Новини

30 січня 2024 року виповнюється 190 років від дня народження Володимира Боніфатійовича Антоновича – українського історика, археолога, етнографа, нумізмата, публіциста і громадського діяча, одного з ідеологів українського національно-визвольного руху другої половини XIX ст.

Володимир Боніфатійович Антонович народився 30 січня 1834 р. в містечку Махнівці Махнівського повіту Київської губернії (тепер Козятинський район, Вінницької області), у родині зубожілих, безземельних польських шляхтичів, генеалогічно споріднених з Правобережною Україною. Освіту здобував у Рішельєвському ліцеї та 2-й Одеській гімназії, після закінчення якої 1850 р. вступив на медичний факультет університету Св. Володимира, а згодом – у 1860 р. здобув історико-філологічний фах. Неабиякий вплив на становлення В. Антоновича як історика мав М. Максимович. Свою першу історичну розвідку Антонович написав у 1863 р. – «О происхождении казачества». У 1878 р. В. Антонович захистив дисертацію на тему: «Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти великого кн. Ольгерда». Світогляд історика ще за студентських років формувався під впливом козацької давнини, творів Т. Шевченка, П. Куліша, етнографічних досліджень тощо. Також В. Антонович сам здійснював експедиції з метою вивчити побут і життя українців на Волині, Поділлі, Київщини, Холмщини, Херсонщини тощо. На початку 60-х pp. XIX ст. Антонович приєднався до українського товариства «Громада» у Києві, очолював «хлопоманський» гурток, учасники якого декларували, що український народ має право на своє національне відродження та самовизначення. Викладацькій та науковій діяльності присвятив близько 30 років життя (лекції з історії Галицької Русі, Великого князівства Литовського, українського козацтва, джерелознавства та допоміжних дисциплін). Цікавився В. Антонович також історією української культури та етнографією, захоплювався археологією та нумізматикою. У 1882 р. взяв активну участь у створенні журналу «Киевская старина». У цьому журналі В. Антонович опублікував і свою повість «Уманский сотник Иван Гонта» (1882 р.). Останні роки життя В. Антонович працював над дослідженнями з історії України, збирав документальні відомості для історико-географічного словника України, який так і не було видано. Володимир Антонович— автор понад 300 праць з історії, археології та етнографії України. Зібрав, зредагував і видав 9 томів «Архив Юго-Западной России», що стосуються історії Правобережної України XVI—XVIII століть. Наприклад, деякі вступні статті Антоновича до цих томів: «О мнимом крестьянском восстании на Волыни в 1789 г.» (1902); «О крестьянах в Юго-Западной России по актам 1770—1798 гг.»; «О происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России» (1867); «О городах в Юго-Западной России по актам 1432—1798 гг.» (1870); «Об унии и состоянии православной церкви с половины XVII до конца XVIII в.» (1871) тощо. Найважливіші праці Антоновича з археології: «Раскопки в земле древлян» (1893); «Археологическая карта Киевской губернии» (1895); «Археологическая карта Волынской губернии» (1900); «Описание монет и медалей, хранящихся в нумизматическом музее Университета Св. Владимира» (1896). Інші головні праці Антоновича: «Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти великого князя Ольгерда» (1877—1878), «Про місцезнаходження літописних міст Шумська і Пересопниці» (1901). Помер Володимир Антонович 21 березня 1908 р.

Література

Антонович В. Б. Моя сповідь : вибр. істор. та публіцист. твори / В. Б. Антонович. – Київ : Либiдь, 1995. – 813 c. – (Пам'ятки історичної думки України).

Антонович В. Б. Коротка історія Козаччини / В. Б. Антонович. – Київ : Україна, 2004. – 301 с.

Антонович В. Що принесла Україні Унія : стан української православної церкви від пол. 17 ст. до кінця 18 ст. / В. Антонович. – Вид. 2-ге, доповн. – Еккелезія, 1991. – 131 с.

****

Білодід В. Д. Історіографія української етноментальності : В. Б. Антонович : історіософ. нариси / В. Д. Білодід ; за ред. Н. П. Поліщук. – Київ : Вища шк., 2011. – 335 с.

Антонович Володимир Боніфатійович [Електронний ресурс] : дослідники Великої Волині // Історична Волинь : [сайт]. – Режим доступу: https://www.istvolyn.info/post/47. – Назва з екрану.

26 січня 2024 року о 13:00 в Будинку культури цементників відбудеться презентацію наукового збірника «Дермань і Мізоч в історії та культурі Волині» (випуск 3)

У цьому збірнику вас чекають цікаві розповіді про ранньомодерні джерела європейської ідентичності волинян-українців. Ви дізнаєтеся про їхню жертовну і сповнену трагізму історію, а також про звитяги у боротьбі за своє національно-державне існування в новітній період історії.

На події будуть автори та члени редколегії збірника: Андрій Жив’юк, Андрій Фелонюк, Руслана Давидюк, Інна Мартинчук. Це чудова можливість поспілкуватися з експертами та дізнатися більше про дослідження їхньої команди. Не пропустіть захід, який об’єднає нас та дозволить краще зрозуміти красу історії нашого регіону!

Джерело: Будинок культури цементників

25 січня 2024 року о 12:00 у Березнівському краєзнавчому музеї відбудеться презентація книги Наталії Трохлюк «Березне на Волині. Світлини Митрофана Янцевича».

Фотоальбом про містечко та його мешканців на світлинах Митрофана Янцевича. Свої знімки майстер часто клеймував штампами «Березне на Волині. Фото-аматор М. Янцевич». Книга дозволить доторкнутись до локальної історії провінційного Березного, відкрити для себе минуле століття разом із його мешканцями. Місцевий фотоаматор зафіксував не лише краєвиди старого міста, але й зумів передати важливі моменти життя та ідентичність його жителів. У виданні оприлюднено 150 знімків, відібраних з понад тисячі фотографій переважно з фондової колекції Березнівського краєзнавчого музею.
Джерело: Березнівський краєзнавчий музей

Військовослужбовець Національної гвардії України Сергій Гвоздь передав свою колекцію артефактів (більше 50 одиниць знахідок) до Житомирського обласного краєзнавчого музею. Це предмети для полювання, зокрема, наконечники та вістря зі стріл, фрагменти прикрас та кераміки. За його словами, усі знахідки були виявлені на околиці Житомира. Колекція була зібрана ще до повномасштабного вторгнення, але деякі додаткові артефакти допомагали зібрати колеги з історично-пошукового товариства «Полісся ZT». Усі артефакти відреставровані, законсервовані та перебувають в експозиційному вигляді.

Джерело: Житомирська обласна державна адміністрація

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Музейна та пам’яткоохоронна діяльність на Любомльщині та Волині : наук. зб. Вип. 74 : матеріали 74 Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, 14–15 груд. 2023 р. / упоряд.: Г. Бондаренко, Є. Ковальчук, О. Остапюк та ін. – Луцьк ; Любомль, 2023. – 604 c.

Анотація: У збірнику вміщено статті та повідомлення про Любомльщину, її природу, історію від найдавніших часів, культуру, етнографію, населені пункти, історичні постаті, музейну та пам’яткоохоронну справу тощо. Розраховано на широке коло краєзнавців, дослідників, науковців, музейних, архівних і бібліотечних працівників.

Ознайомитись з електронним варіантом наукового збірника «Минуле і сучасне Волині та Полісся. Музейна та пам’яткоохоронна діяльність на Любомльщині та Волині» можна на веб-сторінці Волинського краєзнавчого музею.

Джерело: Волинський краєзнавчий музей

Див. також на сайті «Історична Волинь»

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Музейна та пам’яткоохоронна діяльність на Любомльщині та Волині. 74.

21 січня о 14:00 відбудуться перші дві лекції присвячені Криму. Документ кримсько-татарською мовою був надісланий на Волинь з Кримського Ханату, татарським урядником з династії Ґіреїв. Засвідчений печаттю з іменем: «Масуд-Ґірей-султан-бін-Тохтамиш-Ґірей-султан». Дата документу поки що попередня – 1763 р. Зміст листа в загальних рисах у 1934 році розтлумачив відомий караїмський вчений-просвітник Серайя Шапшал, співробітник Віленського університету. Листування з ним буде продемонстровано під час лекції разом з унікальним актом XVIII ст.

На лекції ви дізнаєтесь – чому в султана таке довге ім’я, про що повідомляється в листі, як лист опинився в Дубно, а потім потрапив в колекцію Волинського музею. І що не менш важливо, дізнаєтесь як описана в документі регіональна проблема ледь не стала причиною міжнародного скандалу.

Джерело: Музей історії Луцького братства