. У 1950 р. з похвальною грамотою закінчила 7-річну школу в с. Кричільськ (Рівненська область). Без іспитів вступила до Острозького педагогічного училища (нині – вище професійне училище). На другому курсі перевелася в педагогічне училище в м. Костопіль. Через те, що вона приховала правду про батька, потрапила під безпідставні підозри НКВС у звʼязках із підпіллям. 20 червня 1952 р. її заарештовано. 31 липня 1952 р. засуджено Рівненським обласним судом до 10 років увʼязнення за сфабрикованою справою про «складання націоналістичних віршів та антирадянську агітацію серед студентів». Покарання відбувала в Бобровицькому таборі поблизу Чернігова. 29 квітня 1953 р. переведена в Одесу. Працювала на фабриці білизни для солдатів. У вересні 1953 р. переведена до Куйбишева, де працювала на заводі будівельних деталей. За указом 1954 р. її як малолітній і за добру роботу суд скоротив термін увʼязнення на 2-3 роки. Була звільнена 23 грудня 1954 р. Працювала різноробочою на будівництві в м. Сталіно (нині м. Донецьк). У 1957 р. закінчила школу робітничої молоді. У 1958 р. вступила на вечірнє відділення Макіївського відділу Донецького індустріального інституту (нині – Індустріальний інститут Донецького національного технічного університету) (навчалася там рік), згодом – на театральне відділення культосвітнього училища. Працювала в Макіївці на труболиварному заводі, керівником драмгуртка в шахтарському селищі Ханжонкове. У середині 1960-х рр. знову почала писати вірші, трохи пізніше – прозу й критичні статті. У 1971 р. заочно закінчила Літературний інститут ім. Горького (нині – Інститут світової літератури ім. М. Горького). Працювала редактором в Донецькому обласному управлінні преси. Володіла практично всіма словʼянськими мовами: латиною, англійською, італійською, іспанською. Писала листи В. Чорноволу в увʼязнення та на заслання в Якутію. Від 1990 р. жила у Львові. Реабілітована 11 травня 1992 р. Померла від інсульту 11 березня 2001 р. у Львові. Похована за її заповітом на Монастирському цвинтарі в м. Кременець.

Авторка публіцистичних та критичних статей у ряді українських журналів. Лауреатка літературного конкурсу «Шістдесятники» (1996), премій ім. О. Білецького та ім. В. Марченка (обидві – 1997). Галина Гордасевич була активною громадською і політичною діячкою. Членкиня Спілки письменників України (1983). Співзасновниця Донецького Товариства української мови та Донецького крайового руху.

Література

Галина Гордасевич (1935–2001) // Вони прославили наш край. Молоді про славетних людей Тернопільщини : бібліогр. посіб. / уклад. Л. Марченко; С. Воробель. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2002. – С. 40–43.

Презентація книги «Дорогобуж. Місто князів Дорогобузьких та Острозьких»

30 березня о 13.00 год. в приміщенні храму Успіння Пресвятої Богородиці відбудеться презентація книги «Дорогобуж. Місто князів Дорогобузьких та Острозьких». Автор – відомий історик, мистецтвознавець, краєзнавець, художник-реставратор Державного історико-культурного заповідника Острога Микола Миколайович Бендюк.

Автор книги розкриє історію найстарішого населеного пункту Рівненщини, його найдавніший храм та ікону. Встановить де був знайдений найстаріший меч давньоруського часу. До речі, це не Пересопниця, не Острог, не Дубно, не Степань, не Дубровиця – це Дорогобуж! Зараз це маленьке село з унікальною церквою і залишками замку в якому сиділи князі київські й Острозькі. Колись це було велике столичне місто Дорогобуж, яке поєднувало Київ з європейськими містами. Через Дорогобуж проїжджали, або й жили, більшість князів з династії Рюриковичів. Змагалися за Дорогобуж князь Давид Ігорович, Володимир Мономах, та засновник москви Андрій Боголюбський. Пізніше були литовські князі та князі Острозькі. Саме про це все автор книги намагатиметься розповісти.

Зокрема, під час презентації книги можна буде оглянути як сам храм, так і колишню столицю Дорогобузького (Погоринського) князівства.

Адреса:

с. Дорогобуж, Рівненська область

вул. Зелена, 19

Церква Успіння Пресвятої Богородиці