Петро Зотович Андрухов (1924–1996) – історик, краєзнавець, дослідник : до 100 річчя від дня народження

5 липня 2024 року виповнюється 100 років від дня народження Петра Андрухова – історика, краєзнавця, засновника і голови Острозького науково-краєзнавчого товариства «Спадщина» ім. князів Острозьких.

Народився в м. Острозі в родині службовця. Закінчив Острозьку школу при учительській семінарії, Львівський педагогічний інститут. В 1944–1945 рр. воював на фронтах Другої світової війни. В післявоєнний період працював в школах м. Острога та району. Був директором Острозького музею. Багато зусиль доклав до відновлення у 1994 році Острозької Академії. Перший почесний професор Академії. Керівник духовного центру вивчення спадщини Острозької Академії, голова Острозького науково-краєзнавчого товариства «Спадщина» ім. кн. Острозьких.

Стояв біля витоку Острозького осередку Українського історичного товариства ім. М. Грушевського (США). Автор науково-популярних книг: «600 імен історії Великої Волині», «Волинська земля» , «Волинь в легендах і переказах», «Волинь: події, імена, джерела».

Список літератури

Андрухов Петро Зотович // Музейні фахівці Рівненщини : біобібліограф. покажч. / Рівнен. обл. універс. наук. б-ка; уклад.: Н. М. Кожан, Л. М. Малишева ; консультант: В. М. Мушировський ; ред.: О. Л. Промська, З. М. Тирак, Л. Г. Сахнюк ; відп. за вип.: В. П. Ярощук. – Рівне : В. А. Лапсюк, 2014. – С. 7–10 – (Серія «Дослідники Рівненського краю»).

Бондарчук Я. Острозький краєзнавець Петра Зотович Андрухов / В. Бондарчук // Острозький краєзнавчий збірник : зб. наук. пр. / Держ. іст.-культур. заповідник м. Острога ; Острозьке наук.-краєзн. т-во «Спадщина» ім. князів Острозьких ; упоряд. М. П. Манько. – Острог : Свинарчук Р. В., 2014. – Вип. 7 – С. 5–14.

Ковалюк Р. Петро Зотович Андрухов – науковий та громадський діяч ХХ ст. / Р. Ковалюк // Острозький краєзнавчий збірник : зб. наук. пр. / Держ. іст.-культур. заповідник м. Острога ; Острозьке наук.-краєзн. т-во «Спадщина» ім. князів Острозьких ; упоряд. М. П. Манько, М. М. Данилюк. – Острог : Остроз. друк., 2010. – Вип. 4 . – С. 318–325.

Олена Пчілка – українська письменниця, фольклористка, публіцистка, громадська діячка : 175 років від дня народження

29 червня 2024 року виповнюється 175 років з дня народження Олени Пчілки (Ольги Петрівни Косач) – української письменниці, фольклористки, перекладачки, публіцистки та активної громадської діячки.

Народилася Ольга Петрівна Драгоманова-Косач 29 червня 1849 році в місті Гадячі на Полтавщині в родині, де панував дух захоплення українськими традиціями та фольклором. Початкову освіту Ольга Петрівна здобула вдома, а потім упродовж п’яти років навчалась у Київському пансіоні шляхетних дівчат – один з найкращих навчальних закладів для дівчат того часу, де викладали серед інших предметів природознавство, фізику, історію, літературу, німецьку та французьку мови. У 1868 року Ольга Петрівна одружилася з Петром Косачем. Подружжя виїхало на Волинь до місця служби Петра Антоновича, де він обіймав посаду голови з’їзду мирових посередників у м. Звягель (Житомирська область). Саме тут минули чи не найкращі роки її життя, займаючись етнографією Ольга записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок. Народилися перші діти: Михайло, Лариса й Ольга. На Волині її звали Олена ( чи Оленою), вона так захопилась збиранням етнографічного матеріалу, що чоловік називав її пчілкою — «бо вона, як та пчілка працює», згодом «Пчілка» стало її псевдонімом. У 1876 р. вийшов друком альбом Олени Пчілки «Український народний орнамент». У 1882 р. була підготовлена та надрукована книга «Українським дітям». Олена Пчілка заснувала невелику громадську бібліотеку із самих тільки українських книжок (в ті часи українське друковане слово було заборонено в Російський імперії). У зв’язку зі службовими призначеннями родина Косачів переїздить до Луцька, згодом до Колодязного, де народилося ще троє дітей — Оксана, Микола та Ісідора. Маючи на меті оточити своїх дітей «такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою», Ольга Петрівна разом з чоловіком викладали низку предметів вдома, приватно наймала викладачів, а влітку разом з дітьми постійно подорожувала волинськими селами, щоб маленькі Косачі були свідками народних обрядових дійств, знайомилися з легендами та місцевими повір’ями. На той час вона була однією з перших і визначних дитячих письменників. В 90-х роках родина Косачів переїжджає до Києва, де Олена Пчілка всією душею поринає в українське громадське життя.

Початок ХХ століття приніс Олені Пчілці тяжкі втрати – смерть сина Михайла (1903 рік), чоловіка (1909 рік), Лесі Українки (1913 рік). Під час першої світової та громадянської воєн Олена Пчілка, незважаючи на похилий вік не покидає пера. В рідному Зеленому Гаю на околиці Гадяча вона організувала дитячий аматорський театр, пише для нього п’єси (більшість з них було інсценізовано в аматорських гуртках Києва, Гадяча, Миргорода), періодично займається редагуванням газети Гадяцького повітового земства, видає збірку «Зелений Гай». У цей період неприхованою, активною громадянською позицією Олена Пчілка привернула до себе пильну увагу радянської влади, в зв’язку з чим зазнала переслідувань і змушена була виїхати з Гадяча. Лише 1924 року Всеукраїнська Академія наук виклопотала від уряду персональну пенсію для Олени Пчілки, письменниця повернулася до Києва, де продовжила творчу працю. У 20–30-ті роки працювала в етнографічній та літературно-історичній комісіях УАН. У 1925 році за заслуги в розвитку української літератури, науки та культури Олену Пчілку було обрано членом-кореспондентом Академії Наук УРСР, вона стала першою жінкою – вченою у такому високому статусі. У 1929 р. розпочалися арешти української інтелігенції, десятки друзів, знайомих Олени Пчілки по національній боротьбі були арештовані. Звичайно, це не могло оминути Олену Пчілку, але арешт не вдався – письменниця хворіла і була прикута тяжкою хворобою до ліжка. Померла Ольга Петрівна Косач в Києві на 81-му році життя, похована на Байковому кладовищі поруч з могилою Лесі Українки.

Література

Олена Пчілка і Волинь : матеріли наук.-практ. конф. 29–30 черв. 1999 р. : наук. зб. – Луцьк, 1999.

Пащук І. Олена Пчілка про історико-культурні пам'ятки Великої Волині : (до 160-річчя з дня народження О. Пчілки) / І. Пащук // Західне Полісся: історія та культура : матеріали краєзн. конф., присвячених 35-річчю утворення Сарненського іст.-етногр. музею та 100-річчю від дня народження письменника Б. Шведа. – Рівне : О. Зень, 2009. – Вип. 3. – С. 113–118.

Кучеренко О. Волинь у житті і творчості Олени Пчілки / О. Кучеренко // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олена Пчілка і родина Косачів в історії інтелектуальної еліти України та Волині : матеріали XXXIII Всеукр. іст.-краєзн. наук. конф., присвяч. 160-річчю від дня народж. Олени Пчілки та 60-річчю з часу створення Колодяжнен. літ.-мемор. музею Лесі Українки, м. Луцьк – с. Колодяжне, 30 черв.–1 лип. 2009 р. : наук. зб. – Луцьк : Волин. краєзн. музей, 2009. – Вип. 33. – С. 21–23.

Котис О. Луцьк: тисяча років життя та історії

Котис О. Луцьк: тисяча років життя та історії / О. Котис. – Київ : Віхола, 2024. – 216 с.

Анотація: Від Любарта й Вітовта до єзуїтів, чорнокнижників, імператорів та соціалізму. Де у Луцьку шукати Нижній замок і на якій будівлі залишила свій «автограф» сестра Лесі Українки? Чому коронували ікону Луцької Богоматері та для чого виставляли сідло у вікнах монастиря?

Олександр Котис у своїй книжці не просто змальовує основні віхи історії Луцька, він фактично знайомить нас із життям міста за різних часових періодів і тими, хто творив його сучасний ландшафт. Стартуючи в центрі Луцька, автор проводить нас вуличками міста, вміло балансуючи поміж легендами й історичними фактами. Він не обмежується оповідями про величні храми та замки, а водночас розповідає, якими стежками гуляли місцеві монахи та якими свого часу були особливості політики, як вигравалися битви і забудовувалося місто.